3 февраля, 2024 10:10
ОСТРАЯ НОВОСТЬ

Дисонанс: "Голос" йде в розкол

Головна — Політика — 23 березня 2021, 16:46

Дисонанс: «Голос» йде в розкол

Обмін взаємними звинуваченнями між лідерами «Голосу» набирає обертів. Минулого тижня політрада оголосила попередження за «атаку на незалежність антикорупційних органів» шістьом нардепам, які є членами партії та проголосували за направлення до КСУ проєкту закону про розширення повноважень президента щодо призначення керівників НАБУ та ДБР.

Голова партії «Голос» Кіра Рудик наполягає: нардепи Ярослав Юрчишин, Роман Лозинський, Олександра Устінова, Ольга Стефанишина, Володимир Цабаль, Соломія Бобровська не надали пояснень щодо причин підтримки цього законопроєкту. Співрозмовники LB.ua в керівництві партії припускають, що нардепи натиснули кнопки «за» з однією метою – законсервувати статус-кво Артема Ситника на час тривалого розгляду законопроєкту у КСУ, хоча чинність контракту директора НАБУ минає вже у квітні 2022 року.

У відповідь Ярослав Юрчишин надав LB.ua протокол засідання, який свідчить, що рішення політради приймалося взагалі без їхньої участі та було заздалегідь підготовлене. Він каже: розкол партії почався ще минулого року поетапно, коли Святослава Вакарчука замінила Кіра Рудик, а Сергія Притулу вивели зі складу керівного органу партії. Тоді ж Сергій Рахманін склав повноваження голови фракції, а його місце посів Ярослав Железняк.

Юрчишин прямо звинувачує Кіру Рудик і Ярослава Железняка в небажанні подати звіт про використання бюджетних коштів на виборах і в нездатності організувати комунікацію всередині. А головне – в сепаратних переговорах із Банковою щодо можливої фінансової підтримки. Публічно керівництво партії це спростовує. Але офрек джерела в партії підтверджують, що такі зустрічі в Офісі президента відбуваються регулярно. Ба більше. Кірі Рудик нібито пропонували крісло прем’єра. Але пропозиція була не сприйнята через «нерозуміння нового складу Кабміну».

Керівництво фракції надалі обіцяє діяти «відповідно до статуту», якщо ця група депутатів продовжить голосувати «окремо». Юрчишин же готовий і сам вийти з лав політсили, бо «вони вирішили зробити партію для «своїх і для чужих». «Свої» знають, що відбувається і як працює система, а «чужих» просто намагаються відтіснити, знаходячи технічні причини для цього», – переконує він.

LB.ua вирішив представити обидві позиції в інтерв’ю — голови партії Кіри Рудик і нардепа фракції «Голос» Ярослава Юрчишина.

Анна Стешенко, Специальный корреспондент Facebook Twitter

Фото: facebook/Кіра Рудик

Кіра Рудик: «Розкол – це коли існують ціннісні суперечності. У нас таких ціннісних суперечностей немає»

Політрада партії «Голос» минулого тижня розглядала питання про причини голосування 8 депутатів (із 20 осіб фракції «Голосу») за спрямування президентського законопроєкту 5331, який розширює повноваження голови держави щодо призначення керівництва НАБУ і ДБР. Фракція виступала проти цього закону, проте 8 нардепів «Голосу» проголосували разом зі «Слугами народу», депутатськими групами «За майбутнє» і «Довіра». Ваша пресслужба назвала це «політичною підтримкою атаки на антикорупційні органи». Яке рішення прийняла політрада?

Наша політрада минулого четверга (18 березня, а за законопроєкт 5331 проголосували 16 березня) розглядала саме факт голосування нашими депутатами всупереч позиції, яку сформувала попередньо фракція. Тільки 6 депутатів із 8, які підтримали закон, є членами партії. Тому політрада розглядала питання саме щодо цих 6 депутатів. Це нардепи Ярослав Юрчишин, Роман Лозинський, Олександра Устінова, Ольга Стефанишина, Володимир Цабаль, Соломія Бобровська. Політрада винесла рішення. По-перше, оголосити попередження депутатам, які порушили внутрішньопартійну дисципліну. По-друге, провести внутрішні активності – усі, які передбачені статутом у такому випадку.

Які саме активності?

Це уточнення обставин: чому ці депутати саме так проголосували? Що власне було причиною такого голосування всупереч фракції. Вони не попередили нас про свою окрему позицію. Навіть пан Юрчишин у виступі у Верховній Раді буквально за декілька хвилин до голосування не виказував підтримки законопроєкту. А потім раптом 8 людей проголосували «за». Звичайно, ці обставини турбують партію, яка стоїть на засадах підтримки антикорупційних органів, а не на атаках на незалежність антикорупційних органів. І, звичайно, партія систематично виступає проти збільшення повноважень президента. У тому числі тих, що стосуються призначень голів ДБР і НАБУ. Саме тому ми вважаємо, що таке голосування є порушенням послідовності позиції партії. І минулого тижня політрада прийняла рішення про попередження цих депутатів.

Ці попередження – це жовта картка перед можливою червоною — про виключення з партії?

Попередження – це позиція партії про те, що такого бути не повинно. Наша партія зараз розростається. Ми вже велика структура. Таке невиконання внутрішніх процедур і недотримання внутрішніх процесів вважаємо шкідливим для партії. Тому, звичайно, політрада винесла, я сказала б, найм’якіше з можливих зараз рішень.

Як ці 6 депутатів пояснили на політраді голосування за цей законопроєкт усупереч позиції фракції?

Пояснення не було. Саме тому далі контрольно-ревізійна комісія має отримати такі пояснення.

Тобто ці депутати взагалі мовчали? Як таке можливо взагалі?

Ми питали: чому це відбулося? Вони вважають таку позицію правильною. Але правильність чи неправильність позиції вирішується якраз на попередньому обговоренні. Це внутрішньопартійні процеси. У результаті відбулося їхнє порушення. І це нормально, що наша система за своїми правилами реагує на порушення певних процесів.

Депутат Сергій Рахманін – єдиний, хто голосував «проти». Ви ж і голова фракції Ярослав Железняк «утрималися». Чому ви не натиснули «проти», якщо попередньо фракція ухвалила рішення не голосувати?

У нас було попереднє рішення утриматися, а пан Рахманін попередив, що він вважає цей законопроєкт неприпустимим і голосуватиме проти. Через це для нас як партії неприйнятна така велика розбіжність у думках 8 депутатів, які проголосували «за», тоді як Сергій Рахманін, відповідно до ідеології партії, голосував «проти».

Фото: facebook/Голос

«Партія «Голос» не приймала жодного рішення щодо виключення з її лав будь-кого з партійців»

Поки що ви не виключили цих депутатів із партії? А після проведення додаткових «внутрішньопартійних активностей» таке рішення можливе?

Цього року партія «Голос» не ухвалювала жодного рішення з приводу виключення з її лав жодного партійця. Ми вважаємо заяви з цього приводу здебільшого емоційними і не підкріпленими фактами.

Але ж Ярослав Юрчишин уже після того, як брав участь в останніх подіях у суботу на Банковій, які засудив голова фракції Ярослав Железняк, написав у соцмережах, що його таки виключили з партії. І саме за голосування за президентський закон у Раді.

Я можу оперувати тільки фактами. Ще раз можу вас запевнити, що партія «Голос» не приймала жодного рішення щодо виключення з її лав будь-кого з партійців.

Чому тоді була така реакція Юрчишина? Що це взагалі було?

Я думаю, що це емоційна заява нашого колеги. Ми бачили, що це не єдина його емоційна заява. До цього були спроби поміняти свій мандат на звільнення Олега Татарова (заступник голови ОП, який 21 грудня 2020 року написав заяву про призупинення повноважень – після відкриття справи НАБУ щодо можливої фальсифікації експертизи у справі екснардепа та забудовника Максима Микитася, – LB.ua). Ми занепокоєні такими емоційними висловлюваннями і хочемо сказати, що всі народні депутати фракції «Голос» прийшли в парламент працювати. І ми будемо продовжувати працювати максимально ефективно, щоб не втратити довіру нашого виборця через такі емоційні заяви.

Фото: facebook/Владимир Струмковский

Ці 6 депутатів погрожували виходом із фракції?

Вихід із фракції автоматично означає втрату мандата. Ще раз хочу сказати, що будь-які кроки, які люди можуть зробити, повинні бути зваженими та включати розуміння того, навіщо ми прийшли в парламент. Наша мета не змінилася ще з виборів. І ми продовжуємо плідно працювати щодня на те, щоб виконати задачі, з якими ми прийшли. До речі, партія «Голос» майже за два роки роботи в парламенті виконала 36% своїх програмних обіцянок. Ми плануємо продовжувати і ще більше концентруватися на нашій роботі. Далі, сподіваюся, жодні емоції не завадять депутатам виконувати свою роботу.

