3 июля, 2020 20:54

Україна-НАТО: які вимоги задля поглиблення партнерства висував Альянс

Україна отримала статус партнера НАТО з розширеними можливостями. Це надасть нашій державі можливість проводити політичні консультації з питань безпеки, ближче взаємодіяти під час криз, користуватися спеціальними можливостями до програм взаємодії та навчань. Наразі НАТО очікує від України ухвалення п’яти законів. Активні контакти і співробітництво України з НАТО почалися з лютого 1992 року, коли до Києва з першим візитом приїхав генсек НАТО Вернер. Відтоді Північноатлантичний альянс висував до України певні вимоги задля поглиблення партнерства. «Слово і діло» пропонує подивитись, що це були за вимоги.

З 1995 року почалася участь контингенту ЗСУ в спільних навчаннях та миротворчих місіях НАТО.

Влітку 1997 року була підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору та декларацію до цього документу, які передбачають розбудову розширених та поглиблених відносин і, власне, регламентують співпрацю між Україною та НАТО.

У 2002 році було розроблено план дій Україна-НАТО, у 2005-му підписано ще один документ про поглиблення співпраці із прописаними короткостроковими заходами. Тоді ж розпочався діалог щодо прагнень України до набуття членства та проведення відповідних реформ.

Ключовим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки альянсу є річні національні програми під егідою Комісії Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року.

В рамках Цільового плану Україна-НАТО на 2003 рік в нашій державі передбачалося ухвалити законопроекти, що сприяли б зміцненню демократичних виборчих інституцій, забезпеченню верховенства права та незалежності судової системи, а також свободи слова та інших громадянських свобод.

НАТО вимагало забезпечення демократичного контролю та реформування ЗСУ та проведення боротьби з корупцією. Серед іншого передбачалося сприяння економічному зростанню, зменшення темпів інфляції, збільшення доходів населення, вступ України до СОТ та скасування податкових пільг, проведення адміністративної та земельної реформ і посилення енергетичної безпеки.

У 2004 році НАТО вимагало від України проведення чесних та відкритих виборів президента України, ухвалення нових кодексів: Господарсько-процесуального, Цивільно-процесуального, Кримінально-процесуального, Кодексу про адміністративні правопорушення та ухвалення закону про судоустрій. Окрім проведення судової реформи передбачалося удосконалення виконання в Україні рішень ЄСПЛ.

Наступного року план дій передбачав вдосконалення виборчого законодавства до парламентських виборів 2006 р. та ухвалення всіх згаданих вище кодексів, окрім Цивільно-процесуального.

У 2006 році умовою співпраці із НАТО було проведення чесних та відкритих виборів до ВРУ, проведення судової реформи, забезпечення прав та свобод нацменшин, забезпечення демократичного контролю та реформування ЗСУ, боротьба з корупцією та відмиванням коштів.

Співпраця продовжилася на основі інших умов від альянсу. Україна мала й надалі брати участь у миротворчих місіях НАТО, надати повітряний коридор для військово-транспортних літаків країн НАТО, які беруть участь у операції в Афганістані.

Також Україна мала реформувати ЗСУ відповідно до стандартів НАТО (ще у 2007 році), забезпечити заходи з боротьби з міжнародним тероризмом, сприяти розв’язанню заморожених конфліктів у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії та Нагірному Карабасі та розвитку зони вільної торгівлі в рамках ГУАМ.

Також у 2007 році треба було провести демаркацію кордону між Україною та РФ.

Передбачалося, що в рамках співробітництва Верховна рада ухвалить такі закони: про міністерства та органи виконавчої влади, про адвокатуру, про прокуратуру, про оперативно-розшукову діяльність, про державну службу, про запобігання та протидію корупції, про ліцензування певних видів господарської діяльності. Також необхідно було внести зміни до законів про судоустрій та статус суддів.

Серед іншого НАТО вимагало від України забезпечення нагляду за системою недержавного пенсійного забезпечення.

У 2008 році план дій включав реформування податкової служби, кримінально-виконавчої служби та системи кримінальної юстиції. На перший план вийшли вимоги щодо боротьби з корупцією, оргзлочинністю, відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

Українські законотворці мали ухвалити закони про центральні органи виконавчої влади, про державну службу, про закупівлю товарів, робіт та послуг за держкошти.

У 2009 році Україна мала створити систему безоплатної правової допомоги та ухвалити закони про всеукраїнський референдум, про місцевий референдум, Адміністративно-процедурний кодекс.

Наступного року співпраця з НАТО передбачала удосконалення законодавства про вибори, запровадження правил фінансування політпартій, забезпечення зростання ВВП на рівні 6-6,5%, зниження безробіття до 7,2-7,7%, збереження стабільності нацвалюти.

У 2011 році НАТО вимагало від України розроблення Національної стратегії щодо запобігання корупції на 2011-2014 роки, забезпечення прозорості приватизаційних процесів, створення прозорого ринку землі, утримання інфляції на рівні щонайбільше 10%.

План дій на 2012 рік включав підвищення цін на газ до ринкового рівня згідно з вимогами МВФ, посилення ролі регіонів у економічному зростанні, ухвалення закону про адміністративні послуги та нового Кримінально-процесуального кодексу, а також проведення чесних парламентських виборів.

У 2013 році Україна мала відмовитись від вибіркового правосуддя та політично мотивованих переслідувань.

Через події Революції гідності та початок війни на Донбасі у 2014 році НАТО не висувало особливих вимог до України.

У 2015-му мало відбутись впровадження моніторингу доходів держслужбовців та диверсифікація постачання енергоресурсів.

План дій на 2016 рік включав забезпечення в Україні прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, впровадження всеохоплювальної та поглибленої ЗВТ з ЄС, розвиток системи електронної взаємодії держорганів та впровадження діяльності суду присяжних.

У 2018 році Україна мала реформувати ЗСУ відповідно до стандартів НАТО та запровадити цивільний контроль над Міністерством оборони.

2019 рік за програмою співпраці з НАТО передбачав проведення чесних та прозорих президентських та парламентських виборів та продовження процесу децентралізації.

У 2020 році НАТО вимагає додаткової допомоги України в міжнародних місіях та ухвалення 5 законів: про парламентський контроль безпеки та оборони, про розвідку, про оборонні закупівлі, про державну таємницю та внесення змін до законодавства про СБУ.

Раніше «Слово і діло» розбиралося, які обіцянки давала нова влада та які провалили попередники щодо співпраці та можливого членства України в НАТО.

Також ми писали, що Зеленський на саміті Східного партнерства порушить питання щодо членства в ЄС.

Проверьте

Скандальні висловлювання українських політиків

Українські політики іноді бувають надто «щирими» у своїх висловлюваннях, незважаючи на те, що їх слова …

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *