Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Головна — Політика — 15 лютого 2024, 10:00
Криза монобільшості чи парламенту: що насправді відбувається у Раді?
За останні два роки фракція монобільшості «Слуги народу» спромоглася самостійно дати мінімальні 226 і більше голосів за лише під час 17 голосувань у Верховній Раді.
Більшість цих голосувань відбулися напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну й стосувалися внесення змін до державного бюджету й організації роботи Верховної Ради в умовах дії воєнного стану.
Ще кілька голосувань з мінімально необхідними голосами нардепів «Слуги народу» відбулися через декілька місяців, а в лютому минулого року таким стало голосування за призначення голови СБУ Василя Малюка.
Рух ЧЕСНО проаналізував дані голосувань фракції влади від початку 2022-го й до кінця 2023 року, аби зрозуміти, наскільки відповідає дійсності заява голови монобільшості Давида Арахамії про труднощі з голосами для ухвалення рішень і кризу в парламенті через дострокове позбавлення депутатських мандатів і чи спроможна монобільшість працювати самостійно.
Олександр Саліженко, головний редактор Руху ЧЕСНО Facebook Twitter LB.ua в Google News
Фото: надано ЧЕСНО Слуга народу
Ілюзія більшості
Наприкінці січня цього року голова фракції «Слуги народу» Давид Арахамія заявив, що перед парламентом постали шалені виклики й «наближається велика криза», адже надто багато нардепів хочуть достроково скласти мандати.
«Усередині парламенту немає єдності. Це ілюзія. Вона була півтора року тому. Зараз її немає. Наближається велика криза. Тільки в мене у фракції є 17 заяв на складання мандата. Тобто в нас уже 401 людина в парламенті. Ще одну ми відпустимо через медичні обставини. І 226 голосів із 400 дуже важко збирати, чесно кажучи. Я знаю, що в інших фракціях теж є люди, які хочуть піти. Ми вирішили для себе, що не будемо давати голоси за складання мандатів. Тільки за медичними показаннями. А так більше ніяких умов, за яких ми будемо голосувати за складання мандатів, щоб зберегти парламент легітимним», — сказав лідер монобільшості.
Але чи справді це так і чи є підстави говорити про «велику кризу»? Чи це лише суб’єктивні інтерпретації та політична заява? Подивимося на факти.
Протягом 2022–2023 років у Верховній Раді відбулося майже 5200 голосувань — сигнальних, організаційних, за розгляд поправок, у першому читанні, у цілому та ін. За цей час фракція монобільшості самостійно забезпечила 226 і більше голосів лише під час 17 голосувань, що становить близько 0,33 %. У цьому аналізі ми не враховували голосів депутатів більшості зі статусом «утримався», «проти» чи «не голосував». Ми аналізували лише голосування за, адже в цьому випадку вони важливіші.
Фото: ЧЕСНО Голосування «Слуги народу»
Із графіка динаміки голосувань «Слуги народу» за останні два роки бачимо поступове падіння середнього значення по місяцях голосів за, натомість збільшення частки відсутніх нардепів, особливо у 2023 році. Очевидно, що самостійно «Слуга народу» вже недотягує з голосами й мусить компенсувати цей дефіцит за рахунок інших фракцій і груп Верховної Ради.
Якщо розглянути хронологічно перелік 17 голосувань, де монобільшість забезпечила потрібну кількість голосів, то бачимо, що більшість відбулася в лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення.
Фото: ЧЕСНО Кількість голосувань «Слуги народу», що набрали 226 голосів
Далі у травні 2022 року монобільшість самостійно проголосувала ще за чотири рішення — за звернення до США визнати Росії державою – спонсором тероризму, за скорочену процедуру розгляду постанови про заяву з нагоди 77-ї річниці перемоги над нацизмом, співпрацю з Міжнародним кримінальним судом і надання можливості ТрО виконувати завдання в районах ведення бойових дій. Також 226 голосів «Слуга народу» дала за призначення Василя Малюка головою СБУ в лютому 2023 року.
Проблема з голосами виникла у «Слуги народу» фактично відразу після перших місяців ейфорії «турборежиму» нового скликання ВРУ. І що ближче до кінця каденції, то чіткіше проявлялася вона. Рух ЧЕСНО вже неодноразово аналізував голосування у ВРУ ІХ скликання. Так, у перші роки роботи Верховної Ради цього скликання монобільшість підстраховували своїми голосами представники депутатських груп «Довіра» й «За майбутнє» (рівень підтримки голосувань у групи «Довіра» був навіть більшим, ніж у «Слуги народу». — Ред.). Натомість після повномасштабного вторгнення системно й в унісон з монобільшістю почали голосувати залишки забороненої проросійської ОПЗЖ.
