Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
У статті наголошено, що Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів 1 квітня презентувало проєкт розпорядження Кабінету Міністрів «Про схвалення Другого національно визначного внеску України до Паризької угоди».
«Документ сприйняли критично в експертному середовищі, адже там пропонується на загальнонаціональному рівні знизити викиди парникових газів на 65% до 2030 року від рівня 1990 року. Таким чином, викиди парникових газів мусять становити не більше 35% від рівня 1990 року, що є малоймовірним сценарієм у нинішніх умовах. Україна ставить за мету досягнення кліматичної нейтральності не пізніше 2060-го. Та чи справді за цим криється турбота про довкілля і здоров’я українців чи це відстоювання інтересів наших західних «друзів»?» – указано в матеріалі.
За інформацією авторки Маргарити Шевченко, уряд має встигнути затвердити НВВ2 до 31 липня в межах підготовки до 26-ї конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
«Нещодавно міністр захисту довкілля і природних ресурсів Роман Абрамовський роз’яснив, яким чином Міндовкілля працювало над розробкою НВВ2. «Насамперед ми разом із Європейським банком реконструкції та розвитку зробили моделювання НВВ2. Потім ми звірили результати моделювання з консалтинговим центром Berlin Economics, ще раз перевірили себе, і дійшли висновку, що наше моделювання абсолютно вірне», – зазначив міністр. Щодо конкретних заходів для реалізації НВВ2 (зменшення викидів парникових газів), за словами Абрамовського, наразі такого плану не існує. Тобто фактично міністр прямо визнає, що Національно визначений внесок це декларація – папір, а не турбота про довкілля», – підкреслила журналістка.
Вона зазначила, що грошей на «зелену» трансформацію в Україні немає, оскільки «ми не багата Європа чи США».
«НВВ2 не має стосунку до вирішення проблеми незаконних сміттєзвалищ, які множаться по всій Україні, до безконтрольної вирубки лісів, браконьєрства чи забруднення водойм. Незрозуміло, чому міністр і його заступники займаються тим, що цікавить наших «західних партнерів», а не простих українців? Чому ціле міністерство вже понад рік ніяк не може зрушити з місця законопроєкт №2207-1-д «Про управління відходами»? Чому чиновників у кабінетах не надто цікавить знищення заповідних земель? Зате останні декілька місяців усі міністерські сили були кинуті на розробку і публічну підтримку міністерської версії НВВ2 і пан міністр розповідав публічно про те, як це важливо», – написала Шевченко.
Вона вважає 35% для України «доволі амбітною» цифрою.
«Орієнтовна сума інвестицій для виконання цього завдання, згідно з розрахунками міністерства, становить $102 млрд за 10 років. Але жодних джерел таких інвестицій у моделюванні не вказано. Водночас Євросоюз ставить собі не таку амбітну ціль: зменшення ПГ на 55%. Він закладає на реалізацію цілей «зеленого» курсу €503 млрд. Коли йдеться про державні зобов’язання на міжнародному рівні, слід розуміти, як буде фінансуватися їх виконання. Ми вже маємо прецедент, коли ухвалений у 2017 році амбітний національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ) не виконується вчасно. Чому ж мета України щодо скорочення викидів парникових газів набагато амбітніша, ніж у країн ЄС, а фінансування зовсім не передбачено?» – указує авторка.
Водночас, за її даними, Україна не належить до лідерів серед забруднювачів, на 2019 рік країна виробляла 0,61% світових викидів парникових газів. Спроба досягти нереалістичної екологічної мети може привести до скорочення робочих місць, пише журналістка і цитує заяву Федерації роботодавців України щодо цього.
«Вплив на довкілля не повинен спричиняти втрату робочих місць на українських підприємствах. А саме це може статися в разі, якщо цілі українського уряду будуть занадто амбіційними. Ми не можемо дозволити, щоб за рахунок добробуту українського народу інші країни, розвиваючись, здійснювали додаткові викиди СО2. Усі країни світу – і розвинені, і ті, що розвиваються, проголошують економічні та соціальні цілі, і вже на їх основі приймають рішення про скорочення викидів СО2», – ідеться в заяві ФРУ.
Шевченко підкреслила, що виконувати план доведеться не тим, хто його ухвалив.
«Основними борцями за НВВ2 є – міністр Роман Абрамовський, заступниця міністра охорони довкілля Ірина Ставчук та віцепрем’єр-міністерка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина. Проте чи вони борються за все хороше і проти всього поганого? Аж ніяк, адже ухвалення амбітного НВВ2 жодним чином позитивно не вплине на стан довкілля та якість життя українців сьогодні. В Україні, коли мова заходить про екологічні цілі, представники влади люблять сподіватися на підтримку наших партнерів. Проте чи не станеться так, як було з «Північним потоком – 2»? Україні обіцяли підтримку в цьому питанні. Але угода між президентом США Джо Байденом і канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель щодо добудови газопроводу «Північний потік – 2″ чітко дала зрозуміти, що українські інтереси ніхто відстоювати не буде. Схожа ситуація складається і навколо НВВ2», – заявила вона.
