Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Касаційний цивільний суд ВС пояснив, що свідчить про “використання права на зло” під час поділу майна подружжя для уникнення виконання рішення про стягнення боргу.
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Суть справи
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов про визнання права власності на 1/2 частину майна та зняття з нього арешту. Судові рішення мотивовано тим, що земельні ділянки придбано, а розважальний комплекс побудовано за спільні кошти подружжя в період їхнього спільного проживання.
Висновок КЦС ВС (постанова від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення та відмовив у задоволенні позову з огляду на таке.
У травні 2011 року заочним рішенням суду розірвано шлюб між подружжям, а в листопаді 2019 року за заявою дружини суд скасував це рішення, прийняв відмову чоловіка від позову про розірвання шлюбу й закрив провадження у справі.
У 2007 році чоловік придбав дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. У 2010 році сільська рада передала йому у власність земельну ділянку. На ній чоловік побудував ТРЦ і в серпні 2011 році отримав свідоцтво про право власності на споруду.
На виконання рішення суду про стягнення з чоловіка грошового боргу у 2017 та 2018 роках був накладений арешт на все належне йому на праві власності нерухоме майно.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке:
учасники цивільних відносин (подружжя, яке перебувало в розірваному шлюбі на підставі заочного рішення 2011 року) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (позов про визнання права на частку та звільнення майна з-під арешту за умови скасування заочного рішення 2011 року, закриття провадження у справі про розірвання шлюбу після подання позову в цій справі) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника; заява позивачки про перегляд заочного рішення, яким розірвано шлюб, та заява її чоловіка про відмову від позову про розірвання шлюбу були подані через вісім років після звернення з позовом та ухвалення рішення і лише після звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з відповідача. Відповідач та інший кредитор позовні вимоги визнавали; поділ спільного майна подружжя не може використовуватися для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення боргу й накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Водночас Верховний Суд наголосив, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Не допускаються також дії особи, що вчиняються з наміром заподіяти шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Також раніше ми писали про те, в чому полягає “використання права на зло” під час укладання договору.
