Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Головна — Політика — 13 грудня 2024, 07:00 СпецтемаНова Країна
Андрій Сибіга: «І наші партнери, і навіть вороги визнають: зараз Україна — найбільша військова потуга в Європі»
«Нова країна», спільний проєкт LB.ua і EFI Group, провів останню цього року зустріч: другий сезон завершили темою «Геополітичні виклики та перспективи 2025». Підхід цього разу дещо змінили: замість звичної дискусійної панелі — формат публічного інтерв’ю. Героєм якого став очільник Міністерства закордонних справ Андрій Сибіга, котрий відзначає сьогодні 100 днів роботи на цій посаді.
Відповідаючи на питання модераторки розмови шеф-редакторки LB.ua Соні Кошкіної та гостей із залу, міністр закордонних справ розповів про нинішні переговорні позиції України, перспективи членства в НАТО та ЄС, постачання нам зброї, захист об’єктів ядерної енергетики, призначення послів, участь Китаю в наближенні миру в Україні, Польщу, Global South, значення подій у Сирії та Грузії для України тощо.
Читайте повну версію розмови.
LB.ua Facebook Twitter LB.ua в Google News
Фото: Олександр Ратушняк Міністр закордонних справ Андрій Сибіга
Переговори з Росією: позиція партнерів. Постачання зброї. Запрошення в НАТО
Соня Кошкіна, шеф-редакторка LB.ua: Ви рівно сто днів на посаді, і нинішню зустріч варто почати з перших підсумків. Далі — стратегування майбутнього. Очевидно, що одним з головних викликів для вас є потенційні мирні переговори й усе, що з ними пов’язано.
Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group: Які на сьогодні умови перемовин? Раніше, наприклад, йшлося про кордони 1991 року тощо. Чи є якісь чіткі умови, щоб ці перемовини взагалі почалися?
Фото: Олександр Ратушняк Ігор Ліскі
Як формуються умови для перемовин? На підставі нашого національного інтересу.
У нас є мета — досягнути всеосяжного, сталого, справедливого миру для України. І ця термінологія неподільна. Це дуже важливо. Вона визначає нашу позицію, тому що перемовин зараз немає. І її, відповідно, доводять до наших партнерів.
Є поле битви, яке впливає на наші позиції — дипломатичні й зовнішньополітичні, а є трек дипломатичний. Ці два напрямки взаємодоповнювальні та взаємопосилювальні.
Звичайно, дипломатія має робити все для того, щоб наблизити досягнення справедливого, всеосяжного, сталого миру для України. Тому свого часу Україною, Президентом Зеленським було ініційовано Формулу миру. Це була наша дипломатична ініціатива заради консолідації світу. Тому що Україна, напевно, та держава серед усіх інших країн світу, яка дійсно найбільше прагне миру. На відміну від Росії.
Я добре пам’ятаю перші години й дні повномасштабного російського вторгнення. Умови, які висували Україні. Це були не умови, це був ультиматум капітуляції. І це не змінилося. Тому ми сьогодні повинні говорити про те, як змусити Росію до перемовин. Як змусити, як підняти для Росії ціну подальшої агресії.
Росія в березні 2022 на переговорах з Україною вимагала скоротити армію і відмовитися від областей
За кожним цим питанням є чіткий набір елементів, як цього досягати. Від запрошення України до НАТО, від пакета стримування, щоб ми гідно й відповідно відчували себе на полі бою й кожен воїн відчував цю вкрай необхідну допомогу вже зараз, до зняття всіх табу на застосування зброї. Я маю на увазі зброю далекого радіусу дії. Ну і, безумовно, стійкість. Стійкість у всіх її проявах. Економічна, довготривала підтримка соціальна, гуманітарна, макрофінансова. І всі ці речі формують переговорну позицію. Комплексну. Її не можна розглядати якось виокремлено.
Фото: Олександр Ратушняк міністр закордонних справ Андрій Сибіга
Після першого Саміту миру ми отримали позицію країн-однодумців на підтримку принципу поваги, територіальної цінності та суверенітету. І принципів норм міжнародного права, принципів статуту ООН. Але тут дуже важливо розуміти, що перший Саміт миру не був переговорним майданчиком. Це був захід, щоб сформувати спільну позицію країн-однодумців. Щоб потім, маючи міць світової спільноти, посилити наші позиції в можливих перемовинах з Росією.
Так, це правда: Україна готова запросити на Другий саміт миру представників Росії. Маючи результати Першого саміту, маючи подальші кроки, пов’язані з проведенням відповідних заходів, присвячених кожному пункту Формули миру.
Соня Кошкіна: Як ви зазначали, позиція України для переговорів з Росією містить чотири елементи: безкомпромісне дотримання територіальної цілісності; суворе дотримання принципу «Нічого про Україну без України», запрошення до НАТО і зняття обмежень на «далекобійку». Як ставляться до цього союзники? Які їхні аргументи за / проти?
