23 травня в Мінську затримали білоруського опозиціонера Романа Протасевича. Він перебував на літаку Ryanair, який прямував з Афін до Вільнюса. Під час прольоту над територією Білорусі тамтешні диспетчери повідомили про ймовірне мінування борту, через що лайнер у супроводі винищувача сів в аеропорту Мінська. Там під час повторного огляду пасажирів затримали Протасевича, а також його дівчину, громадянку Росії, Софію Сапегу. Ця ситуація стала безпрецедентною та викликала обурення всієї демократичної спільноти, однак агресивні дії силовиків не дають білорусам піднятися з новою хвилею протесту. А тим часом Лукашенко заборонив ЗМІ висвітлювати мітинги та дозволив силовикам використовувати проти протестувальників бойову техніку. Аналітики «Слово і діло» зібрали дані про найбільш масові акції протесту, які були у Білорусі з 1996 року і донині.
Перший серйозний антиурядовий мітинг у Білорусі відбувся у квітні 1996 року. Тоді за закликом опозиції на вулиці Мінська вийшли близько 50 тис. людей, незадоволених внутрішньою політикою. Акція була розігнана силовиками.
Потім у 2006 році сталася «Джинсова революція» — це акції протесту проти результатів президентських виборів в Білорусі, за офіційними підсумками яких Олександр Лукашенко втретє поспіль став президентом. Протести не дали очікуваного результату, частину учасників було заарештовано чи відраховано з навчальних закладів. Через жорстке придушення протесту, де взяли участь близько 30 тис. осіб, США та країни ЄС ввели санкції проти керівництва Білорусі.
Вже у 2010 році в країна спалахнув перший найбільш масовий протест в історії — на вулиці вийшло близько 100 тис. осіб. Це була мирна демонстрація проти фальсифікації результатів виборів та проти участі в них єдиновладного керівника Білорусі. Акція була розігнана внутрішніми військами, внаслідок чого десятки людей було затримано і побито. Усі наступні опозиційні акції тривали недовго і були жорстоко придушені силовиками.
16 серпня 2020 року в Мінську відбулася найбільша в історії Білорусі політична акція протесту — під біло-червоно-білими прапорами вийшло 200 тис. людей. Білоруси вимагали відставки Олександра Лукашенка, проведення чесних виборів, звільнення політв’язнів, покарання силовиків за насильство над протестувальниками у перші дні після виборів.
З такою ж вимогою білоруси виходили на протести ще з десяток разів, але були розігнані за наказами Лукашенка. Досі, як бачимо, протести не увінчалися відставкою незмінного очільника країни, хоча він переконує, що за владу не тримається.
Нагадаємо, «Слово і діло» підготувало матеріал про те, як Лукашенко за останні два роки зробив Білорусь однією з найнебезпечніших країн для журналістів та знищив свободу слова.