Але наразі ми бачимо не просто емоції, а справжній розкол фракції, коли 8 із 20 депутатів, фактично половина, голосує всупереч рішенню фракції. Це ж розкол. Він очевидний.

Розкол – це коли існують ціннісні суперечності. У нас, у партії «Голос», таких ціннісних суперечностей немає. Ті критерії, той план, з якими ми прийшли в український парламент, з якими розвиваємо партію та країну, залишилися незмінними. Це критерії, за якими ми обираємо людей до наших лав. Це нульова толерантність до корупції, це професійність, патріотичність. Наші плани, прописані в нашій програмі, абсолютно не змінювалися. Ми і надалі продовжуємо працювати у Верховній Раді, на місцях – у нас близько 400 депутатів по всій країні. Тому тут здебільшого питання конкретного голосування, за результатами якого партія вже прийняла необхідні рішення. Але це абсолютно не підстава говорити про якусь системну незгоду.

Фото: facebook/Кіра Рудик

«Голос» – це ліберальна партія з праволіберальним ухилом в економіці»

Якщо ці депутати продовжать голосувати всупереч рішенню партії та фракції, що на них чекає? Виключення?

Тоді ми будемо приймати рішення в першу чергу з погляду партійної дисципліни. Потім з питань фракційної дисципліни. Можливо, нам треба прояснити. Перш за все: яка була мотивація депутатів. Можливо, це була ще віра в те, що президенту потрібно більше повноважень у призначенні голів НАБУ та ДБР.

М’яко кажучи, дивно. Бо до депутатства ці активісти завжди виступали за незалежність цих органів і прозору процедуру обрання керівництва цих органів. А тут проголосували за розширення повноважень саме президента у призначенні голів НАБУ та ДБР.

Саме тому для нас їхнє голосування дивне. Думаю, відповідь на цю загадку знайде внутрішня перевірка, яка зможе пролити світло на те, що відбулося. Ми зможемо рухатися далі з розумінням конкретних мотивів.

Ви кажете, що цінності партії не змінилися. А ідеологія партії взагалі яка?

Партія «Голос» – це ліберальна партія з праволіберальним ухилом в економіці. Ми цю ідеологію кристалізували з наших членів партії, з голів регіональних осередків, з нашої фракції у Верховній Раді ще минулого року. Щоб чітко розуміти, що ми однаково дивимося на те, куди рухати нашу країну, які необхідні зміни. Тому наша програма відповідає цим ідеологічним засадам. А наші загальні цінності — це євроатлантичне спрямування, питання вільного ринку, більше свобод і можливостей наших громадян, справедливий суд. Усе це не змінюється. А наразі ми бачили поодинокий випадок, емоції певних людей. Але ми не говоримо про ту велетенську роботу, яку вже провели за минулі два роки та продовжуємо зараз.

Фото: facebook/Кіра Рудик

Тут можна посперечатися. У тому числі щодо консолідованості партії та фракції. За інформацією наших джерел, саме пан Железняк, який став головою фракції після того, як Сергій Рахманін минулого грудня відмовився від цієї посади, незручний для певної кількості депутатів у фракції. Чому?

Перед тим, як стати головою партії, я керувала компанією, яку я побудувала з трьох людей до тисячі (з 2016 року стала головним операційним менеджером стартапу Ring). Я прекрасно розумію процеси, які мають відбуватися в структурі для того, щоб з маленького об’єднання вона стала великою та успішною, здатною досягати цілей. Звичайно, зміни та проблеми росту партії «Голос» сталися після того, як партія пройшла місцеві вибори. Коли до 20 депутатів Верховної Ради додалося ще близько 400 депутатів у місцевих радах. Звичайно, нам потрібно було переформатувати те, який вплив мають фракція у Верховній Раді, регіони на рішення партії. Саме тому в нас відбулося перезавантаження політради (був виключений Сергій Притула), де в нас тепер три представники регіонів, три представники фракції. Є і я як голова партії.

Звичайно, такі трансформації, вони складні. І це нормально. Вони складні не тільки в політиці, вони складні в усіх структурах, які ростуть і переживають зміну процесів. Цілком нормально, що така трансформація часто болісна для певних людей, які хотіли б мати більше впливу. Я вважаю, що Ярослав Железняк є одним із найбільш ефективних людей, які працюють у нашій партії. Його методи роботи — це вимагати ефективності. Зрозуміло, що ці методи можуть бути некомфортними певним членам нашої фракції.