Союзники поділяють і підтримують наші підходи. Єдине питання — як змусити Росію.
Соня Кошкіна: Я сказала б, що воно найголовніше.
Завдання дипломатичної служби полягає в наведенні достатньої аргументації столицям, які для нас важливі, з якими ми поділяємо спільні підходи, щоб посилювати нашу позицію.
Тому, на моє переконання, маємо чітке розуміння: «Нічого про Україну без України». Це однозначно.
Жодних компромісів щодо територіальної цілісності, суверенітету чи безпеки України. Це теж однозначно всі поділяють.
Сьогодні в Україні відбуваються геополітичні процеси, які визначатимуть архітектуру безпеки на десятиліття вперед. Мені здається, що є чітке розуміння неподільності безпеки України з трансатлантичною безпекою. Ми не можемо говорити про створення належної архітектури безпеки, трансатлантичної архітектури безпеки без членства України в НАТО.
Фото: Олександр Ратушняк міністр закордонних справ Андрій Сибіга і Соня Кошкіна
Соня Кошкіна: Але проти запрошення України до НАТО виступають мінімум чотири наші союзники: США, Німеччина, Словаччина, Угорщина. Які аргументи ми можемо знайти, щоб переконати їх?
Я не сказав би, що цей ряд такий довгий, саме що проти. Ми можемо говорити про столиці-«скептиків». Це правда.
Але ми теж розуміємо позицію цих країн, якби дійшло до прийняття конкретного рішення. Відповідно, у статусі міністра закордонних справ перший візит я здійснив у найближчі до нас країни, країни-сусідки, маючи на меті розвивати політику добросусідства. Зокрема, показуючи, що ми не боїмося й готові розв’язувати і найскладніші питання в наших двосторонніх відносинах. Я відвідав Братиславу, Будапешт, Бухарест, Варшаву, Кишинів. Ми перебуваємо в постійному діалозі з цими столицями, з нашими найближчими сусідами, у тому числі щодо найскладніших питань.
Соня Кошкіна: Я повторюся: найскладніше питання — примусити Путіна до мирних переговорів. Президент Зеленський казав, що в розмові з Макроном і Трампом він особисто підкреслив: Путін боїться хіба що Трампа. Можливо, трішки Китаю. То як його змусити? Бо воювати він може ще довго. Що має трапитися, щоб очільник Кремля пішов на переговори? Що конкретно робити партнерам?
Дуже дієвим інструментом є санкційна політика, посилення санкційної політики. Попри те, що Росія за деякими елементами змогла уникнути санкцій, санкційні режими, однак, діють. Тому потрібно нарощувати й далі санкційну політику.
Ми сподіваємося, що найближчим часом приймуть 15-й санкційний пакет з особливим фокусом на обмеження російського тіньового флоту. Наступні кроки повинні бути сфокусовані на секторальних санкціях. Це, зокрема, металургія. Європейський Союз досі імпортує значну кількість металургійної продукції з Росії. Це також банківський сектор. І тут ми вітаємо, наприклад, рішення США санкціонувати саме цей напрям.
Ми уважно стежимо за зростанням товарообігу третіх країн, які не застосовували санкційних режимів до Росії, за нарощенням торгівлі з країною-агресором продукції подвійного призначення. І я вважаю, що ми дієво реагуємо. У тому числі із залученням інструментарію наших партнерів.
Ще один вагомий важіль примусити Росію до справедливого миру — заморожені активи. Ми намагатимемося змінювати підходи від політики замороження цих активів до їхньої конфіскації та використання для компенсації збитків, завданих Україні, для закупівлі зброї, відбудови тощо. Наші союзники поділяють, що це справедливий підхід. Тому ми будемо зосереджувати наші зусилля на посиленні саме цього напряму дипломатичної роботи.
Фото: Олександр Ратушняк
Соня Кошкіна: Це все так, але санкції і заморожені активи — час, час і ще раз час. Якого в нас немає.
Це діє. І має як швидкі наслідки, так і довгострокові. Тому, безумовно, це все має комплексно застосовуватися, щоб підняти ціну подальшої агресії для Росії, щоб підвищувати нашу стійкість, наші спроможності, наші позиції. І для цього ми в тому числі використовуємо цей час з теперішньою американською адміністрацією.
У мене за ці два-два з половиною місяці були три особисті зустрічі з держсекретарем Блінкеном і чотири телефонні розмови. Досягнуто суттєвого прогресу в прискоренні постачань озброєнь до кінця року. Ми чітко розуміємо обсяги, типи тих озброєнь, які нам поставлять.
Також працюємо над іншими важливими, твердими кроками нашої підтримки.
Соня Кошкіна: Тиждень тому ви закликали союзників терміново, я наголошую — терміново, передати 20 систем ППО Україні. Чи є вже відповідь?
Зміцнення повітряного щита над Україною — наш фундаментальний пріоритет.
