Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Заключна сесія IX Міжнародного судово-правового Форуму була присвячена проблематиці господарської юстиції. Модератором зустрічі виступив Сергій Боярчуков, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери». На думку модератора, господарська юстиція – це чи не найважливіша юстиція в країні, і її вплив переоцінити важко.
Доповідь Віталія Уркевича, судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, була присвячена господарській юстиції і її важливих віхах становлення. Спікер провів екскурс в тридцятирічну історію становлення і формування господарської юстиції і окреслив основоположні події. Зокрема, 15 грудня 2017 року розпочав роботу Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду. Указом Президента України № 454/2017 ліквідовано 8 апеляційних господарських судів та утворено 7 апеляційних господарських судів в апеляційних округах. У Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у 2020т році надійшло 9966 справ, перебувало на розгляді 11557 справ, розглянуто всього 9867 справ, розглянуто по суті – 5878 справ.
Іван Міщенко, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, звернувся до теми зобов’язань через призму рішень ВС. Приміром, спікер представив позицію ВС щодо валюти грошового зобов’язання у справі за позовом банку до ФОП про стягнення заборгованості.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй позиції акцентував, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. При цьому, якщо грошове зобов’язання певним чином виражене в іноземній валюті, у складі такого зобов’язання виокремлюються два взаємопов’язаних елементи: валюта боргу (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов’язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов’язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання). Зміст договірних положень у сукупності із встановленими обставинами внесення позичальником платежів на погашення кредиту у перерахунку на швейцарський франк, свідчать про те, що валютою кредитного зобов’язання є швейцарський франк, що також підтверджується встановленим розміром відсотків (постанова від 05 серпня 2020 року у справі № 906/282/16.
Також пан Міщенко детально зупинився на акцентах відповідальності за невиконання грошового зобов’язання. У справі за позовом банку до фізичних осіб про стягнення коштів. Позиція Великої Палати Верховного Суду була аргументована так: за змістом положень ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Для належного виконання зобов’язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов’язання є його порушенням.
Ганна Бондаренко-Легких, суддя Господарського суду м. Києва, член Асоціації розвитку суддівського самоврядування, зупинилась на нюансах витрат на професійну правничу допомогу в господарському процесі. Спікер відзначила, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. Виключне право суду:
зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи Зобов`язати попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією Суд постановляє ухвалу про забезпечення судових витрат
Ці витрати можуть бути покладені на учасника, який заявив клопотання. За ініціативою суду в рівних частках на декількох учасників справи, якщо таке клопотання заявило декілька учасників. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та компенсації витрат адвоката, необхідних для надання такої допомоги, визначається умовами договору між адвокатом та клієнтом. Розмір витрат на таку допомогу встановлюється на підставі поданих доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Серед основних помилок, що стають на заваді задоволенню вимог про відшкодування витрат на професійну допомогу адвоката:
Незазначення орієнтовної суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката при поданні першої заяви по суті справи Неподання всіх доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката: зокрема, договір, додаткову году, перелік наданих послуг, акт прийняття клієнтом наданих послуг; оплати наданих послуг у відповідності до умов договору Несвоєчасне подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу Ненадсилання доказів понесення фактичних витрат іншим учасникам судового процесу, що позбавляє суд можливості прийняти подані докази до уваги.
Проблематика відшкодування витрат на професійну правничу допомогу також потрапила у фокус Андрія Савчука, партнера АО MORIS. Для того, щоб відшкодувати витрати на професійну допомогу необхідно подати попередній (орієнтовний) розрахунок витрат. На думку Андрія Савчука, цей пункт є нелогічним і зайвим. Окрім цього, для того, щоб отримати таке відшкодування, необхідно встигнути до судових дебатів або протягом 5-ти днів після рішення. На практиці ж зробити це достатньо непросто. Ціна позову – ще один критерій під час розгляду обґрунтованості витрат. Проте, як підкреслив пан Савчук, це також зайвий критерій і далеко не репрезентативний.
Андрій Іванів, радник EQUITY зосередився на нюансах фіктивності правочинів. Він підкреслив, що судова практика до 2018-2019 року передбачала концепцію «класичної фіктивності», правочин «про людське око». У постановах від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК і кваліфікува договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов’язання, як фіктивний. Фраудаторний правочин – правочин, що вчинений боржником на шкоду кредитору. Фраудаторний правочин не обмежується поняттям фіктивного правочину, оскільки останній не охоплює всі випадки та склад таких дій боржника.
Андрій Фортуненко, радник ЮФ AVELLUM відповідав на питання що нового у заходах забезпечення позову. Зокрема, законодавчі нововведення передбачають те, що не допускається зупинення конкурсів, торгів та інших публічних конкурсних процедур. Застосовується стандарт доказування “наявність обґрунтованого припущення”. З’явилася практика Верховного Суду щодо відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову. Спікер послався на Постанову КГС ВС від 2 березня 2021 року у справі № 922/1742/20, позовні вимоги якої передбачали стягнення близько 5 млн. гривень збитків. Позивачу були завдані збитки у формі упущеної вигоди, оскільки через застосовані заходи забезпечення позивач не зміг укласти контракти на продаж товарів за результатами виграних ним тендерів. У цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку. Предмет доказування у такому разі – недобросовісність дій особи при заявленні клопотань про забезпечення позову, зловживання правом, а також підстави відмови у пред’явленому позові, закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду.
Завершив перший день форуму своєю доповіддю Микола Мельник, заступник директора Юридичного департаменту АТ «Укрзалізниця», який говорив про правонаступництво Укрзалізниці. Як відомо, , законом встановлено особливий порядок утворення АТ «Укрзалізниця», як унікального підприємства державного сектору економіки.
За рішенням Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 АТ «Укрзалізниця» визнане правонаступником всіх прав та обов’язків підприємств залізничного транспорту, на базі яких воно утворено, в тому числі і ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації (21.10.2015) В результаті судами усіх інстанцій приймаються рішення про заміну ДП «Донецька залізниця» на АТ «Укрзалізниця», або про стягнення заборгованості з АТ «Укрзалізниця», як правонаступника ДП «Донецька залізниця», без належного дослідження доказів, перевірки дійсних обставин справи.
Така позиція Верховного Суду щонайменше ставить контрагентів АТ «Укрзалізниця» у завідомо вигідніші умови в рамках судових процесів. Оскільки, Укрзалізниця позбавлена можливості обґрунтовано заперечити або подати докази на спростування позовних вимог, зважаючи на відсутність у товариства будь-яких первинних документів, так як вся інформація та документи з початком антитерористичної операції залишились у ДП «Донецька залізниця» та структурних підрозділах на територіях, що тимчасово не контролюються органами влади України.
Таке рішення Верховного Суду по факту означає, що УЗ зобов’язана погасити всі борги ДП «Донецька залізниця», сума яких перевищує 6,5 млрд грн, серед яких є підприємства власності суб’єктів резидентства Російської Федерації, зокрема, ПАТ «Сбербанк» на суму 3,5 млрд грн, ПАТ «ВТБ Банк» на суму 1,2 млрд грн тощо.
