Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Восьма сесія IX Міжнародного судово-правового форуму – Celebrating justice, модераторами якої виступили Наталія Блажівська, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, д.ю.н. та Олег Трохимчук, радник ЮФ «Ілляшев та Партнери» була присвячена адміністративній юстиції. В ході онлайн-включення Наталія Блажівська нагадала, що ЄСПЛ у своєму рішенні відзначив, що сам факт створення та існування адміністративних судів можна привітати як одне з досягнень держави, заснованої на верховенстві права. Особливо з огляду на те, що ці суди здобули юрисдикцію розглядати акти адміністративних органів не без відповідної боротьби. «Ми усвідомлюємо, що саме адміністративна юрисдикція є індикатором втілення демократичних перетворень у державі», – підкреслила вона.
У своєму віртуальному вітальному слові Руслан Стефанчук, перший заступник Голови Верховної Ради України, д.ю.н., професор, нагадав, що 12 червня 2021 року Президент Володимир Зеленський підписав указ №231 «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки», велике місце в якій відведене адміністративній юрисдикції. Він зазначив, що в Стратегії вдосконалено механізми формування ВККС та ВРП, а фундаментальні законопроекти з цього приводу знаходяться на розгляді Верховної Ради України. Принагідно спікер висловив сподівання що депутатський корпус знайде консенсус, який дозволить розблокувати кадрові процеси та перезапустити створення цих надзвичайно важливих органів. Руслан Стефанчук повідомив, що наступного тижня у ВРУ має бути зареєстрований фундаментальний законопроект «Про правотворчу діяльність в Україні», в якому чільне місце відводиться адміністративним судам в частині оскарження нормативно-правових актів.
Про роль адміністративного судочинства в державі говорив у своєму онлайн-виступі Михайло Смокович, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, д.ю.н. Він зазначив, що побудова України як правової демократичної держави та входження її до європейської спільноти передбачають наявність ефективного механізму захисту прав і свобод людини, одним з елементів якого є дієва і відповідальна система судового захисту фізичних та юридичних осіб від порушень їхніх прав і законних інтересів, особливо з боку суб’єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Спікер наголосив, що за останні часи зміни в суспільній свідомості вплинули на вимоги громадян до діяльності держави, насамперед – до утвердження і забезпечення їх прав і свобод. Принагідно він проаналізував зміст положень Конституції України та Декларації прав людини які присвячені правам людини і громадянина та відзначив наявність в українській Конституцій норм які визначають виняткові права окремих категорій громадян – недоторканість посадових осіб. «Забезпечення гарантій захисту прав громадян у відносинах з адміністративними органами є обов’язком правової держави, саме це й обумовило свого часу потребу створення адміністративної юстиції в Україні, яка з одного боку повинна захищати індивідуальні права, а з іншого – за допомогою єдиної правової практики забезпечувати законність діяльності органів публічної влади і таким чином сприяти зміцненню правопорядку в державі», – підкреслив Михайло Смокович.
Про становлення адмін’юстиції в Україні йшлося в доповіді Олександра Пасенюка, голови Вищого адміністративного суду України у 2004–2011 роках. Він нагадав, що 6 липня 2021 року адміністративному судочинству в Україні виповнюється 16 років та зробив екскурс в історію створення та становлення адміністративних судів, вказавши, що комуністична ідеологія довгий час заперечувала концепцію адміністративного судочинства, стверджуючи, що всі посадові особи та адміністративні органи апріорі працюють в інтересах громадян, відтак їх діяльність судовому оскарженню не підлягає. Водночас правники та учені УНР, які працювали в екзині розробили ряд прогресивних документів, присвячених адміністративній юстиції, які, втім, не сприймалися на теренах УРСР. «Я вважаю побудову системи адміністративних судів в Україні і прийняття Кодексу адміністративного судочинства України найважливішим досягненням судової реформи», – наголосив Олександр Пасенюк. Принагідно він зазначив, що Рада Європи свого часу визнала створення адміністративних судів пріоритетним завданням і це завдання успішно реалізовано, до того ж ця реалізація з самого початку ґрунтувалася на демократичних нормах європейського зразка.
