Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду пояснив особливості проведення обов’язкового допиту обвинуваченої особи та порушення норм щодо обсягу та порядку дослідження доказів. Про це повідомляє пресслужба ВС.
Суть справи
Вироком місцевого суду (який підтвердив апеляційний суд) особу засуджено за грабіж (частина перша ст. 186 КК України).
У касаційній скарзі скаржник указав, зокрема, на допущені місцевим судом порушення вимог частини третьої ст. 349 КПК України, адже суд не переконався, що обвинувачена правильно розуміє зміст фактичних обставин справи, не впевнився у її добровільній позиції щодо застосування цієї норми КПК України, оскільки особа заперечувала викладені в обвинувальному акті фактичні обставини справи та не давала згоди на проведення судового розгляду у спрощеному порядку. Крім того, суд не провів допиту обвинуваченої в розумінні ст. 351 КПК України.
Висновок ККС ВС (постанова від 17 грудня 2020 у справі № 426/14810/18)
ККС ВС скасував судові рішення місцевого та апеляційного судів і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Як зазначив касаційний суд, відповідно до частини третьої ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Однак ця норма не звільняє суд від обов’язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов’язує суд встановити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг і порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Незалежно від обсягу доказів, які досліджуватимуться судом, зокрема внаслідок визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допит обвинуваченого здійснюється обов’язково.
Як установлено з аудіозапису ходу судового розгляду в суді першої інстанції, було визначено скорочений порядок розгляду справи з урахуванням позиції особи, яка визнала свою винуватість, їй були роз’яснені наслідки такого порядку дослідження доказів, а також суд переконався у правильності їх розуміння.
Водночас у порушення вимог закону судом не допитано обвинувачену стосовно обставин вчинення злочинного діяння, зокрема щодо:
часу, місця, способу його вчинення, переліку та вартості викраденого майна,
а лише зазначено у вироку, що нею вони не оспорюються. Місцевий суд не проводив безпосереднього допиту обвинуваченої.
Отже, суд першої інстанції, уживши всіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння учасниками судового розгляду тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та правомірно визнавши недоцільним дослідження доказів у повному обсязі, не здійснив допиту обвинуваченої, показання під час якого мали бути покладені як докази в обґрунтування вироку.
