Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Табори по всій РФ
Нещодавно Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець попросив Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів Вірджинію Гамбу отримати від російської сторони списки депортованих українських дітей.
Він нагадав, що уповноважена з прав дитини РФ (Марія Львова-Бєлова, яка на зустрічі з Володимиром Путіним публічно заявила про незаконне усиновлення хлопчика з Маріуполя) підтвердила, що Росія лише за 2022 рік вивезла з України понад 700 тисяч дітей. Хоча зазначав наш омбудсман, незаконну депортацію вона розпочала ще 2014 року. І нині неможливо встановити точну кількість таких дітей. На жаль, вона точно в рази більша від верифікованих даних.
На порталі «Діти війни» до початку серпня зареєстрували 19546 примусово переміщених чи депортованих неповнолітніх з України. Лише з Херсонщини вивезли понад 100 статусних дітей з будинків-інтернатів (Ред. — діти-сироти, у яких померли або загинули батьки. І діти, позбавлені батьківського піклування).
З інших тимчасово окупованих територій вивозили переважно дітей з прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу. Є й такі, про долю котрих в Офісі Генерального прокурора взагалі нічого не знають. Як, наприклад, з Маріуполя. Також чимало батьків в окупації самі або ж під тиском окупаційної влади підписували дозволи вивезти дітей під прикриттям оздоровлення в санаторіях і через загрозу обстрілів. А тепер втратили зв’язок з ними й не знають їхньої долі.
Керівниця Департаменту захисту інтересів дітей Офісу Генерального прокурора Юлія Усенко
«Ці цифри постійно збільшуються. Ми зобов’язані перевірити дані про кожну дитину. Зрозуміло, що в умовах війни дуже складно шукати родичів, батьків та інші докази примусового переміщення чи депортації. Бо, як правило, це відбувалося на окупованих територіях. Доступ до яких поки що переважно відсутній. Росія жодним чином не комунікує реальної кількості таких дітей. Вони називають це «евакуацією» дітей, але ж ми чудово розуміємо, що мова йде якраз про депортацію чи примусове переміщення», — розповіла LB.ua керівниця Департаменту захисту інтересів дітей Офісу Генпрокурора Юлія Усенко.
Водночас Дар’я Герасимчук, радниця-уповноважена Президента України з прав дитини заявила про понад 70 таборів на території Росії, де утримують наших дітей.
В Офісі Генпрокурора LB.ua підтвердили інформацію про такі установи. «Їх дуже багато, і їх основний профіль — перевиховання та перенавчання дітей. Такі табори створені абсолютно по всій території РФ. Звісно, вони є на тимчасово окупованій території Криму. Найбільш віддалений табір розташований за тисячі кілометрів від кордону України. На Далекому Сході. Географія таборів абсолютно різна, але їх об’єднує (про це говорять міжнародні дослідники і самі діти, яких вдалося повернути) масова та цілеспрямована «просвіта» з метою асиміляції в російському суспільстві, насадження російської ідеології, військової пропаганди, мілітаризації, індоктринації українських дітей. Усі вони працюють за одними й тими самими програмами. Ця політика чітко зорганізована. Їхня мета — максимально схилити дітей до того, що Росія їх рятує. Україна — це не держава, скоро її не буде взагалі. Говорять про велич Росії, майбутнє в цій великій імперії, що їхнє життя можливе лише там. Це саме ті наративи, які насаджують дітям», — розповідає керівниця департаменту.
Вона підкреслила, що особи, які везуть дітей, можуть бути громадянами України. А вже весь персонал та вихователі — росіяни. «Аби виховувати в дусі любові до «руского міру»».
Діти з Донецької області прибули на навчання до Московського кадетського корпусу Слідчого комітету РФ
Дітей примушують проходити військовий вишкіл
Омбудсман Дмитро Лубінець у щорічній доповіді у Верховній Раді окрему увагу приділив умисній мілітаризації освіти та військового вишколу наших дітей у цих таборах, у російських школах і родинах після незаконного усиновлення. Нещодавно він писав, що «країна-терорист облаштовує для дітей, які перебувають на профобліку, наметові військові збори. Там вони проходять військову і тактико-вогневу підготовку».
Усенко ж нагадала, що така політика РФ запроваджена ще з 2016 року, відколи офіційно діє Юнармія. Тому мілітаризація є частиною загальної системи освіти.