Фото: facebook/Кіра Рудик

Ви знаєте, що вашу партію називають «Самопоміч-2»?

Звичайно, такі порівняння можливі. Але «Самопоміч» — це партія, у якої було бажання поєднати християнсько-демократичні цінності з ліберальними поглядами. Ми вважаємо, що у нас більш чітка та більш прокомунікована позиція. І ми розраховуємо на те, що підтримка ліберальної партії в Україні буде зростати.

Ходять кулуарні чутки, що ви з паном Железняком у планах маєте розбудову окремої політсили?

Знаєте, я та пан Железняк, як і багато членів нашої фракції, поклали багато сил, здоров’я та інших ресурсів, щоб партія «Голос» добре пройшла місцеві вибори й росла, рухалася вперед. Ми щиро працюємо на те, щоб люди, які повірили нам у 2019 році, а потім ще раз у 2020-му на місцевих виборах, не розчарувалися, розуміли, що вони мають підтримку в парламенті людей, які за ними стоять. Ми – ці люди, ми не хочемо зрадити свого виборця. І не зрадимо його. Ми будемо працювати на партію «Голос».

Але всі ми розуміємо, що лише з 20 «штиками» у Верховній Раді, а після розколу – з половиною з них, – зробити це буде важко. Принаймні щоб ваші законодавчі ініціативи приймалися без проблем. Більшість залишається у «Слуги народу». Чи можлива широка коаліція зі «Слугою» і на яких підставах?

Про нашу ефективність свідчать результати виконання партійної програми – це 36%. Це і створення Бюро економічної безпеки, і сенсорна кнопка. Саме тому я не погоджуюся, що з 20 «штиками» не можна нічого зробити. Можна зробити, до того ж потрібно. Необхідно працювати, щоб показувати результати. Ви ж розумієте, що головна проблема нашого уряду і взагалі проблеми більшості – це відсутність стратегічного бачення. У нас таке бачення є. Ми послідовно йдемо до його виконання.

Фото: надано прес-службою партії «Голос»

Політрада партії винесла попередження шістьом депутатам, буде проведена додаткова перевірка. Коли слід очікувати результатів? Що чекає на цих депутатів?

Політрада – це керівний орган, я не можу спрогнозувати її рішення. Вона ж приймає рішення незалежно. Я тільки її головуюча. Нам потрібно дати час контрольно-ревізійній комісії для того, щоб вона провела необхідні дії та зрозуміла, що насправді відбулося. Після цього ми вирішуватимемо, діятимемо в межах статуту.

Ярослав Юрчишин: «Керівництво партії нас системно витискає з кінця минулого року»

Політрада партії «Голос» минулого тижня оголосила попередження вам і ще декільком нардепам – за порушення попередньої фракційної домовленості про неголосування за спрямування президентського законопроєкту 5331, який розширює повноваження голови держави в призначенні керівництва НАБУ і ДБР. Голова партії «Голос» Кіра Рудик наполягає, що була узгоджена позиція голосувати проти цього закону. Проте вісім нардепів «Голосу», зокрема ви, проголосували разом зі «Слугою народу», депутатськими групами «За майбутнє» і «Довіра». Пресслужба партії назвала це «політичною підтримкою атаки на антикорупційні органи». Чому ви підтримали цей законопроєкт, який розширює повноваження президента?

По-перше, було голосування не за закон, а направлення його до Конституційного Суду України для оцінки. Тут дуже важливо розставити акценти. Бо мої колеги говорять неправду.

Фото: Макс Требухов

Маніпулюють?

Я так не говорив. Вони подають інформацію так, як вигідно їм. Голосування було лише за те, щоб направити його в єдиний орган, який може дати йому оцінку – КСУ. Зауважу, що це дуже чутлива тема. НАБУ, його керівництво, формат його призначення – це теми, які хвилюють громадянське суспільство та наших міжнародних партнерів. Чи була хоч одна заява від них, що цей законопроєкт становить якусь шкоду незалежності НАБУ? Чи була позиція Центру протидії корупції? Чи зверталися посли G7, як вони завжди роблять, коли з’являється закон, який обмежує незалежність антикорупційних органів? Ні! Таких заяв не було. Тому я вважаю, що ми виконали свою функцію як народні депутати.

Законопроєкт, який КСУ найімовірніше визнає неконституційним, просто направили на оцінку суду. І все. Ніякого прийняття закону не було. Друге. КСУ отримав аналогічні пропозиції від парламентської більшості ще на початку нашої каденції. Так само хотіли надати повноваження президенту за результатами конкурсу. Не одноосібно президенту призначати керівників ДБР і НАБУ, а також створювати різного роду регулятори. КСУ на це дав негативну відповідь.