Чим обумовлено це термінове звернення? Йдеться саме про додаткові системи. Під час останніх масованих ракетних ударів Росія завдала ураження, зокрема, по об’єктах ядерної енергетики. У нас є чітке розуміння щодо 20 стратегічних об’єктів у різних галузях, які маємо захистити, щоб запобігти ударам і негативним наслідкам чи мінімізувати ті, які вже були, і потенційні удари. Йдеться про 20 додаткових систем типу NASAMS, HAWK, IRIS-T.
Це питання було у фокусі під час зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО. Мене туди запросили, і генеральний секретар Марк Рютте сфокусував дискусію й обмін думками наших натовських союзників саме на цьому питанні. Тому ми дуже сподіваємося на швидкі рішення в постачанні цих систем Україні.
Реагуючи на ці удари, ми відразу звернулися до МАГАТЕ. Якщо брати політико-дипломатичний вимір, залучили весь інструментарій: скликали спеціальне засідання Радбезу ООН, ініціювали спеціальне засідання Ради керівників МАГАТЕ. Були відповідні реакції на рівні керівництва МАГАТЕ. Також у рамках ОБСЄ ініціювали спеціальне засідання, відповідні двосторонні заяви. Я також мав важливі переговори з міністрами Групи семи. Найбільш адекватною відповіддю були б конкретні рішення постачити нам додаткові системи. Ми працюємо над цим. І Президент особисто. У кожній розмові це питання стоїть як пріоритет.
Соня Кошкіна: Нещодавно українська влада заявила, що ми категорично відмовляємося від будь-яких гарантій безпеки, якщо це не НАТО. Змоделюймо ситуацію, що буде, якщо ми цього інвентейшну не отримаємо, а від іншого типу гарантій (якими б вони не були) вже відмовилися. Що робити в такій ситуації? Який план В?
Фото: Олександр Ратушняк
Виконувати свою роботу, спрямовану на забезпечення членства України в НАТО.
Знаєте, я коли їхав на це засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, ми з командою взяли текст Будапештського меморандуму. Тиждень засідання збігався з тридцятими роковинами цього папірця. Не буду навіть вживати слово «документ», тому що він не впорався зі своєю функцією надати гарантії безпеки нашій державі, не забезпечив нашої територіальної цілісності й суверенітету. І таких помилок більше не буде допущено. Тому єдиною дієвою гарантією для України є членство в НАТО.
Але це шлях. І на цьому шляху до членства в НАТО, звичайно, ми вітатимемо будь-які рішення союзників, які нас посилюють.
А це запрошення, і цього питання не зняли з порядку денного. Це і безпекові угоди, які ми уклали з 27 країнами і які теж містять конкретні позиції підтримки України — від підтримки нашої оборони до макрофінансової допомоги.
Чим ці угоди важливі? Для розвитку цих угод створені відповідні робочі групи з кожного блоку. І це дозволяє нам стратегічно планувати. Ми розуміємо цифри, які зафіксовані в кожній угоді й сумарно. Відповідно, це дозволяє на підставі коштів нашого бюджету спрямовувати їх, якщо маємо підтвердження від партнерів фінансування тієї чи іншої програми, посилювати наші спроможності в інших напрямах.
До речі, ще один момент, який посилює наші позиції, — це розвиток нашої оборонки. Щоб ми ставали більш самодостатніми, менше залежали від партнерів у постачаннях критичних видів озброєння. І це теж зараз активно втілюється. Я вважаю, що ми досягли перелому в сприйнятті. Є дуже позитивні приклади прямого фінансування оборонної галузі України нашими союзниками.
Марина Сингаївська, заступниця головного редактора LB.ua: Пане міністре, минулого тижня в медіа з’явилися деталі умовного мирного плану, який готують радники Трампа. У всіх варіантах вони пропонують не приймати Україну в НАТО. Якщо нас не приймають у НАТО або відтерміновують це на десятиліття, чи є варіант якогось іншого оборонного союзу? Чи взагалі обговорює Україна створення іншого оборонного союзу?
Фото: Олександр Ратушняк Марина Сингаївська, заступниця головного редактора LB.ua (у центрі)
Офіційні позиції, офіційні пропозиції можуть з’явитися лише після 20 січня. Станом на зараз потрібно без зайвих емоцій ставитися до будь-яких документів, нонпейперів, ідей, які озвучують різні голоси в різних медіа. Тут можна спиратися на те, що це тестування реакції і світу, і України. Тому ми тверді, у нас є стратегічне завдання — членство України в НАТО. І на цьому побудована вся філософія наших і Формули миру, і Плану перемоги.
Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій: Я хотів би повернутися до Другого саміту миру. Якщо там буде Росія, як кого її запросять? Як країну-агресорку, яку треба покарати? Як партнера з розбудови системи безпеки? Чи в якійсь третій іпостасі?
Фото: Олександр Ратушняк Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень
Наша позиція дуже чітка: не можна вважати еквівалентними Україну, яка захищається, і країну-агресора. Не можна це розглядати в одній площині.
