Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Друга сесія VIII Міжнародного форуму з інтелектуальної власності (IPF-2021), модератором якої виступив Ярослав Огнев’юк, партнер Sayenko Kharenko, стосувалася IP-правосуддя.
Суд в смартфоні на прикладі IP-суду став темою онлайн-доповіді Сергія Іонушаса, народного депутата України, голови Комісії з питань правової реформи, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. Він нагадав присутнім що 14 червня указом Президента України була затверджена Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки. Однією із загроз, які заважають сталому розвитку правосуддя у Стратегії зазначено саме недостатній рівень впровадження цифрових технологій при здійсненні правосуддя. «Цифровізація судочинства це не тільки можливість проведення відео конференцій та подання позовів в електронному вигляді, але і процес автоматизації, спрощення та прискорення процедур, прозора та зрозуміла для сторін послідовність дій, аналітика та звітність, максимальне виключення з правосуддя людського фактору», – наголосив Сергій Іонушас. Він розповів про цілі і завдання створення ІР-суду та зазначив, що стратегією передбачено в якості пілотного проекту запуск ІР-суду в смартфоні. «Цей проект може стати ідеальною тестовим майданчиком для впровадження повноцінного електронного судочинства на базі ЕСІТС. Впевнений, що загальний високий рівень цифрової грамотності учасників сфери інтелектуальної власності дозволить безболісно впровадити ці новітні технологічні інструменти», – зазначив Сергій Іонушас. Тісна взаємодія невеликої але високопрофесійної ІР-спільноти дасть можливість отримувати об’єктивний зворотній зв’язок стосовно зручності та функціональності суду в смартфоні саме з точки зору користувачів, зазначив він та розповів про алгоритм дії та переваги суду в смартфоні.
Говорячи про перспективи ІР-суду Богдан Львов, заступник Голови Верховного Суду, голова Касаційного господарського суду, який зазначив, що практика формування Верховного Суду свідчить, що не обов’язково усі вакантні посади потрібно заповнити, щоб суд розпочав свою діяльність. «якщо достатньої кількості гідних до призначення кандидатів не буде, нічого страшного не відбудеться. Вага помилки під час призначення більш висока ніж наявність незаповненої вакансії», – наголосив Богдан Львов. Поряд з цим він висловив побоювання стосовно створення суду в смартфоні саме на базі ІР-суду, оскільки справи з інтелектуальної власності відносяться до найскладнішої категорії спорів.
Про те як діють процесуальні фільтри касаційного оскарження судових рішень в ІP-спорах учасникам форуму в ході онлайн-включення розповів Ігор Бенедисюк, суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Аналізуючи статистику він зазначив, що за 2020 рік надійшло 104 скарги у справах щодо захисту права на об’єкти інтелектуальної власності, з яких було відмовлено у прийнятті всього 21 скарги. Причиною цього Ігор Бенедисюк назвав те, що з лютого 2020 року було поглиблено процесуальні фільтри, які діяли у Верховному Суді, що спричинило повернення касаційних скарг. Повернення скарг переважно відбувалося на підставі пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. За 6 місяців 2021 року надійшло 84 скарги, у 16 випадках було відмовлено у прийнятті касаційних скарг: 7 – на підставі пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, 4 – на підставі пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України. Переважно повернення справ відбувалося стосовно справ, пов’язаних з авторськими та суміжними правами, сума яких складає 200-300 тис. грн. Говорячи про усталену судову практику Ігор Бенедисюк відмітив усталену позицію Верховного Суду стосовно строків позовної давності та дострокового припинення дії торгівельних марок.
Суперечлива практика забезпечення позовів в IP-спорах стала темою доповіді Оксани Марченко, заступника голови Ради суддів України, судді Господарського суду м. Києва. За її словами усталена практика виходила з того, що для забезпечення позову потрібно заборонити передачу прав на відповідний об’єкт права інтелектуальної власності, крім того, заборонити вносити зміни до даних реєстраційного досьє стосовно власника на відповідний об’єкт права інтелектуальної власності. На даний момент, наголосила доповідач, існують абсолютно протилежні позиції не лише Господарського суду м. Києва, але й загальних судів та апеляційних інстанцій. «Деякі судді вважають вищевказані заходи необхідними для забезпечення позову, проте багато суддів, мотивуючи свої ухвали про відмову у забезпечення позову, говорять про те, що заявник фактично не довів, яким чином невжиття таких заходів може спричинити невиконання рішення в майбутньому, а також що невжиття таких заходів ніяким чином не впливає на фактичне порушення або можливості захисту в майбутньому порушеного права», – підкреслила Оксана Марченко. При цьому вона зазначила, що в апеляційних інстанціях така практика не виправляється. Причиною такого стану справ вона вважає суттєве оновлення суддівського корпусу і зростання відсотку суддів, які ніколи не розглядали спори у відповідній категорії, що, на її думку, зайвий раз доводить необхідність спеціалізації суддів.