Наразі ми перебуваємо в періоді, коли вже у квітні 2022 року має з’явитися новий керівник НАБУ (наразі директором НАБУ є Артем Ситник). Бо контракт Ситника закінчується. І зараз саме час почати дискусію: як нам забезпечити незалежний конкурс. Відповідно до сфери своєї професійної діяльності, як людина, яка працювала і працює в антикорупційній сфері, постійно спілкуюся з колегами. Кажу їм: ви не на те звертаєте зараз увагу. Нам потрібно пропрацювати нормальний формат конкурсу. А ви то намагаєтеся звільнити Ситника, то розширити повноваження президента. На що мені кажуть: ми маємо на це право. Надішлімо запит до КСУ. Закінчімо цю дискусію. Позитивно чи негативно. І повернімося до роботи для забезпечення нормального конкурсу.

Уточнення. Наші джерела в керівництві партії «Голос» стверджують, що ви з групою депутатів, проголосувавши за направлення законопроєкту до КСУ, насправді законсервували перебування Артема Ситника на посаді директора НАБУ.

Знаєте, тут або хрестик треба зняти, або труси одягнути. Нас звинувачують, що ми руйнуємо незалежність антикорупційних органів. Але водночас звинувачують у протилежному – у намаганні позбавити можливості Банкову політично впливати на призначення керівника НАБУ. Якщо дивитися в корінь, то оце рішення політичної ради партії «Голос» було прийнято за стандартами радянських «трійок». Бо демократична процедура передбачає хоча б можливість нашій стороні захистити власну позицію. По-перше, перед голосуванням (16 березня за направлення законопроєкту до КСУ) у нас не було засідання фракції. Голова фракції Ярослав Железняк просто не зміг його організувати. Взагалі, після відставки Сергія Рахманіна (з посади голови фракції) у нас постійно не може зібратися та розібратися фракція.

Фото: facebook/Владимир Струмковский

У нас постійно якісь технічні проблеми. І щось подібне. Тобто Ярослав Железняк фактично не представляє фракцію. Бо не може її організувати. Засідання фракції про те, як голосувати за той чи інший законопроєкт, по факту не відбулося. Тому, у принципі, ми мали можливість продемонструвати власну позицію. Бо рішення фракції як такого не було.

Голова партії «Голос» Кіра Рудик в інтерв’ю нам стверджувала, що, навпаки, узгоджена позиція фракції була. Не голосувати за направлення закону до КСУ. А ви діяли всупереч цьому рішенню.

Я хотів би побачити протокол засідання такої фракції. Бо протокол політради (18 березня) підтверджує, що її скликали без нашої участі. Я надаю вам документи, які це підтверджують. Голова фракції Ярослав Железняк завчасно мною був попереджений про те, як я буду голосувати. Але не зробив жодного кроку для того, щоб це зупинити чи пояснити мені, чому не варто голосувати.

Важливе уточнення. Ви з колегами, яким оголосили попередження, не були на засіданні політради особисто? Рудик розповідає навпаки, що вам ставили запитання про причини голосування за президентський закон. А ви мовчали у відповідь.

Ми не знали про проведення політради. Про результати засідання нам повідомив керівник фракції Ярослав Железняк у п’ятницю (19 березня). Із цікавим формулюванням: зрозуміло, що у нас проблеми. Ми не будемо це робити публічним.

Фото: Протокол засідання політради «Голосу» надав Ярослав Юрчишин В протоколі зазначено, що присутні 7 членів політради. Без запрошення нардепів, які голосували за направлення закону до КСУ»

«Головна причина появи такого рішення – це підступність і ймовірність за опосередкованими фактами загравання нашого керівництва з Банковою»

Але ж Рудик говорить, що ви там були. Вам ставили питання, а ви мовчали. Дивно.

Ми не були на засіданні політради. Нас узагалі про її засідання не повідомили. За інформацією членів політради, вона проходила дуже швидко. Усі обурювалися нашим вчинком. І ніхто з присутніх колег не вступився. Хоча мені це дивно. Бо для партії, яка позиціонує себе як така, що базується на демократичних принципах, це викликає багато питань. Могли б принаймні онлайн нас долучити. Насправді це говорить про те, що рішення політради було заздалегідь відоме.