Тут повернуся до Мінського процесу. Ми мали понад 200 перемовин. І все це закінчилося відомим результатом. Тому саме Формула миру спрямована консолідувати світ на підтримку України і ключових моментів: територіальна цілісність і суверенітет, відновлення справедливості. Це, безумовно, елементи справедливого миру для України.
Петро Андрющенко, керівник Центру вивчення окупації, ексрадник мера Маріуполя: Пане міністре, дуже просте питання: чи вірите ви особисто, що 21 січня в нас настане мир?
Фото: Олександр Ратушняк Керівник Центру вивчення окупації, ексрадник мера Маріуполя Петро Андрющенко
Ви думаєте, що це просте питання? Я переконаний, що ми отримаємо додатковий шанс, додаткові можливості наблизити справедливий мир для України. У цьому я переконаний.
Микита Потураєв, народний депутат України, «Слуга народу»: Знаєте, я вже навіть перестав нагадувати іноземцям про Будапештський меморандум, про Гельсінський акт, про Статут ООН… Бо в них така реакція: мовляв, ну скільки можна? Відтак питання: а до чого ж нам у комунікаціях з партнерами дійсно варто апелювати?
Російська агресія — це агресія не лише щодо України. Своєю агресією Росія спричинила кілька криз глобального масштабу. Це криза ядерної безпеки, продовольчої безпеки, енергетична криза. І всі вони мають глобальні наслідки. Тут також є чітке усвідомлення наших союзників, що справедливий мир, тривалий мир, сталий мир, всеосяжний в Україні — це внесок у відновлення правопорядку, побудованого на нормах міжнародного права. Якщо світ хоче мати безпечне майбутнє, ми повинні досягти справедливого миру в Україні через переваги для наших союзників.
Якщо брати двосторонній вимір, ми наводимо кожному нашому союзнику переваги від активної участі в допомозі Україні. І під кожну столицю ми маємо набір цих аргументів.
Призначення послів
Микита Потураєв, народний депутат України, «Слуга народу»: Ми знаємо, що тривалий час у важливих країнах, у міжнародних організаціях немає послів. 5 листопада президент Володимир Зеленський сказав, що найближчим часом усіх призначать. Які перспективи, Андрію Івановичу?
Фото: Олександр Ратушняк Нардеп Микита Потураєв
Я теж був послом, кожен посол з першого дня призначення має бути готовим до повернення. І це нормально.
Соня Кошкіна: Хоча далеко не всі, ой не всі повертаються. Вибачте, це просто репліка була.
Президент поставив завдання в найближчій перспективі заповнити вакансії та замінити декотрих послів. Зараз це в активній фазі, тому що тут має бути і національний елемент проходження відповідних процедур — від спецперевірки, співбесіди до отримання агреману країною, що приймає.
Буде зроблено все, щоб виконати завдання, яке поставив Президент. Зараз ми в активній фазі.
Соня Кошкіна: Який дедлайн? Зараз понад 30 стратегічних для нас держав, зокрема: Бельгія, Греція, Молдова, Туреччина, Угорщина — не мають послів.
Для деяких країн, які ви озвучили, вже визначено кандидатури.
Соня Кошкіна: Яких саме?
З країн — для Молдови визначено. Бельгії. Туреччина поки що в процесі. Греція, Угорщина — активна фаза процесу.
Однак хочу підкреслити: відсутність посла не означає, що посольство не працює. Так, безумовно, без посла воно не може бути настільки ефективним, але в усіх цих країнах наші посольства активно виконують поставлені завдання.
Зараз мені некоректно говорити про прізвища, але я думаю, що до кінця року ми зможемо озвучувати і персоналії.
Фото: Олександр Ратушняк
Соня Кошкіна: Чи встигнуть ці люди пройти спецперевірку до кінця року?
Я зараз говорю про визначення кандидатур. Для багатьох столиць чи країн процеси вже розпочалися. Для інших ми теж говоримо про визначення кандидатур.
Соня Кошкіна: Ви зазначили, що для Молдови є конкретика. Але ми пам’ятаємо, що Президент Зеленський анонсував туди Олексія Данілова. Чому досі цього не сталося? Чи там буде інша людина?
Повторюся, мені некоректно озвучувати, поки не отримали агреману офіційно, особу, яку призначать у ту чи іншу столицю. Але до кінця року, мені здається, низка імен буде відома.
Соня Кошкіна: І щодо Угорщини теж? Ваш попередник казав, що туди призначать Федора Шандора — «професора з окопів», а досі нічого немає.
У нас буде пріоритетність G7, потім — G20, найближчі столиці. Наприклад, зараз уже у Варшаву призначили Василя Боднара, сильний посол. І, відповідно, за наявності сильних кандидатур цей процес буде прискорюватися.
Соня Кошкіна: У G7 всіх-всіх міняємо?
За необхідності.
Соня Кошкіна: А Штати?
Я здивувався, що ви це питання не першим поставили. (Сміх у залі.)
Дивіться, призначення керівника установи — це прерогатива Президента. І як до призначення, так і до відкликання повинен бути готовий кожен посол.
Фото: Олександр Ратушняк
Соня Кошкіна: То посла США мінятимемо чи ні?
Дочекайтеся всіх рішень — і тоді все буде відомо.
Соня Кошкіна: Ясно, що нічого неясно. Добре, а що з кандидатурами послів в ОБСЄ і МАГАТЕ?
Уже теж є визначеність.
Соня Кошкіна: Ще питання не про персоналії, а про інституції. Пана Костіна (колишній очільник Офісу Генерального прокурора. — Ред.) озвучували як одного з вірогідних на призначення в Нідерланди. Водночас озвучували й можливість створити при МКС якийсь спеціальний орган, який займався б українськими питаннями, тоді він опікувався б ним. Яка доля цього спецоргану — будемо засновувати й розвивати чи поки що ні?
Поки що сил і спроможностей нашого посольства в Нідерландах достатньо, щоб забезпечувати взаємодію з МКС. І питання про якісь додаткові інституції не стоїть.
Артем Шаіпов, юридичний радник Програми USAID «Нове правосуддя», співзасновник Ukrainian Global University: Я хотів поставити питання на продовження промови, яку Президент Зеленський виголосив щодо Плану стійкості. Він згадав, зокрема, про реформу дипломатичної служби. Яке ваше бачення її і яка роль могла б бути дипакадемії в розвитку дипломатичної служби?
Фото: Олександр Ратушняк
Ми заслуговуємо мати сильну дипломатичну службу. І дуже хочеться, щоб вона такою була, щоб була привабливою для молоді, успішно виконувала свої завдання. А щоб успішно виконувати завдання, має бути відповідний набір елементів: професіоналізм, знаття регіону, відповідно і матеріально-технічна база, і мотивація. Дуже важливо, щоб люди були мотивовані. Щоб вони відчували себе причетними до творення цієї історії для забезпечення національних інтересів своєї держави.
Про нашу дипломатичну систему. Як міністр я фактично оновив уже керівний склад, заступників міністра. На черзі — реформа центрального апарату. Уже спільно з новопризначеними заступниками.
І що головне — ці нововведення будуть спрямовані на адаптацію центрального апарату, а далі й закордонних установ до реалій війни. Усе має бути підпорядковано досягненню справедливого миру, забезпеченню нашої стійкості.
Я вже казав кілька разів, що від посла до аташе, усі повинні знати калібри озброєння, де вони є тощо. І зараз ми досягли такого рівня, що в деяких країнах наші посли й військові аташе краще від місцевих орієнтуються в спроможностях, яких ще можна досягати у військовій, зокрема, сфері.
Про дипломатичну академію. Дуже хочеться, щоб вона мала достатньо спроможностей не лише для тренінгів, а й повноцінної підготовки дипломатів, у тому числі вищого рангу. Хочеться посилення її ролі й адаптації програм до реалій геополітичних, у яких ми живемо.
Тому я виступаю за посилення ролі субстантивно-дипломатичної академії. Це вимагає певних змін, умовно кажучи, відновлення програм, підготовки магістерських.
США і Європа. Членство в ЄС
Михайло Радуцький, народний депутат України, «Слуга народу»: Рік тому Шарль Мішель запропонував створити Європейський оборонний союз як «непоганий додаток» до НАТО і Євроатлантичного союзу. Наскільки ця ідея жива сьогодні? Чи про неї вже забули?
І друге маленьке питання. Ви ж тільки повернулися з Європи, із засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. А наскільки їх реально (не) налякав «Орешник»?
Фото: Олександр Ратушняк Народний депутат Михайло Радуцький
Почну з удару експериментальною ракетою середнього радіуса дії. Я вважаю, що це був елемент чи сигнал, який спрямований на західне суспільство. Шантаж і залякування напередодні важливих подій міжнародного характеру. Тому цей удар треба сприймати передусім через таку призму.
Про Європу. Мені здається, що європейські лідери все дужче усвідомлюють необхідність більшої самодостатності і посилення власних оборонних спроможностей. Це проявляється й у підвищенні видатків конкретних країн на оборонку. Мені здається, ця дискусія буде розвиватися: ми заходимо в той історичний період, коли оборонні спроможності європейські в цілому і окремо європейських країн будуть нарощуватись на фоні тих загроз, які сьогодні ми переживаємо.
Роман Цимбалюк, журналіст: У Плані перемоги Президента України є пункт — замінити американські війська українськими. Я так розумію, це писали безпосередньо для Дональда Трампа. Цікаво, що думають з цього приводу американці та європейці? Чи є у вас зараз контакти з новою адміністрацією в США щодо Плану миру, замороження, як вони кажуть.
Фото: Олександр Ратушняк журналіст Роман Цимбалюк
Україна історично — з часів відновлення незалежності — брала участь у багатьох миротворчих місіях. І наші партнери, і навіть вороги визнають реальність: зараз Україна — найбільша військова потуга в Європі.
Тому мені здається, що цей можливий внесок України в миротворчі операції, у посилення трансатлантичної безпеки вітається нашими партнерами. Тут ми справді можемо відігравати особливу роль. Узагалі, участь у миротворчих операціях будь-якої країни завжди підвищує її роль — робить більш видимою чи більш рельєфною на геополітичній мапі світу. Тому мені здається, що це сильна позиція — вона показує переваги нашої військової потуги, наш можливий внесок у трансатлантичну безпеку.
Щодо контактів з новою адміністрацією, ви знаєте, що був візит керівника Офісу Президента Андрія Єрмака до Вашингтона і не лише до Вашингтона, де відбулися контакти, у тому числі з представниками нової адміністрації, важливі контакти. Нещодавно в Парижі Президент Зеленський мав добру, змістовну і предметну розмову у тристоронньому форматі з президентом-електом Трампом.
Такі зустрічі, контакти — це в тому числі можливість донести свою позицію, навести необхідну аргументацію, поінформувати про останні події. Що й відбувається.
Соня Кошкіна: Просто уточню: чи є нині інформація про можливу зустріч Трампа з Путіним до інавгурації Трампа чи вже після?
Відсутня така інформація.
Леся Забуранна, народна депутатка України, «Слуга народу»: Щодо європейського виміру, як ви прогнозуєте фіналізацію угоди про членство України в Європейському Союзі і які країни будуть найскладнішими в процесі цих перемовин? Як ви оцінюєте шанси вступу України до Європейського Союзу до настання справедливого миру в Україні?
Фото: Олександр Ратушняк нардепка Леся Забуранна
Я взагалі не пов’язував би настання справедливого миру з нашим шляхом до членства в ЄС. Це непов’язані речі. Ми будемо просуватися досить швидко, я в цьому впевнений.
І роблю тепер місточок на ваше запитання щодо країн, з якими буде найважче. Ви знаєте, навіть найвищий рівень дипломатичних відносин з тією чи іншою країною, як показує досвід інших держав на їхньому шляху до членства в ЄС, автоматично не гарантує, що в перемовинах про конкретні економічні речі не виникатимуть суперечки. І це нормально. Ми до цього готові. Розуміємо, від яких країн очікувати найскладнішого переговорного процесу. Передусім це країни, які мають значний потенціал у сільському господарстві. У тому числі я маю на увазі і найближчі країни, наших сусідів.
Тому ми вже зараз консультуємося й обмінюємося досвідом. Дуже багато країн до нас звернулися, щоб поділитися досвідом, які переживали схожі етапи на шляху до ЄС.
І що важливо: європейські партнери теж визнають і швидкість, і обсяг тих необхідних реформ, які здійснюються Україною на шляху до ЄС.
Мін’єдності і повернення українців додому
Маргарита Ситник, співзасновниця громадської ініціативи «Голка», журналістка й авторка проєкту «Мости України»: Минулого тижня Верховна Рада призначила Олексія Чернишова на посаду віцепрем’єр-міністра України — міністра національної єдності. Це міністерство, як було оголошено, займатиметься українцями за кордоном. Але українцями за кордоном вже займаються МЗС і посольства. Чи вбачаєте ви в цьому якесь поле для можливих розбіжностей, конфліктів? Як уникнути дублю функцій?
Чи означає, що ви будете розробляти зараз спільні плани, особливо з огляду на те, що МЗС уже створює стратегію співпраці з українською світовою спільнотою? І що, на вашу думку, має стати результатом роботи Міністерства єдності? Які критерії оцінювання будуть у цього міністерства?
Фото: Олександр Ратушняк Маргарита Ситник, видання «Голка»
Я переконаний у налагодженій взаємодії з новоствореним міністерством і міністром. Ми вже контактували з паном Чернишовим щодо нашої взаємодії. Жодних розбіжностей немає і не буде, тому що в нас різні завдання.
Міністерство закордонних справ через консульську службу сфокусоване на захисті законних прав й інтересів громадян України, які перебувають за кордоном, і забезпеченні їхніх прав як конкретних консульських послуг.
Нагадаю, що, згідно з нашими даними, сьогодні ми говоримо про 7,5 мільйона українців за кордоном. Тому повинні забезпечити належний їхній захист і консульські послуги, передовсім документи. І ми в короткій перспективі вийдемо із суттєвими інноваціями на цьому треку, щоб спростити, дебюрократизувати багато процесів для співвітчизників за кордоном, щоб вони відчували цей зв’язок, щоб вони відчували опіку своєї держави. І я переконаний, що ми досягнемо хороших результатів.
Новостворене ж міністерство фокусуватиметься на створенні належних умов для повернення громадян України додому: і умов усередині держави, і відповідної мотивації, щоб такі рішення ухвалювали співвітчизники за кордоном. Ну і тут одним з кроків також буде прийняття закону про подвійне громадянство, щоб люди не втрачали зв’язку зі своєю країною.
