Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув позов про поділ спільного майна та роз’яснив відмінність статей 364 і 365 ЦК України, які є взаємовиключними.
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Суть справи
Районний суд задовольнив позовну вимогу про виділення в натурі частки зі спільного сумісного майна – квартири, яка складається з п’яти кімнат, а фактично – із двох окремих ізольованих квартир, які мають визначені межі. Водночас суд указав, що розбіжність між ідеальними частками сторін у майні становить 5,6 кв. м і є несуттєвою під час вирішення спору, а оскільки відповідачі відмовилися від компенсації вартості їхньої частки, це питання судом не вирішується.
Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції, вказавши, що відповідно до частини другої ст. 365 ЦК України позивачі повинні були внести на депозитний рахунок суду грошові кошти на відшкодування частини квартири, яка є різницею між ідеальними частками сторін. Проте позивачі цього не зробили, тому їхній позов задоволенню не підлягає.
Висновок КЦС ВС (постанова від 8 вересня 2021 року у справі № 645/873/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки^
Висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи визначено, що спірну квартиру можливо поділити на дві окремі квартири без втрати їх цільового призначення. При цьому під час такого поділу позивачам виділено на 5,6 кв. м більше, ніж їхня частка у спільному майні.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами протягом тривалого часу фактично існував порядок користування квартирою, зокрема позивачі користуються частиною, яку й просили їм виділити. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що різниця у виділених сторонам частках (5,6 кв. м) не є суттєвою.
Згідно з положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Апеляційний суд помилково обґрунтував свої висновки положеннями ст. 365 ЦК України, оскільки предметом спору є не примусове припинення часток відповідачів у спільному майні, а виділення в натурі частки позивача зі спільного сумісного майна, що регулюється положеннями ст. 364 ЦК України та відповідає предмету позову. Ця стаття не передбачає внесення вартості різниці між виділеними та ідеальними частками сторін. Відшкодування вартості такої різниці можливе за згодою відповідачів.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивачі не ставили вимог на підставі ст. 365 ЦК України, а тому вирішив спір поза межами позовних вимог.