Я скажу, чому воно з’явилося. Це ще один етап внутрішньопартійних дискусій. Головна причина появи такого рішення – це підступність і ймовірність за опосередкованими фактами загравання нашого керівництва з Банковою. Почалося все це достатньо давно. Коли КСУ скасував покарання за брехню в деклараціях, у Верховній Раді утворився олігархічний консенсус. Мовляв, ми повертаємо кримінальну відповідальність. Але робимо її настільки слабкою, що та людина, яку звинувачують у викраденні 300 грн, буде сидіти 7 років, а чиновник, сховавши два мерседеси люкс класу, може покаятися або умовно бути засудженим. Я та моя колега з фракції Устінова говорили, що за це голосувати не можна. Бо це зрада наших принципів і мети – ефективно боротися з корупцією. Тоді керівник фракції Ярослав Железняк переконав усіх голосувати «за». Фракція проголосувала. Отримала свою порцію критики. Ну, буває. Нам розповідали про важливість єдності в парламенті, що це важливіше від іміджу однієї партії. Дискусійно. Але трапляється. Але потім знову з’являється багато цікавих моментів. Наприклад, НАЗК припиняє фінансування нашої партії.

Так, в січні.

Партія йде в Окружний адміністративний суд Києва. Це єдина інституція, де таке рішення можна оскаржити. Хоча ми активно критикували суддю Павла Вовка (голова ОАСК), до якого дуже багато питань, і двома руками підтримуємо реорганізацію цього суду. У результаті в межах двох тижнів з’являються два різні рішення ОАСК. Одне з яких вказувало на те, що немає підстав для повернення коштів. А інше дозволяє повертати кошти. Звісно, НАЗК оперативно повертає кошти. Чи була можливість у керівництва фракції отримати пояснення: як так сталося? Чи це було підставою зміни позовної заяви? Чи результатом домовленості з Банковою? Бо зв’язки ОАСК та Банкової дуже серйозні. Ми також ставили питання. Але відповіді не отримали.

Фото: facebook/Ярослав Юрчишин

А ви як особисто вважаєте? Керівництво партії та фракції домовилося з Банковою? Железняк з Офісом президента?

Те, що Ярослав Железняк ходить спілкуватися з Банковою – це факт. Він приходив до нас на фракцію й агітував голосувати за кандидата до КСУ від «Слуги народу». Навіть викликав тоді Кіру Рудик. Хоча вона дуже рідко ходить до Верховної Ради. Кіра дуже хоче зайняти місце Святослава Вакарчука (він склав ще задовго до місцевих виборів повноваження голови партії). У принципі, поводиться дуже подібно до нього. Але, на жаль чи на щастя, не є Славою. Утім 40% відвідування Ради для керівника партії – це, на мою думку, поганий результат. Вона приходить на важливі голосування. А їх визначає вже керівник фракції Железняк.

Так от, тоді вона теж була, коли до нас прийшли представники «Слуги народу» та почали просити: голосуймо за нашого представника до КСУ. Незважаючи на рекомендації Венеційської комісії не голосувати до зміни процедури, щоб був нормальний і належний конкурс, Железняк переконав, що треба голосувати. З посиланнями на голову фракції «Слуга народу» Давіда Арахамію, на те, що «мені зараз телефонував Андрій Єрмак» (голова Офісу президента). Нам вдалося це зупинити. Бо це голосування за конкретну людину. Після всіх подій з НАЗК з’являється взагалі дуже дивний законопроєкт, який урізає можливості НАЗК перевіряти партійні фінанси. Фактично забирає в державного органу можливість контролювати витрати державних коштів політичними партіями. У кулуарах багато депутатів з різних фракцій прямо казали, що до них підходив Железняк і дуже переконував підписатися під цим законопроєктом. Щоб прикрити спину керівництву партії «Голос».

Цей проєкт обурив НАЗК. Що логічно. Обурив антикорупційну спільноту, послів ЄС. Почали мені телефонувати. Питати: чому партія «Голос», на яку вони розраховували як на захисника незалежності антикорупційних інституцій, атакує орган, який лише почав працювати? НАЗК прийняла рішення щодо «Батьківщини», «Голосу», «Слуги народу». І всі вимушені реагувати та виправляти свої звіти. І тут опа, їм цю функцію намагаються урізати.

Фото: facebook/Ярослав Железняк

«Доступ до використання партійних фінансів мають голова партії Кіра Рудик і її заступники»

Що значить «керівництву прикрити спину»? Тобто що, керівництво фракції, пан Железняк і голова партії Рудик, на вашу думку, причетні до нецільового використання партійних фінансів?