Китай і його роль у наближенні миру в Україні
Ірина Федорів, голова громадської ініціативи «Голка»: Зараз усі обговорюють домовленості у форматі США — Росія — Україна. Чи можемо ми враховувати в цій комбінації інтереси Китаю? Якщо можемо, то як?
Фото: Олександр Ратушняк Ірина Федорів, видання «Голка»
На моє переконання, участь і роль Китаю надзвичайно важливі для наближення справедливого миру для України. Це правда. Це одна з тих країн, яка має вплив і може мати вплив на Росію.
Ми теж перебуваємо в контакті з китайською стороною. Дуже важлива, зокрема, реакція китайської сторони на погрози Росії застосувати ядерну зброю. Дуже важливо, щоб Китай чи такі країни, як Китай, реагували на удари Росії по ядерній енергетиці України, тому що тим самим російські терористи наражають увесь світ на загрозу ядерного інциденту.
Також важлива реакція таких країн, як Китай, як Індія, на продовольчу безпеку, зокрема, на відновлення свободи мореплавства в Чорному морі. І тут теж наведу приклад: сьогодні Китай для України — найбільший торговельний партнер.
Олеся Жулинська, керівниця з комунікацій та зв’язків з громадськістю ПриватБанку: Нещодавно на Генасамблеї ООН у вас була зустріч з міністром закордонних справ Китаю. Чи обговорювали ви їхню участь у якихось миротворчих ініціативах? І чи взагалі можливо, щоб Китай взяв у них участь?
Фото: Олександр Ратушняк Керівниця з комунікацій та зв’язків з громадськістю ПриватБанку Олеся Жулинська
Так, звичайно, обговорювали. Ми обговорювали нашу Формулу миру. Ми чітко давали оцінку китайсько-бразильській ініціативі й наголошували на тому, що вона не повинна конкурувати з нашою Формулою миру й будь-яка інша ініціатива не повинна ділити світ.
Тому ми також закликали китайську сторону відігравати властиву їй роль у наближенні справедливого всеосяжного миру для України. Тому це було предметом обговорення також. І підтримання контактів відповідного рівня.
Я хотів би теж нагадати, що в нас були консультації на рівні заступників міністра, потім відбувся візит міністра закордонних справ у Китай — ми зацікавлені підтримувати цей діалог.
Олена Сотник, Ukraine Rassmusen Global, колишня народна депутатка: Оскільки Китай намагався нівелювати значення Саміту миру у Швейцарії, враховуючи запропоновані ним ініціативи, спочатку на 12 пунктів, потім скорочену версію, у яких не було ані засудження Росії, російської агресії, ані питання деокупації території тощо, якою бачите роль Китаю в мирному врегулюванні? І чи може вона взагалі бути конструктивною?
Фото: Олександр Ратушняк Олена Сотник, колишня нардепка, зараз в Ukraine Rassmusen Global
Китай публічно підтримує територіальну цілісність і суверенітет України. Це відображено в тому числі у їхній ініціативі. І ми також вважаємо, що роль Китаю важлива в наближенні справедливого миру.
Якщо брати конкретику, де вже можна досягати конкретних результатів, — це продовольча безпека, ядерна безпека, енергетика. Тому ми зацікавлені в їхній участі в імплементації Формули миру.
Розв’язання історичних суперечок з Польщею
Володимир В’ятрович, народний депутат України, «Європейська Солідарність»: Пане міністре, вже за перших 100 днів перебування на посаді ви, очевидно, зрозуміли, що, на жаль, гарячою темою польсько-українських стосунків залишається історія. На мою думку, на жаль. Тому що це нашкодить розумінню минулого і шкодить сучасним польсько-українським стосункам. Чи бачите ви можливості деполітизувати цю тему? Особливо, що наступного року в Польщі президентські вибори й один кандидат уже дуже активно експлуатує цю тему.
Фото: Олександр Ратушняк Народний депутат Володимир В’ятрович
Я вважаю, що для нас політика добросусідства має бути фундаментальним пріоритетом. Щоб мати по периметру навколо нашої країни союзників, друзів і мінімізовувати й прибирати з порядку денного чутливі чи токсичні питання, які є з деякими країнами.
Дві правди про Волинь
Якщо брати конкретно Польщу, ця країна від перших хвилин повномасштабного вторгнення безпрецедентно допомагала нам — від суспільства до уряду, до керівництва держави, і ми це надзвичайно цінуємо. Так, у нас є питання, пов’язані з болючими сторінками спільної історії. І наш підхід дуже чіткий, ми давали його польській стороні — деполітизація процесів, пов’язаних з історичним минулим.
Їх потрібно деполітизувати, вивести — як це має бути — на експертний рівень. Де необхідні дискусії, дискутувати мають історики-експерти. І прибрати це питання з найвищого політичного рівня, не робити його фактором, виборчих циклів у тому числі. Ми зацікавлені в цьому. Говоримо про це прямо, зокрема, відстоюючи свій національний, український інтерес.