«Ця програма мілітаризації є на всіх ступенях освіти. Починаючи із садочків, де маленьких дітей одягають у військову форму для участі в парадах чи інших заходах. Що старші діти, то сильніший цей акцент. У них є окремі кадетські, козачі класи та інші різновиди мілітаризованих формувань шкільної та позашкільної освіти. Діють також окремі мілітарні табори. Але суть одна й та сама. Перевиховати дітей, аби потім вони воювали проти України», — каже Усенко.
За дослідженням ГО «Альменда», на території окупованого Криму зафіксовано встановлення меморіальних дощок воїнам, загиблим у так званій СВО. «Серед яких дуже багато хлопців, фактично дітей, які на час окупації півострова у 2014 році були ще неповнолітніми. А зараз загинули. Це і є так званий замкнений цикл мілітаризації дітей в Росії», — наголосила Усенко.
На запит LB.ua в Офісі Генпрокурора України додатково повідомили, що від початку незаконної анексії Криму до лав збройних формувань РФ було незаконно мобілізовано 37 тисяч громадян України. Звісно, мова не лише про тих, хто нещодавно став повнолітнім. Водночас на тимчасово окупованих територіях східних і південних областей, за інформацією офісу, облаштовано спеціальні табори, де до служби в лавах РФ готують понад 800 чоловіків.
В оборонному комітеті ВРУ підтвердили LB.ua, що мова переважно про примусову мобілізацію. За словами представниці комітету, нардепки Мар’яни Безуглої, вони отримують інформацію про те, як на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей після 24 лютого 2022 року «чоловіків насильницьки мобілізують і відправляють до так званих «заградотрядов» разом з російськими в’язнями. Часто примушують вживати психотропні речовини, погрожуючи «вогнем на знищення» з боку росіян».
Усі ці факти Офіс Генпрокурора України фіксує як воєнні злочини. Уже є декілька судових вироків із засудженням до 12 років ув’язнення «військових комісарів». Відповідні матеріали також скеровано до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
За українську дитину російська родина отримує щомісяця до $1 тис. 625
На сьогодні вдалося повернути 386 діточок. В офісах генпрокурора та омбудсмана відмовляються розкривати механізми та подробиці, посилаючись на те, що процес надто складний, що до нього залучають усі можливі і навіть неможливі важелі, що величезна кількість дітей ще залишаються в Росії.
«Останнім часом повертають якраз статусних дітей (діти-сироти або позбавлені батьківського піклування. — Ред.). Дуже запам’ятався неповнолітній хлопець з Харківської області, якого російські військові примусили переодягтися у військову форму і вивезли на територію РФ. Довелося пройти дуже складний шлях, аби повернути його», — говорить Усенко.
За її словами, росіяни забрали хлопця тому, що він був найстаршим (16 років) у дитячому будинку сімейного типу. На окупованій території підліток пройшов «чистку», коли росіяни на допитах шукають прихильних до України.
«Часто дітей затримують, говорячи, що вони здавали позиції російських збройних сил. На щастя, цього хлопця вдалося повернути. У Росії він перебував до 10 місяців. Як правило, за цей час намагаються підшукати дитині родину, аби вона усиновила за прискореною процедурою (про це LB.ua детально вже писав). Підліток розповів про пропаганду служити в російській армії, намагання нав’язати російське громадянство та ставлення до України як держави, котрої не існує».
В Офісі омбудсмана нагадали, що за всиновленого українця російська родина отримує від 28 000 до 156 000 рублів на місяць (від 11 158 до 60 023 гривень).
Тож встановлено факти, коли приїжджали родини навіть з російської глибинки, Сибіру і всиновлювали відразу по 10–12 українських дітей. «Насправді для них це просто бізнес», — сказав в інтерв’ю Дмитро Лубінець.
