Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Навіть у разі подання працівником заяви про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення роботодавець зобов’язаний запропонувати йому всі вакантні посади на день звільнення.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23.
У цій справі ВП ВС вирішувала такі ключові питання:
якими є правові наслідки подання працівником, якого повідомили про зміни в організації праці, заяви про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення; чи зобов’язаний роботодавець запропонувати працівникові, який подав заяву про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, всі вакантні посади, які з’явилися на підприємстві протягом періоду перед звільненням і які існували на день звільнення.
За обставинами справи
Позивач працював на посаді провідного юрисконсульта у філії обласного центру зайнятості, яка у зв’язку з оптимізацією системи Державної служби зайнятості була припинена шляхом ліквідації.
Роботодавець у двомісячний строк повідомив його про зміни в організації праці та про можливе його наступне вивільнення, однак надав лише одну пропозицію зайняти вакантну посаду в іншій місцевості, від якої позивач відмовився у зв’язку з необхідністю зміни місця проживання.
Позивач подав заяву про скорочення строку попередження про наступне вивільнення, а роботодавець, не пропонуючи інших вакансій, задовольнив таку заяву та звільнив позивача з роботи у визначений у заяві строк. Після звільнення позивач дізнався про існування аналогічних посад юрисконсульта в новоствореній філії обласного центру зайнятості, яких роботодавець йому не пропонував.
Районний суд відмовив у позові про поновлення його на роботі, визнання наказу про звільнення таким, що не підлягає виконанню та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказане рішення залишив у силі апеляційний суд.
Суди керувалися тим, що позивач подав заяву про скорочення такого строку, отже, виявив волю на звільнення згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та мав зважати на юридичні наслідки подання цієї заяви.
Висновки ВС
Велика Палата ВС не погодилась із такими висновками судів і скерувала справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зауваживши таке.
Скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є виправданим за об’єктивної безперспективності очікування працівника на подальше працевлаштування або у випадку безальтернативної відмови працівника від продовження трудових правовідносин на змінених умовах праці, тобто коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах у зв’язку зі змінами в організації праці, про що доцільно вказати в його заяві про скорочення строку попередження про наступне вивільнення та звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення свідчить про те, що сторони домовилися вирішити питання щодо продовження/припинення трудових правовідносин в інший, ніж гарантований трудовим законодавством, строк. Водночас скорочення зазначеного строку не впливає на виниклі у зв’язку зі зміною в організації праці гарантії працівника при вивільненні та не звільняє роботодавця від виконання обов’язку з працевлаштування працівника.
«Отже, роботодавець зобов’язаний запропонувати такому працівникові всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, що існували з моменту попередження працівника про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору з ним, з урахуванням при цьому положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі в разі вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці», — констатувала ВП ВС.