Дискреція та ефективний захист прав в адмінсудочинстві : проблеми правозастосування стали темою виступу Миколи Оніщука, ректора Національної школи суддів України, д.ю.н. Він нагадав, що відповідно до Конституції адміністративні суди створені та діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин та наголосив, що будь яке управлінське рішення стосовно особи ухвалене державним чи муніципальним органом незалежно від способу прийняття, рівня і місця органу у відповідній системі, правових підстав, мотивів, способу та форм ухвалення підлягає судовому контролю. Чинниками, що впливають на ефективність судового контролю за дискреційними рішеннями владного органу спікер назвав відсутність законодавчо визначеного терміну «розсуд»; усічене тлумачення поняття «дискреції» та помилковість твердження про виключну компетенцію суб’єкта владних повноважень видавати управлінський акт і неможливість судом зобов’язувати орган ухвалити відповідне рішення з метою захисту порушеного права. Посилаючись на практику судового контролю за дискреційними повноваженнями у країнах Ради Європи він зазначив, що Адміністративне судочинство України стосовно судового контролю за дискреційними повноваженнями формувалося відповідно до німецької правової традиції, проте в українських реаліях відхід від принципу повного судового контролю означає вихід за межі конституційних засад в діяльності адміністративних судів та втрати ними своєї ролі. Микола Оніщук окреслив основні правила визначення меж судового контролю, навів вітчизняний алгоритм перевірки оцінки рішень адміністративного органу та вказав критерії ефективного захисту права порушеного дискреційним рішенням. «Адміністративна юрисдикція є вартовою верховенства права, адже саме їй доводиться приймати надзвичайно важливі і складні рішення, пов’язані з контролем за діяльністю посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядування в інтересах громадянського суспільства», – підкреслив він.
Про особливості звільнення державних службовців за новою процедурою розповіла Ганна Лебедєва, суддя Миколаївського окружного адміністративного суду, голова комітету з питань незалежності та авторитету судової влади АРССУ. Вона зазначила, що в Україні вже тривалий час відбувається реформа системи органів державного управління, яка повинна забезпечити належне урядування шляхом відокремлення політики від державної служби, впровадження відкритих прозорих доборів кадрів та конкурентної оплати їх праці. Досягнути цього прагнуть і шляхом зменшення чисельності держслужбовців для чого запроваджуються заходи з оптимізації структури та чисельності центральних органів виконавчої влади, що має наслідком звільнення державних службовців. Спікер нагадала про зміни, котрі були внесені до трудового законодавства та закону про державну службу, які, на думку юридичної спільноти, створювали підґрунтя для свавілля з боку керівників при звільненні держслужбовців та їх дискримінації. Ганна Лебедєва проаналізувала ці зміни законодавства та наголосила, що спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про державну службу», а в питаннях, які ним не врегульовані, мають застосовуватися приписи загального закону, якими є Кодекс законів про працю України. «Ухваленими змінами було суттєво звужено трудові гарантії державних службовців знижено рівень їх захищеності, створені передумови для свавілля керівника, що призвело до невмотивованих звільнень», – підкреслила вона та наголосила, що аналіз практики судів першої та апеляційної інстанції свідчить, що у більшості випадків вони стають на бік позивачів-держслужбовців, права яких було порушено під час звільнення.
Питання дискримінації при розгляді податкових спорів розглянув у своїй доповіді Віталій Оджиковський, радник Sayenko Kharenko. Він навів принципи недискримінації Податкового кодексу України та зазначив, що заборона дискримінації прямо зазначена в Конституції України, Кодексі адміністративного судочинства України та Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Крім того, дискримінація забороняється міжнародними актами, які визнає українська держава, а дієвість норм цих міжнародних актів підкріплено рішеннями Європейського суду з прав людини. Втім, практика часто не відповідає теорії і спікер навів приклади потенційної дискримінації в українській практиці, зокрема «амністію» від сплати штрафу за нереєстрацію (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних з ПДВ, які не видаються отримувачам. Ще одним прикладом дискримінації Віталій Оджиковський назвав мораторій на проведення податкових перевірок, коли в деяких випадках перевірки проводяться, а строк давності для платника податків – зупинений. Крім того, він повідомив, що існує законопроект від Мінфіну «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», що стосується виключення окремих видів с/г діяльності з 4 групи платників єдиного податку, яким, в залежності від виду діяльності такі платники податків не можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Ольга Капелянова, директор юридичного департаменту ТОВ «ОМЕГА» (ТМ «ВАРУС») зосередила увагу присутніх на проблемних моментах оскарження дій державних реєстраторів. Вона зазначила, що після введення в дію Кодексу адміністративного судочинства та початку діяльності Вищого адміністративного суду у юридичної спільноти відбулася зміна парадигми і їм було необхідно переглянути всі свої навики розгляду справ щодо спорів з суб’єктами владних повноважень. При цьому спікер підкреслила, що попри тривалий час дії адміністративного судочинства і сьогодні виникають питання підвідомчості та приналежності певної категорії справ через нечіткість визначення до якої юрисдикції вони відносяться – до цивільного чи адміністративного судочинства. Зокрема це стосується спорів з реєстраторами про реєстрацію речових прав на рухоме майно. «Часто трапляється так, що позивачу у справі щодо оскарження дій державного реєстратора відмовляють у відкритті або закривають провадження і в місцевих загальних судах і в адміністративних судах практично позбавляючи його права на судовий захист», – наголосила Ольга Капелянова.
Резюмуючи дискусію Олег Трохимчук констатував, що адміністративна юрисдикція в Україні відбулася та привітав усіх причетних до неї з черговою річницею створення системи адміністративного судочинства в Україні.
