Для отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані подання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не вимагається.
Це слідує з висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зробленого у постанові від 5 вересня 2024 року у справі № 600/7509/21-а.
За обставинами справи
Департамент архітектури відмовив підприємству в наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлових приміщень під багатоквартирний житловий будинок з надбудовою через неподання визначених ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів, зокрема копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Підприємство звернулося до суду із позовом до Департаменту урбаністики та архітектури, в якому просило скасувати рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень і зобов’язати видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію нежитлових.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову.
Висновки ВС
Касаційний адміністративний суд у складі ВС скасував рішення судів та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі аналізу положень ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ВС дійшов висновку, що право на виконання будівельних робіт без документа, який засвідчує право на земельну ділянку, виникає за наявності чотирьох самостійних підстав: 1) реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані; 2) реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення; 3) комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності; 4) нове будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності. Перші дві підстави не залежать від категорії замовника (його приналежності до органів державної влади або місцевого самоврядування) та від форми власності земельної ділянки, а обумовлюються характеристиками самого об’єкта будівництва (це має бути вже існуючий об’єкт, розміщений на землях відповідної категорії) та видами будівельних робіт (реконструкція, реставрація або капітальний ремонт, тобто не нове будівництво). Натомість інші дві підстави обумовлені передовсім видом замовника, яким може бути лише орган державної влади або орган місцевого самоврядування, та формою власності земельної ділянки, на якій розміщується об’єкт будівництва (державна або комунальна власність).
Отже, положення абз. 1 ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» потрібно розуміти так, що вислів «на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності» слід застосовувати тільки щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду та нового будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
Тож КАС ВС зазначив, що неподання документів про право власності або користування земельною ділянкою до заяви про видачу містобудівних умов не могла бути підставою для відмови лише за умови, що реконструкція, яку мало намір провести підприємство, не передбачала зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані.