Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Він наголосив, що особливо пильну увагу під час перевірки чистоти угоди треба приділяти ситуації, коли відчуження нерухомості відбувається за дорученням власника, який перебуває за кордоном. Також потрібно бути пильним, якщо майно, яке було у спільній власності подружжя, продають після розірвання шлюбу. У списку ретельної перевірки, на думку Давітяна, мають опинитися і продавці з так званих груп ризику – це люди, які мають різні залежності та наочні ознаки таких станів і розладів психіки.
«Звичайно ж, у відкритих джерелах інформацію про перебування на обліку в спеціальних установах таких громадян пересічний покупець не зможе знайти, але потрібно бути свідомим прийняття певних ризиків визнання угод недійсними, що може призвести до багаторічної судової тяганини з неясними перспективами», – уточнив він.
Давітян додав, що потенційного покупця має насторожити історія об’єкта – насамперед частий перехід прав на об’єкт безпосередньо перед угодою.
«Ця обставина може бути пов’язана або з технічними ризиками, або з юридичними. І те, і інше цілковито можна перевірити. Це може означати, що нерухомість має певні технічні приховані дефекти, що провокує постійний перепродаж об’єкта або ж намагання створити довгий ланцюг переходів прав власності на об’єкт із метою приховати юридичну проблему, притаманну такій нерухомості (приміром, її первісне набуття незаконним способом)», – зазначив бізнесмен.
Якщо в договорі про купівлю-продаж не відображено реальної вартості об’єкта, це також може стати ризиковим фактором, оскільки в разі визнання правочину недійсним, може йтися лише про повернення суми, зазначеної в угоді. Але й у такій ситуації професійні консультанти, які практикують, у сфері нерухомості мають поради та рекомендації, як правильно й умовно безпечно оформлювати зобов’язання на суму, що залишилася, офіційно не зазначену під час угоди.
«Звичайно ж мотиви у різних людей є різними для подібної поведінки – це банальне небажання повідомляти свої статки, і наявність боргових зобов’язань, фінансово-податкові мотиви, репутаційні мотиви для публічних осіб, сімейно-родинні складнощі тощо», – назвав Вемір Давітян.
