Він зазначив, що для розвинених фінансових ринків США, Європи або Японії підвищення облікової ставки дійсно дало б змогу стримати інфляцію, але в Україні ситуація інша.
«Але сьогодні в Україні інфляція не має монетарної природи. У 2021 році ціни у країні ростуть під впливом інших причин – загальносвітового підвищення вартості продуктів харчування, сировини для промисловості і адміністративного підвищення тарифів в Україні. А значить, методичка у нас не працює так, як на розвинених ринках», – підкреслив Уманський.
Водночас незалежно від останнього рішення НБУ у країні є передумови до гальмування і навіть падіння цін. Однак вони пов’язані з тим, що промислове виробництво в січні – лютому 2021 року скоротилося на 4,2%, дрібний і середній бізнес пішли на карантин, а платоспроможність бізнесу та населення впала.
«У таких обставинах уряд і Національний банк мали б переключитися на стимулювання зростання економіки, щоб збільшити доходи бізнесу і населення. Але НБУ став заручником методички, схваленої ще за часів Валерії Гонтаревої», – пояснює ексміністр.
За його словами, НБУ дотримується простого алгоритму дій: «зростає інфляція – ми підвищуємо облікову ставку, падає – знижуємо».
«Це помилковий курс. Він зводиться до простої тези – Нацбанк відповідає тільки за інфляцію. Інфляційне таргетування стало фетишем НБУ… Ця політика вже не раз приводила Україну до судом економіки і падіння зростання. І ось знову», – пише Ігор Уманський.
На його думку, у ситуації, що склалася, такий підхід буде радше шкідливим. Нацбанк і Кабмін мають діяти спільно і проактивно та використовувати різні інструменти, щоб знизити інфляцію. НБУ варто було б абсорбувати зайву грошову масу і знизити загальну вартість грошей. Однак замість цього регулятор підвищує вартість грошей, що лише підстьобне інфляцію.
«В Україні підвищення вартості грошей призводить тільки до подальшого розкручування інфляційної спіралі. Бізнес бачить, що ціна грошей зросла, і закладає це підвищення в ціни. Так, намагаючись зупинити інфляцію, НБУ її стимулює. У цьому відмінність конкретної української ситуації від того, що написано в методичці», – пояснює ексміністр.
На думку Уманського, водночас головну роль має відігравати держава. Вона має пропонувати довгострокові інструменти зв’язування грошей, оскільки проблема України – це не обсяг грошей в обігу, а надто висока швидкість їхнього обігу.
«Бізнес не вкладає кошти у тривалі проєкти, а прагне прокрутити їх якомога швидше. Підприємцям і банкам потрібно запропонувати інструменти, у які можна влити надлишкову ліквідність на рік і більше. Таким чином, в обігу залишиться набагато менше грошей, здатних створювати інфляційний тиск» , – зазначив він.
Ексміністр підкреслив, що НБУ потрібно міняти успадковану від попередників політику, пропонувати й обговорювати нові моделі, а потім – вносити відповідні зміни в законодавство.
Контекст:Облікова ставка визначає норму відсотка, який стягує НБУ під час рефінансування комерційних банків. За допомогою облікової ставки регулятор впливає на інфляцію. У квітні 2019 року Нацбанк уперше за два роки знизив ставку – із 18% до 17,5%, потім у липні він знизив її до 17%, у вересні – до 16,5%, у жовтні – до 15,5%, у грудні – до 13,5%. У січні 2020 року облікову ставку було знижено до 11%, у березні – до 10%, у квітні – до 8%. 11 червня Нацбанк знизив облікову ставку до історичного мінімуму – 6%. 4 березня 2021 року НБУ вирішив підвищити облікову ставку до 6,5%. 15 квітня регулятор повідомив про її підвищення із 6,5% до 7,5%.