У парламенті зареєстровано законопроєкт № 5747 щодо забезпечення особам, які були засуджені до довічного позбавлення волі, права на апеляційне оскарження вироку.
Зокрема, законопроєкт вносить зміни до Кримінального кодексу України, якими пропонує не застосовувати довічне позбавлення волі за пособництво у вчинені злочину (крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, частиною 1 статті 442 та статтею 443 цього Кодексу).
Крім того, вносяться зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які передбачають закріплення умов недопустимості доказів, отриманих незаконним шляхом:
із порушенням прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; із порушенням встановленого законом порядку отримання фактичних даних та їх фіксації; із джерел чи у спосіб, які не передбачено законом.
Передбачається, що особи, які були засуджені до покарання у вигляді довічного позбавлення волі до набрання чинності цим Кодексом, але відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2 ст. 15) у редакції, що була чинною на момент засудження, не мали права на апеляційне оскарження вироку, можуть подати апеляційну скаргу, якщо такі особи у судових засіданнях не визнали себе винуватими у вчиненні відповідного злочину та продовжують відбувати це покарання. Таке рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в суді касаційної інстанції.
Покарання у вигляді довічного позбавлення волі у кримінальних справах, розглянутих відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2 ст. 15), особам, які продовжують відбувати це покарання, незалежно від встановленої вироком форми співучасті, у разі смерті одного потерпілого знижується судом до покарання у вигляді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років або строк відбутого вже покарання, яке становить щонайменше п’ятнадцять років.