Немає статистики про дітей, яким видали російські паспорти. «Однак фактично всі старші діти, яких вдалося повернути і які можуть щось розказати, говорять про отримання російського громадянства. Їхнє законодавство це обов’язково передбачає як умову усиновлення. Ця процедура займає всього три місяці. Тобто все відбувається дуже швидко. Незалежно від бажання дітей. Політика росіян націлена на те, щоб улаштовувати наших дітей в їхні родини. Точну кількість ми також не знаємо, оскільки росіяни не надають такої інформації. Але на прикладі однієї групи дітей – не буду казати детально, бо ці діти досі в Росії, 95% з неї вже під опікою в сім’ях російських громадян. Найменших одразу всиновили, бо їх не питали. Старших згодом. Вік був від 7 до 17 років. Сам Путін і їхня омбудсманка заявляли, що наші діти мають жити в їхніх сім’ях. І вчинивши воєнний злочин, вони дивним чином посилаються на права дитини», — пояснює Усенко.
При цьому росіяни забувають, що, говорячи про права дитини, порушують норми Женевської конвенції про базові права дитини на ідентичність, історію, культуру, визначення громадянства та возз’єднання з рідними.
На щастя, дітей вдається повернути не тільки з таборів, а й з російських родин після усиновлення. «І таких прикладів не одиниці. Жодна така дитина не сказала, що хотіла там залишитися. Що їй там було добре. Усі вони хочуть до власних домівок і рідних», — підкреслила Усенко.
З усіма дітьми, як вони розповідають, обов’язково проводили «профілактичні бесіди», налаштовуючи проти України. Росіяни озвучують кліше, що «в Україні — нацисти», «Київ буде стертий з лиця землі», «вам нікуди повертатися», «у нас велика країна, багато людей і роботи», «треба любити Росію».
Діти з Херсонщини, яких вдалося повернути після викрадення росіянами
«Це особливо щодо статусних дітей, які втратили батьків. Росіяни маніпулюють цим. Розповідають про краще майбутнє, навчання, роботу. Мовляв, усе буде добре. Але наші діти — це наші діти. Вони реагують на це абсолютно негативно. Навіть ті, хто не має рідних батьків, розповідають, що хотіли повернутися в Україну», — каже керівниця департаменту Офісу Генпрокурора.
На щастя, офіс не фіксував фактів домашнього насильства в російських родинах щодо дітей. Хоча були свідчення про покарання в таборах. Не тільки фізичне. «Один хлопець з Херсонщини розповідав, що дітей били палицями за поведінку. Деяких замикали в підвалах, в окремих кімнатах. Фактів сексуального насильства не фіксувалося», — додала вона.
Центр захисту прав дитини і модель «Барнахус»
1 червня 2023 року в столиці запрацював Центр захисту прав дитини. Його роботу адмініструє омбудсман Дмитро Лубінець. Саме тут допомагають рідним і дітям, яких вдалося повернути: юридично, медично (проводять повне обстеження). Також надають тимчасове житло, організовують соціально-психологічну реабілітацію.
«Тут же проводять аудіо- та відеофіксацію опитування дітей за участю психолога щодо всіх воєнних злочинів, які були здійснені проти них високопосадовцями та військовослужбовцями Російської Федерації на непідконтрольній Україні території та території Росії», — розповіла LB.ua представниця уповноваженого з прав дитини Ірина Суслова.
Центр «Барнахус» для дітей у Чернівцях
Із дитиною працюють за моделлю «Барнахус», аби представникам правоохоронних органів не довелось багаторазово допитувати дитину і щоб не наражати її на додаткові психологічні травми. Адже діти, які пережили насилля росіян, штучну асиміляцію, індоктринацію, стирання своєї пам’яті і національної приналежності, потребують особливого ставлення.
«Як відбувається спілкування психологів з дитиною, що є потерпілою та/або свідком правопорушення? Перед опитуванням дитина проходить медичне обстеження, психолог попередньо оцінює її стан, а також з’ясовуються базові потреби дитини.
Опитування передбачає роботу у двох кімнатах. В одній перебуває слідчий, який стежить за процесом онлайн (аудіо та відео), а в іншій психолог безпосередньо опитує дитину. Слідчий готує перелік питань до дитини і передає їх психологу. Той ставить їх під час особистого спілкування з дитиною. Якщо у слідчого є додаткові запитання, він надсилає психологу повідомлення, щоб той інтерпретував питання для дитини. На всіх етапах ведеться відео- та аудіофіксація. Опитують дитину лише раз спільно зі Службою безпеки України та з Офісом Генерального прокурора. Такий підхід дозволяє менше травмувати дитячу психіку під час процесуальних дій. Усе це заради того, щоб діти могли довіритись дорослим і дозволити нам допомогти їм», — розповіли в центрі.