Про зміну ролі судової експертизи в ІР-спорах говорила у своєму виступі Наталія Дрюк, радниця AEQUO. Вона нагадала про основні зміни в цій царині, які відбулися з 2017 року та із залученням статистичних даних наголосила, що завдяки їм зросла загальна кількість висновків експертів у справах, більша частина яких виготовляються на замовлення учасників справи, а майже у половині справ наявні висновки експертів, протилежні за змістом. Говорячи про уцінка висновку експерта Наталія Дрюк наголосила, на недопустимості виходу за межі спеціальних знань експерта, уникання ним питань права та зв’язаність експерта обраною ним методикою дослідження. Щодо обов’язковості доказування певних обставин за допомогою висновків експертів вона послалася на Постанову КЦС ВС від 20 травня 2019 року у справі №753/2287/16-ц, відповідно до якої наявність чи відсутність схожості або тотожності знаків для товарів і послуг, а також встановлення чи є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару позначення, може бути визначена виключно кваліфікованим експертом за результатами проведених досліджень, яким суд не є.
П’ять кроків покращення ефективності правосуддя в спорах ІР-сфері запропонував учасникам форуму Антон Полікарпов, радник ЮФ AVELLUM. Він зазначив, що висновки експерта у справах про порушення права інтелектуальної власності як правило підтверджують позицію сторони, яка замовила експертизу, що викликає сумнів у її об’єктивності та змушує суд призначати повторну експертизу. Аналізуючи власну практику у галузі інтелектуальної власності він запропонував узагальнення найбільш типових питань. Стосовно питання експертиз, спікер вважає недоцільним призначення повторної експертизи судом, якщо у справі є висновки експерта кожної зі сторін, а вирішувати питання по суті. Стосовно відшкодування збитків від порушених прав у сфері інтелектуальної власності він вважає за доцільне запровадження компенсації за порушення авторського права яка б надала сторонам більше можливостей для компенсації витрат. У питання забезпечення позову Антон Полікарпов притримується позиції можливості ситуації, коли заходи забезпечення позову дублюють позовні вимоги, оскільки така практика існує в багатьох країнах. Компенсація витрат на правову допомогу у спорах про порушення права інтелектуальної власності ускладнюється наявністю недобросовісних відповідачів. Можливість стягнення серйозної суми у якості такої компенсації на думку Антона Полікарпова слугувала б певним запобіжником від порушень прав ІВ, тому суб’єктивне визначення такої компенсації співмірністю витрат і складністю справи суттєво занижує суму компенсації і не компенсують понесені витрати.
Про новели доменних спорів йшлося у виступі Ганни Прохорової, радниці Mamunya IP, арбітра із розгляду доменних спорів за процедурами UDRP та UА-DRP при ВОІВ (Женева, Швейцарія) та URS при MSFD (Мілан, Італія). Вона нагадала про можливість розгляду доменних спорів не лише судом, але й Центром арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності та провела порівняльний аналіз цих двох способів. Перевагою останнього методу вона назвала скорочення термінів розгляду, та навела приклад, коли справа розглядалася судом впродовж 4,5 року вирішувалася в альтернативний спосіб впродовж 2,5 місяця. Іншими перевагами розгляду доменних спорів Центром арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності вона назвала спрощення доведення, процедури припинення делегування доменного імені та розширення мов провадження справи. Також перевагою розгляду справ Центром арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності є можливість боротьби з пасивним утриманням доменного імені, в той час як у суді цю проблему вирішити неможливо.
Практика визнання недійсним свідоцтва на ТМ стала темою доповіді Наталії Дикої, керівника департаменту із захисту інтелектуальної власності ТОВ «Глобал Спірітс Європа». На прикладі реального кейсу бренду алкогольних напоїв, який був розповсюджувався через офіційного дистриб’ютора у Казахстані. Проте коли компанія вирішила змінити дистриб’ютора, виявилося, що цей дистриб’ютор отримав права на ТМ алкогольного напою кирилицею в Казахстані і намагався запобігти заходу на тамтешній ринок іншого дистриб’ютора-конкурента. Це було тим більш неочікувано, оскільки ТМ мала міжнародну реєстрацію латиницею. На думку Наталії Дикої наявність ідентичного написання ТМ латиницею і кирилицею є прогалиною експертизи казахського патентного відомства, що стало ускладнюючою обставиною справи. Вона розповіла про перипетії боротьби з казахським патентним тролем та наголосила, що і український і казахський підхід і підхід ЄС полягають у тому, що поняття «агент» та «представник» мають трактуватися широко: будь-яка особа, що постачає товар виробника, пов’язана з ним договірними відносинами, може розглядатися як агент чи представник.
