«Завдання влади зараз – зробити правильні висновки з історії [голови Фонду держмайна Дмитра] Сенниченка. Розібратися, так би мовити, із його спадщиною без поспішності. Банкова не може собі дозволити рубати з плеча та скасовувати повсюдно результати приватизаційних конкурсів. Таких випадків і так досить. Їх критикують асоціації бізнесу, європейські чиновники та експерти. Нинішня влада не може собі дозволити таку розкіш, як реприватизація. На це немає не тільки політичної волі, а й обставини не ті. Київ залежить від міжнародної допомоги. Влада лише нещодавно відійшла від скандалів з естонськими інвесторами та прямих звинувачень керівної команди з боку президента Естонії у «кришуванні» рейдерів», – нагадав експерт.
За даними Кулика, відставку голови ФДМ спричинено давнім невдоволенням президента відсутністю командності в діях чиновника та його політичними амбіціями, а не приватизацією «Більшовика».
«Історія з відставкою голови ФДМУ Дмитра Сенниченка – це історія не про «Більшовик» від слова «зовсім». Саме такий висновок я зробив після спілкування з кількома інсайдерами з Банкової. За моєю інформацією, [президент України Володимир] Зеленський давно вже був незадоволений тим, що на екрані та в інтернеті голови фонду багато, а користі для президентської «історії успіху» від цього дуже мало. Нескінченні пресконференції, брифінги, бложики, колонки на затишній упешечці… Не потрібний контент-аналіз для того, щоб побачити, що з якогось моменту Сенниченко почав робити з «Великої приватизації» історію свого особистого успіху. І перестав конструктивно комунікувати з офісом, не говорячи про парламент, про що йому, до речі, неодноразово і прямо говорили як депутати, так і представники офісу», – заявив Кулик.
На думку директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства, головними претензіями до голови ФДМ із боку керівництва країни стали невдачі в управлінні великими держактивами, зриви приватизаційних конкурсів та продаж заводу «Електронмаш» сумнівним покупцям.
«Відставка Сенниченка назріла вже давно. Зрив постачання вугілля на «Центренерго», конкурси з ОПЗ, ОГКХ, яких не відбулося. У цій низці, до речі, формально приватизація «Більшовика» очевидним провалом для ФДМ не є. Я сам багато писав про цей кейс. Так, об’єкт токсичний, що на пресконференції фактично визнав Сенниченко, коли сказав, що ФДМ виграв «основний суд» щодо «Більшовика», але залишилися ще районні на «два-три роки», тобто в українських реаліях, де одні суди породжують нові, це могли бути й усі 10 років. З урахуванням цього факту ціна справді ринкова. Питання в тому, навіщо питання очищення Сенниченко взяв на одного себе й не впорався? Однак із погляду процедури та кінцевого результату (знову-таки – формального) приватизація відбулася за правилами. На відміну від ОГКХ, купили його дійсно справжні люди, а не підставні особи, підпільні нікопольські девелопери, як той самий «Електронмаш», – заявив політолог.
Контекст:
У 2020 році Фонд держмайна провів приблизно 2 тис. приватизаційних онлайн-аукціонів, за підсумками яких до держбюджету надійшло 2,5 млрд грн. Очікують, що 2021 року від приватизації до держбюджету надійде 12 млрд грн.
Сенниченко очолює ФДМУ з вересня 2019 року. Відомо, що на цій посаді йому тричі намагалися дати хабар, усіх цих осіб голова ФДМУ здав детективам Національного антикорупційного бюро. 18 листопада він підтвердив, що написав заяву про звільнення з посади.