Я вважаю, що в нас достатньо дипломатичного хисту і політичної волі, щоб знайти правильні кроки та правильні рішення взаємно. Це лежить в інтересах обидвох народів, обидвох країн. І ми маємо тут прогрес.
Дипломатична робота з Global South
Роман Грищук, народний депутат, «Слуга народу»: 10 днів тому ми провели перший парламентський саміт Україна — країни Латинської Америки, Карибського басейну. 14 країн, 50 делегатів: в основному депутати, сенатори, спікерка парламенту Белізу. Бразилія, Мексика, Чилі тощо. Питання: чи треба нам зараз наші й так обмежені фінансові, кадрові, часові ресурси витрачати на Латинську Америку й Глобальний Південь, що ми можемо отримати і на яких країнах Латинської Америки варто зосередитись?
Фото: Олександр Ратушняк Нардеп Роман Грищук
Однозначно так. З усіх міркувань. І політико-дипломатичних теж. Це і взаємодія в рамках міжнародних організацій, і конкретні голоси на підтримку України, і конкретна допомога. Навіть якщо країна не допомагає у військовій сфері, є інші шляхи підтримки України й обопільно вигідної взаємодії.
Якщо брати Латинську Америку і Кариби, ми говоримо про понад 670 мільйонів людей і про сукупний ВВП майже 6 трильйонів доларів.Тобто це теж шанси для українського бізнесу, для нашого виходу на ці ринки — ми там конкурентоспроможні. Крім того, ми не повинні соромитись і ставити питання щодо доступу України до певного виду ресурсів, які нам необхідні і які ми теж можемо отримувати, взаємовигідно співпрацюючи з країнами Глобального Півдня.
Тому однозначно ми будемо розвивати й посилювати нашу дипломатичну присутність і через відкриття додаткових посольств, і розширення дипломатичного складу в цих країнах. Тут важливо залучати різні компоненти, і міжпарламентський теж. Бо часом парламентарі вільніші у своїх висловлюваннях, часто можуть випереджати уряди в тій чи іншій позиції. Тому ми будемо нарощувати наші двосторонні відносини як з окремими столицями Глобального Півдня, так і з відповідними регіональними утвореннями, Африканським Союзом чи організаціями країн Латинської Америки. І все це буде в пріоритеті й підкріплено відповідними стратегіями та кадровими рішеннями.
Грузія
Соломія Бобровська, народна депутатка, партія «Голос»: Не можу не спитати про дружню нам країну Чорноморського басейну — Грузію. Третій тиждень протестів. Є 88 мандатів «Грузинської мрії» зі 150 конституційних місць у парламенті. У нашій ВР готова постанова про невизнання виборів, питання — у позиції МЗС: ми визнаємо парламентські вибори в Грузії?
Фото: Олександр Ратушняк Нардепка Соломія Бобровська
Ми поділяємо підходи міжнародних спостерігачів про численні порушення під час виборів у жовтні в Грузії. Це своєю чергою спричинило подальше загострення ситуації в Грузії. Ми різко засудили ті процеси, які відбуваються сьогодні у Грузії, і відмову від європейського треку, і непропорційне застосування сили до протестувальників. І все знайшло відображення в наших відповідних політичних заявах. Конкретним рішенням також було санкціонувати грузинських високопосадовців, які причетні до всіх цих порушень.
Сирія і падіння режиму Башара Асада
Бартош Ціхоцький, колишній посол Польщі в Україні: Ми бачимо з початку російської інвазії, що деякі країни, деякі недержавні суб’єкти дивляться, що Росія порушує всі закони і за це не покарана. Йдеться про ХАМАС, Азербайджан, який раніше здійснив наступ на Нагірний Карабах. Північна Корея. Я можу, як приватна особа, сказати, що без дозволу Китаю, мені здається, її участь у війні була б неможливою. Натомість у Сирії падає Асад. Що це, на вашу думку, означає для України?
Фото: Олександр Ратушняк Колишній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький
Ми також офіційно відреагували на події в Сирії. Режим Асада впав — це теж свідчення слабкості Росії, з одного боку. А з іншого — свідчення того, що кожен автократичний режим приречений. Тому зараз дуже важливо під час цього трансферу влади забезпечити безпеку громадян, забезпечити функціонування інституцій.
Нагадаю, що ми розірвали дипломатичні відносини із Сирією за режиму Асада через потурання політиці Росії. І сьогодні ми готові до відновлення відносин залежно від розвитку подій у Сирії.
LB.ua Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram .fb_iframe_widget_lift { width: 100% !important; } Теми: Росія, Сирія, інтерв’ю, Євросоюз, Дональд Трамп, війна з Росією, НАТО, МЗС, відновлення України , Нова Країна, Андрій Сибіга Facebook Twitter LB.ua в Google News