Доступ до використання партійних фінансів мають голова партії Кіра Рудик і її заступники. Я був заступником голови партії за часів Святослава Вакарчука, Юлії Клименко. Деякий час – за Кіри Рудик. Якщо при Юлі та при Славі з нами проговорювалися фінансові певні аспекти діяльності, тобто ми погоджували ключові аспекти, то за Кіри Рудик ця практика відійшла. Вона все контролювала сама. Я не можу ні стверджувати, ні заперечувати, що є якісь зловживання. Я дуже хочу вірити, що насправді все гаразд. Хоча, ну, негативний звіт НАЗК мене дещо стурбував. І зараз власне буде перевірятися звіт за вибори. Тобто за складний період, коли дуже багато витрат робиться в короткий проміжок часу, де насправді потрібна просто дуже чітка робота юристів і бухгалтерів.

Я дуже хочу вірити, я не маю цієї інформації, бо нам показували лише загальний звіт внутрішньої партійної ревізійної комісії. Там теж було багато різних питань. Дивним чином, коли ми запропонували розіслати цей звіт партнерам, усім членам партії, щоб люди орієнтувалися, що в нас усе добре, гарно, цього не відбулося.

Кірі Рудик пропонували крісло прем’єра в новому уряді на Банковій?

Кіра Рудик з Ярославом Железняком періодично ходять на Банкову. Вони це розповідали. Я не чув про те, щоб Кірі Рудик щось пропонували. Але після повернення з Банкової змінилася риторика, чим має займатися партія. Якщо ми спочатку говорили про те, що партія повинна реалізовувати свою програму, то зараз з’явилася тема, що треба брати владу будь-якими методами, поки її можна брати. І це теж насторожує. Бо це трохи зміна пріоритетів.

Які розмови були на Банковій між керівництвом і нашими політичними лідерами, я не знаю. Але можу посилатися на публічні позиції. Кіра Рудик чітко сказала, що її періодично запрошують подумати про коаліцію. Якщо керівництво партії без погодження з фракцією – бо саме фракція має вступати в коаліцію – веде якісь переговори, то, як на мене, це дещо показує, що, напевно, вирішили зробити партію для «своїх і для чужих». «Свої» знають, що відбувається і як працює система, а «чужих» просто намагаються відтіснити, знаходячи технічні причини для цього.

Фото: facebook/Кіра Рудик

«До формальної коаліції не дійде»

До формальної коаліції «Голосу» та «Слуги народу» дійде?

Не дійде. Бо «Слуга народу» має достатньо голосів. І як показують критичні для них голосування, вони збирають 226 голосів, навіть із запасом. За потреби. Крім дискусійних питань, як, наприклад, призначення Юрія Вітренка. Коли боротьба Коломойського з Ахметовим не дозволила призначити Вітренка. Тому «Слузі народу» немає потреби будувати більшість із кимось. Звісно, хіба вони посипляться – про це говорять всі і вся. Але щось вони майже два роки. Незважаючи на те, що в них є проросійська група, прозахідна група, групи різних фінансових мішків. Поки немає виборів, вони всі зацікавлені бути в одному човні. Тому що вони влада. Тому всі розмови про переформатування більшості – це більше посил своїм депутатам про те, що колеги, будете вимахуватись, ось, поруч є невеличка група мотивованих осіб. Ми їх заведемо в неформальну коаліцію, а ви нам будете не потрібні.

Розкол партії «Голос» відбувся після виведення Сергія Притули з керівництва політради? І тоді, коли ви перестали бути заступником голови партії? Після складання повноважень Сергієм Рахманіним?

Це був один з етапів насправді. І не найголовніший. Він просто продемонстрував, що чинне керівництво партії не вміє працювати в конкуренції. Я досі не розумію намагання Кіри Рудик виштовхнути Сергія Притулу фактично з керівних органів. Тобто провокувати його на те, щоб він вийшов і почав робити якийсь власний проєкт. Я можу тільки подякувати Сергію, що він поки що асоціює себе з політичною силою, спілкується з регіонами і намагається знайти шлях, як цю ситуацію – як ви кажете, розколу – перетворити в процес зшивання.

Скільки членів партії покинули після цього партійний чат?

Фракційний чат. Не менш ніж 5, може – 6. Насправді я тут не робив би якихось там серйозних висновків із цього. Фракційний чат — це поширення інформації. Коли люди не розуміють або не отримують із джерела достатньої інформації на питання, їх ображають чи дискредитують, або намагаються дискредитувати, це схоже на наступне. Ви сидите в кімнаті, намагаєтесь налагодити спілкування, а на вас починають виливати відро помиїв. Тут є два варіанти: виливати у відповідь або просто підвестися, вийти, сподіваючись, що емоції згаснуть, як і конфлікт. На жаль, емоції не згасли.

