У вівторок ЮК MORIS оголосила про приєднання до неї Адвокатського бюро “Титикало та партнери” та Романа Титикала у якості партнера компанії.
Роман має понад 15 років практики, є визнаним експертом у сфері нерухомості та будівництва, а його адвокатське бюро – стабільну клієнтську базу.
Ми попросили Романа Титикала розповісти, про причини та цілі об’єднання у бліц-інтерв’ю.
— Чому ви вирішили приєднатися до системної юрфірми?
— З часом я побачив, що частину клієнтів я не можу вести тільки тому, що моє адвокатське бюро не відповідає певним критеріям: кількість юристів, знаходження в ТОП рейтингів тощо. Тобто я створив, очолював та розвивав юридичний бутик, який займався нерухомістю та захистом бізнесу, але не міг взяти не обслуговування, наприклад, кейс з придбання великого об’єкту, в якому були не лише питання щодо нерухомості, а й щодо податків, антимонопольного права тощо.
Фактично таким чином я прагну масштабувати свій юридичний бізнес.
— Чому саме Moris?
— Партнерство — це не лише про бізнес. Це про цінності, про погляди та інші аспекти. Ми з командою знайомі давно. Познайомились спільно працюючи над одним дуже цікавим і крупним проєктом. Відтоді спілкувались і мали ще кілька спільних кейсів. Також перепасовували один одному деяку роботу. Тому об’єднання вийшло дуже природнім.
Це об‘єднання скоріше цінностей і певних світоглядних речей (як би пафосно це не звучало). І для мене це важливо.
— Хто був ініціатором об’єднання?
— Упродовж озвучених кейсів та співпраці проскочила ця ідея. Почали її обговорювати. Тобто, почалась співпраця, а потім об’єднання. Класична «пропозиція» — не про цю історію.
— Як бачите розподіл управлінських/партнерських функцій?
— Кожен буде займатись своєю справою. Я — своєю практикою нерухомості та будівництва. Керуючий партнер — загальними питаннями та координацією партнерів.
— Ваше АБ приєдналося у повному складі?
— Так. Нікого не залишили.
— Що сказали клієнти? Залишаються з вами? Чи змінились для них умови?
— Я пояснив, що для них зміни не призведуть до жодних погіршень. Скоріше навпаки. Тому вони поставились до цього, хоч спочатку і з пересторогою, та врешті все ж — з розумінням.