Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Учора Апеляційний суд Амстердама залишив без змін рішення суду першої інстанції, за якими колекцію “скіфського золота” має бути повернуто на материкову частину України. До музею, який визначить Міністерство культури України.
Рішення базується на тому, що колекція цінних артефактів належить Україні, тож повинна повернутися українській державі. Водночас те, що вона була взята фізично з музеїв, розташованих у Криму, не має значення для визначення правовласника.
Суть спору за “скіфське золото”
Сторонами спору були Україна та музей Алларда Пірсона, до якого в лютому 2014 року була передана колекція з чотирьох музеїв Криму для експозиції про нього.
У зв’язку з подальшою окупацією півострова музей затримав колекцію у себе, щоб визначити, куди саме належить повернути експонати. 14 грудня 2016 року суд Амстердама вказав, що повертати його належить Україні як власниці колекції.
Однак саме кримські музеї почали процес оскарження рішення. І ця спроба хоч і затягнула вирішення спору на чотири роки, виявилася невдалою. Варто зауважити, що під час оскарження Україні вдалося добитися відводу судді у справі.
Про юридичні тонкощі процесу розповіли правники, які брали участь у ньому.
Рішення на користь України буде складно змінити
ukrinform.ua
Ганна Тищенко, директор департаменту міжнародних спорів Міністерства юстиції України
— Пані Ганно, вітаємо з перемогою вас та Україну у справі щодо «скіфського золота». Скажіть, будь ласка, які аргументи були ключовими для суду?
— Як завжди, коли ти представляєш певну позицію, то ти вважаєш всі свої аргументи залізобетонними, але суд все вирішує сам.
Суд цього разу не посилався на міжнародне право, тому що під час розгляду справи у першій інстанції суд посилався на норми міжнародного права, на Конвенцію ЮНЕСКО. У цьому ж випадку хоча рішення суду першої інстанції було підтримано, все ж таки це було зроблено без посилання на норми міжнародного права, а за результатами, зокрема, розгляду і застосування законодавства України.
Тобто суд вирішив, що найбільшу вагу необхідно надати публічному інтересу держави Україна в тому, щоб зберігати її культурні цінності.
Згідно з Конституцією України та відповідними законами предмети цієї колекції є частиною державного музейного фонду України, а отже, мають бути в розпорядженні державних органів України і належати народу України.
Наразі, оскільки фактично контроль над територією Автономної Республіки Крим (АР Крим) тимчасово втрачено, то суд вирішив, що дії, які зробила держава в особі її органів, а це саме Міністерство культури України, відповідали законодавству України та були правильними для збереження цих предметів: вони мали право ухвалити рішення про те, що ці предмети має бути тимчасово переміщено до іншого музею на підконтрольній Україні території.
Відповідно, Суд вирішив, що це має пріоритет над будь-якими контрактними зобов’язаннями, які мав музей, і що немає правових підстав для повернення цих предметів до цих наразі фантомних кримських музеїв.
— Які докази збирала та подавала українська сторона, на чому було зроблено акценти?
— У нас був акцент і на нормах міжнародного права, зокрема на застосуванні Конвенції ЮНЕСКО. Ми надавали відповідні експертні висновки як українських юристів, так і визнаних експертів міжнародного права. А також і правові аргументи. Відповідно, я так розумію, що опоненти також подавали експертні висновки.
— Чи є рішення апеляції остаточним?
— Рішення може бути оскаржено протягом трьох місяців. Ми не знаємо, які саме заяви давала пресі протилежна сторона. Але коли ми почитаємо їх заяви в російській пресі, то ми дізнаємось, чи є в них такі наміри.
Право таке у них є до 26 січня 2022 року. Якщо це буде зроблено, то, відповідно, ще приблизно півтора року доведеться розглядати справу в касації.
— Які шанси, що рішення залишиться без змін у разі оскарження?
— Нині ми маємо рішення вже двох інстанцій, які були ухвалені на користь України. Навіть якщо касаційну скаргу буде подано, шанси протилежної сторони будуть невеликими. Третя інстанція не займається встановленням фактів. Вони перевіряють правильне застосування норм права.
Якщо б, наприклад, рішення базувалося на Конвенції ЮНЕСКО, тобто на міжнародному праві, був би простір для якихось дій, а в цьому випадку справа стосується застосування норм українського права, тому менше можливостей змінити ухвалені рішення.
— Як ви вважаєте, коли цінності може бути повернуто в Україну?
— Я не хотіла б гадати, але протягом трьох місяців, які передбачено для можливості подання касації, цінності точно не можна повернути в Україну. Ми вже цікавилися цим питанням. Подивимося, чи буде подано касацію.
— Чи матиме це рішення преюдиційне значення для справ щодо Криму?
— Якщо говорити про преюдицію, то це залежить від конкретної правової системи. Я думаю, що в будь-якому разі де-факто воно буде вагомим. Справу розглядав поважний суд, довго і ретельно, тому його висновки будуть враховувати.
Музей не вчинив порушення
Олександр Друг, партнер Sayenko Kharenko, консультант музею Алларда Пірсона з питань українського права
Щодо частини вимог до музею Алларда Пірсона суд уже виносив попереднє рішення 16 липня 2019 року, в якому встановив, що музей правомірно призупинив виконання зобов’язань із повернення цінностей. Він належним чином зберіг ці цінності до вирішення спору. Також суд визначив, що музей не повинен нести відповідальності за збитки, завдані у зв’язку з неповерненням цінностей у встановлений строк.
У своєму остаточному рішенні від 26 жовтня 2021 року суд додатково підтвердив:
договірні зобов’язання музею Алларда Пірсона перед кримськими музеями не можуть бути виконані, відповідно, музей не повинен повертати цінності кримським музеям.
Під час ухвалення попереднього й остаточного рішення суд враховував, зокрема, висновок з українського права, який був наданий музеєм Алларда Пірсона.
