Розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю не можуть бути нижчими від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На це вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 500/429/23.
За обставинами справи
Позивач, який є батьком дитини з інвалідністю, звернувся до управління соціальної політики міської ради із заявою про перерахунок розміру державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю.
Заявник посилався на ч. 2 ст. 46 Конституції України, якою передбачено, що соціальні виплати не можуть бути меншими за прожитковий мінімум.
Отримавши відмову у здійсненні перерахунку, він оскаржив її в судовому порядку.
Окружний адміністративний суд, рішення якого залишив без змін апеляційний адміністративний суд, відмовив у задоволенні позову.
Суди виходили з того, що щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до розміру прожиткового мінімуму, встановлюється особі у випадку, якщо сума державної соціальної допомоги як дитині з інвалідністю до 18 років разом із встановленою до неї надбавкою (на догляд за особою) є меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Висновки ВС
Касаційний адміністративний суд у складі ВС скасував рішення судів і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
В обґрунтування, зокрема, КАС ВС вказав на наступне:
У ч. 3 ст. 46 Конституції України зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Судами встановлено, що позивач та його дитина з інвалідністю з дитинства підпадають під усі умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб рівень життя і позивача, і його дитини був не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Для вирішення цього спору судам необхідно було застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України.
Тож КАС ВС зробив висновок, що позивач має право на соціальну допомогу на дитину з інвалідністю у розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, і надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначені виплати не можна розглядати в сукупності, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та його батька), а не однієї особи. У цьому випадку позивач не отримував інших виплат, окрім надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.
«Колегія суддів погоджується з висновками судів, що зазначені соціальні виплати пов’язані між собою, і надбавка на догляд за дитиною встановлюється у випадках, коли дитина потребує постійного догляду. Але зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю і не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а надбавка на догляд за дитиною, сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів» — зауважила колегія суддів КАС ВС у постанові.