Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду вказав, що визначення керівником органу досудового розслідування слідчого на підставі процесуального документа – доручення – не порушує вимоги процесуального закону.
Про це вказала суддя Касаційного кримінального суду ВС Наталія Антонюк на своїй сторінці в Facebook.
Суть справи
За вироком районного суду, з яким погодився апеляційний суд, особу засуджено за частиною першою ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
У касаційній скарзі засуджений просив скасувати судові рішення, вказуючи, зокрема, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось неповноважним слідчим, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про призначення слідчого для здійснення досудового розслідування, а тому він вважає, що всі зібрані у справі докази є недопустимими.
Висновок ККС ВС (постанова від 25 серпня 2021 року у справі № 663/267/19)
Касаційний кримінальний суд визнав безпідставними доводи про те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснено неуповноваженим слідчим.
Верховний Суд зауважує, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого, але міститься письмове доручення.
У ст. 110 КПК, на яку посилався засуджений, дійсно зазначено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Однак за змістом пунктів 8, 17 частини першої ст. 3 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб’єктами, повноваження яких визначені в окремих статтях КПК – 39 та 40. Положення ст. 110 КПК не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанов.
Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема:
посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі),
не суперечить вимогам ст. 39 КПК і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.
На підставах наведеного Верховний Суд не вважає істотним порушенням вимог процесуального закону (ст. 412 КПК) визначення керівником органу досудового розслідування слідчого на підставі процесуального документа – доручення, а тому Суд відхиляє ці доводи касаційної скарги засудженого.