Фото: facebook/Кіра Рудик

У соцмережах ви написали, що вас саме виключили на політраді з партії. Рудик каже, що лише оголосили попередження. А ваша заява емоційна.

Мене попередили про можливість виключення. Насправді специфіка соцмереж така, що в коментарях ти не виписуєш чітко всі моменти. Я погоджусь з пані Кірою в тому, що мій крок був емоційний. Найбільшу емоцію в мене викликало те, що люди, з якими я працюю понад два роки, частину з яких Святослав запросив у партію, яку ми тоді починали створювати разом з ним, не дали мені навіть можливості захистити свою позицію, не дали можливості захистити позицію моїм колегам.

Відповідно, якщо найвищий партійний орган, політрада, не готовий заслухати нашу позицію, то в нас лишається єдиний демократичний механізм – це звернутися до наших виборців. Тому в розмові з виборцями в соцмережах я написав, що нас збираються виключити з партії. Насправді нам оголосили останнє китайське попередження. Я не знаю, що може бути далі. Можливо, от завтра політрада знову без моєї участі вирішить розглянути події на Банковій, мою участь. І вирішить, що моя спроба пояснити людську агресію як несправедливість шкодить іміджу партії. Тобто це вже буде виключення. Можливо, наша з вами розмова стане приводом для мого виключення з партії.

Коли станеться це виключення? Нас системно витискають з партії десь із кінця минулого року. Коли виключили Сергія Притулу з керівних органів партії, почали його дискредитувати серед партійців. Далі були ці всі історії з НАЗК, дивні питання про підтримку керівництва Меморіалу «Бабин Яр». Хоча до кінця не встановлено, чи є там російські кошти. А вони там є. Виникає тоді питання: як партія, для якої є червоною лінією національна безпека, мала б поставитися до таких проєктів. Далі були атаки на Український культурний фонд. Знаєте, дуже багато питань до керівництва.

Червоних ліній, які перейдено?

Так. Бо керівництво не організовує діалог усередині партії. Воно просто системно витискає нас. Ви не можете останнім часом бачити на великих ефірах Сашу Устінову, Олю Стефанишину, Рому Лозинського. Узагалі була така цікава ситуація з Романом… Якщо Кірі Рудик та Ярославу Железняку потрібен «Голос» без частини активних людей, які засновували цю політичну силу, то їхні дії логічні. Тобто треба викинути всіх, хто не з нами. На жаль, в партії вирішили розділяти та володарювати. Але питання: для чого? Щоб далі йти та домовлятися з Банковою? Шукати якісь варіанти? Вважаю, що взагалі винесення цієї дискусії – це серйозний удар по іміджу партії «Голос».

Фото: facebook/Голос

«Якщо керівництво таки пішло на сепаратні переговори з Банковою, для мене принципово буде не залишатися в партії»

Ви готові вийти з партії «Голос» і фракції?

Поки що я не бачу підстав. Бо я не маю остаточних даних, що керівництво партії таки пішло на сепаратні переговори з Банковою, щоб отримати джерела фінансування чи якісь інші речі. Якщо я такі факти знайду вже з підтвердженням, для мене принципово буде не залишатися в політичній силі, яка не виконує своїх обіцянок. Відчуття справедливості для мене загострене… Стосовно фракції, то я говорив зі Святославом Вакарчуком, з багатьма, хто мене агітував іти до Ради. Це не найлегший шлях – скласти мандат. Хоча це полегшило б мені життя. Але Слава вже пішов.

Створювати враження, що кидаєш на півдороги, не треба. Ба більше, я не чув жодного застереження щодо своєї діяльності в парламенті. Тому здаватися я не буду. Сподіваюся, що «Голос» оздоровиться за цю каденцію і зможе гідно рухатися далі.

Фото: Макс Требухов Анна Стешенко, Специальный корреспондент Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram Темы: інтерв’ю, партія Голос, Сергій Рахманін, Рудик Кіра, Юрчишин Ярослав Facebook Twitter

Проверьте

Мін’юст більше не видаватиме збірники актів законодавства та кодекси

Сьогодні Кабінет Міністрів прийняв постанову “Про внесення зміни до пункту 4 Положення про Міністерство юстиції …

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *