Сьогодні в управлінні «Укроборонпрому» 99 державних унітарних комерційних та сім казенних підприємств. Це і заводи, і конструкторські бюро, і компанії-спецекспортери. Також концерн управляє державними пакетами акцій 12 акціонерних товариств.
Ви запитаєте, навіщо державну оборонку корпоратизувати, іншими словами, перетворювати державні та казенні підприємства на господарські товариства?
Та тому що в управлінні державними підприємствами їх нерідко «безпечніше» занапастити, аніж розвинути їхній науково-виробничий потенціал. Це багатошарова система суцільних заборон та обмежень.
А якщо ти Ілон Маск, тобто прогресивний керівник компанії, який мислить категоріями квантових стрибків у розвитку свого бізнесу, чекай повістки на допит. Щонайменше, коли мова йде про Україну.
У чому полягають ці заборони та обмеження?
1. Державні підприємства позбавлені можливості залучати будь-які інвестиції. Погодьтеся, якщо такої змоги немає, підприємство не буде працювати над своєю інвестиційною привабливістю в очах інвесторів, у тому числі міжнародних. Прозорість, відкритість, підзвітність та належне врядування ніколи не стануть пріоритетами для топменеджменту цих підприємств.
2. Державним підприємствам дуже важко взяти банківський кредит на, приміром, дослідно-конструкторську розробку новітніх зразків озброєння та військової техніки (ОВТ).
3. Державні підприємства (за винятком підприємств авіабудування) не можуть створювати спільні підприємства з іноземними компаніями. Якщо ж такі підприємства постають, іноземний партнер за будь-яких обставин, незалежно від обсягів інвестицій, матиме меншу частку.
4. Державним підприємствам важко об’єднувати своє майно, ресурси, технології. Ви лише уявіть: оборонні підприємства, які входять до складу одного концерну – «Укроборонпрому», – позбавлені можливості досягати синергії та кращих результатів у виробництві ОВТ шляхом обміну, приміром, своїми технологіями. При цьому ці підприємства працюють на обороноздатність однієї країни – України.
І це далеко не вичерпний список.
Узагалі такі організаційно-правові форми не притаманні успішним оборонно-промисловим компаніям світу. Шлях корпоратизації вони пройшли ще 20–30 років тому. Так, італійська компанія Leonardo, яка торік очолила рейтинг прозорості оборонних компаній світу, запровадила корпоративну модель управління ще у 2003 році.
Корпоратизація на сьогодні – це можливість оздоровити підприємства й фінансово, й економічно; зробити виробництво технологічнішим; залучити інвестиції; підвищити конкурентоспроможність; і насамкінець упровадити ефективну модель управління в державній оборонці.
Усе це передбачає законопроєкт №3822, який чекає на друге читання.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
Блог відображає виключно точку зору автора. Редакція не несе жодної відповідальності за зміст та достовірність матеріалів у цьому розділі.