Зібрані матеріали після опитування дітей спрямовують до судів національної юрисдикції, Міжнародного кримінального суду. Станом на 2 серпня 2023 року в центрі вже опитали 12 повернутих дітей – свідків воєнних злочинів Російської Федерації, а також депортованих з тимчасово окупованих територій до Росії чи незаконно переміщених.
Серед цих діточок — 6-річний Ренат і 10-річна Варвара, братик і сестричка. Від початку повномасштабного вторгнення вони залишалися з дідусем неподалік Маріуполя. Окупаційна влада розлучила їх з батьками та позбавила можливості виїхати з тимчасово окупованої території.
Батько дітей був військовим. Мама – бойовим медиком. Жінка потрапила у ворожий полон й була звільнена під час великого обміну в жовтні 2022 року. А діти залишалися в небезпеці. Їх вона не бачила з березня 2022 року.
Рената й Варвару вдалося возз’єднати з мамою 6 липня 2023 року.
«Було багато обіймів і сліз. Раділи, що разом, але журилися, бо поруч не було тата – він загинув, обороняючи Маріуполь», — згадують у центрі.
Ще один юнак зростав без батьків у Маріуполі. До 24 лютого 2022 року навчався в професійно-технічному навчальному закладі. Вторгнення розділило його життя на «до» і «після».
Росіяни затримали його, допитали, незаконно депортували, влаштували в російську сім’ю та освітній заклад, навчання в якому він ігнорував. Представники країни-окупанта намагалися всіляко асимілювати підлітка. Розповідав, як щоразу нагадували, що його дім тепер «триколорний», отже, думати та мріяти доведеться «відповідно».
В Україну повернули 17-річного В’ячеслава, якого росіяни примусово депортували із захопленого Маріуполя
Завдяки кмітливості й винахідливості в липні 2022 року хлопець зумів повернутися в Маріуполь, звернувся по допомогу до української сторони – і в липні 2023-го опинився в Києві.
«Його історія – це черговий приклад російської геноцидної політики щодо українців і черговий доказ для Міжнародного кримінального суду, який розглядатиме справи про порушення прав українських дітей Російською Федерацією», — впевнені в центрі.
Не можна не згадати прийомну сім’ю з Каховського району Херсонської області, яка до початку російської агресії взяла на виховання двох сестер-підлітків. Коли регіон окупували, прийомна мама попросила Службу у справах дітей Каховської РДА допомогти евакуюватися.
Паралельно в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Радість» Херсонської обласної ради перебували інші дві сестри. Їх улаштували в цей заклад восени 2021 року. І дітей треба було негайно рятувати. Інакше представники російської злочинної влади незаконно перемістили б дівчат, депортували б у Росію, влаштували б у російську сім’ю, як вчиняють із тисячами українських дітей.
«У червні 2023 року цим дівчатам призначено тимчасового опікуна в особі прийомної мами попередніх дівчаток. Таким чином на підконтрольну Україні територію прийомна мама повернулась разом з усіма дітьми – двома прийомними і двома взятими під опіку, аби вивезти їх у безпеку», — розповідають у центрі.
Усіх злочинців слід покарати на національному рівні та МКС
Офіс Генерального прокурора України документує всі ці факти в межах єдиного кримінального провадження щодо незаконної депортації чи примусового переміщення дітей. На деокупованих територіях також реєструють такі провадження за зверненнями рідних дітей.
«Відбуваються першочергові слідчі дії із заявниками. А далі ми об’єднуємо ці провадження, бо це дуже широкомасштабний воєнний злочин за ст. 438 ККУ. Далі будуємо чітку та єдину піраміду відповідальності, щоб усі причетні до планування, організації та безпосереднього виконання злочину були покарані», – зазначила керівниця Департаменту захисту інтересів дітей ОГП Юлія Усенко.
Офіс Генерального прокурора збирає докази, щоб довести злочин геноциду, елементом якого є примусова передача дітей з однієї людської групи в іншу.
«Окреслена політика РФ щодо українських дітей чітко демонструє один з елементів геноцидальної політики. Наша мета — повернути дітей і притягнути до відповідальності усіх причетних до вчинення міжнародних злочинів щодо українських дітей», — запевнила Усенко.