Хоча протягом перших років цієї каденції ВРУ на той час фракція ОПЗЖ мала найнижчий рівень участі в голосуваннях — депутати не натискали на кнопку, хоча картка була вставлена — серед усіх фракцій і груп парламенту (30 %). Крім того, вони були лідерами серед прогульників (пропустили 54 % голосувань). Єдиним сплеском активного голосування нардепів від ОПЗЖ був розгляд «поправкового спаму» до закону про ринок землі, якого самі ж представники ОПЗЖ подали рекордну кількість.
Фото: president.gov.ua Олена Шуляк серед однопартійців у сесійному залі.
Наразі представники ОПЗЖ часто компенсують брак голосів монобільшості під час резонансних голосувань, де якість ініціатив є сумнівною. Минулого року голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк навіть назвала співпрацю з депутатами від ОПЗЖ «конструктивною» та резюмувала, що колишні члени ОПЗЖ голосують краще, ніж деякі «слуги».
Очевидно, що флюгер забороненої проросійської партії після початку великої війни швидко повернувся в інший бік, аби якнайкраще продемонструвати владі лояльність і корисність. Згадаймо, аналогічно діяли «регіонали» після Революції гідності та втечі Януковича в Ростов.
Водночас представники ОПЗЖ за останні роки повним складом не голосували за ключові питання, де був хоч якийсь інтерес країни-агресорки. Наприклад, під час звернення до міжнародних організацій у зв’язку з ескалацією Росією безпекової ситуації навколо України, невизнання незалежності самопроголошених утворень ОРДЛО, голосування за вихід України з угод СНД. Вони не голосували навіть за продовження угоди між Україною та Нідерландами щодо розслідування падіння літака рейсу MH17.
Крім того, нардепи ОПЗЖ очікувано не голосували за впровадження персональних санкцій і право українців на цивільну вогнепальну зброю. Коли напередодні вторгнення ухвалювали рішення про організацію роботи ВРУ в умовах дії воєнного стану, більшості нардепів ОПЗЖ не було, а коли затверджували указ президента про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України, не було всієї фракції, крім одного нардепа.
Що з депутатами в Раді?
Від початку повномасштабного вторгнення мандати з різних причин достроково втратила значна кількість депутатів — 25. Частково на їхні місця зайшли нові списковики, і нині у Верховній Раді історичний мінімум — 401 народний депутат: 215 обраних за партійними списками й 186 мажоритарників.
Фото: ЧЕСНО Нардепи, які втратили мандати
Ще частина нардепів ВРУ ІХ скликання достроково склала мандати через призначення на інші посади.
Фото: ЧЕСНО Нардепи, які склали мандат заради посад
Наразі фракція влади («Слуги народу») у Верховній Раді формально нараховує 235 нардепів, чого очевидно достатньо для ухвалення рішень. Однак стовідсоткова явка депутатів і всього парламенту, і кожної фракції чи групи буває вкрай рідко, тому й виникає системна необхідність компенсувати брак потрібних голосів, а відтак і робити публічні заяви про «кризу парламенту».
Корінь проблеми
Керівництво парламенту й монобільшості чомусь не акцентує уваги на причині цієї проблеми — нардепах-прогульниках, як у фракції влади, так і серед інших. Адже не така важлива формальна кількість парламенту чи більшості, як безпосередня, а не дистанційна участь народних депутатів у роботі в сесійній залі й комітетах. Рух ЧЕСНО нещодавно писав про нардепів-прогульників, які понад рік фізично не відвідували Верховну Раду й не голосували в сесійній залі, але дистанційно беруть участь у засіданнях комітету. Зокрема, мова про депутатку від фракції «Батьківщини» Анжеліку Лабунську та представника депутатської групи «Довіра» Сергія Шахова, який перебуває в розшуку НАБУ через неявку до суду в справі про декларування недостовірних відомостей.
Зазначимо, що останніми роками парламент не працює в режимі класичних пленарних тижнів зі звичними погоджувальною радою по понеділках і годиною запитань до уряду щоп’ятниці, а також тижнями роботи нардепів у комітетах і в округах. Від початку повномасштабного вторгнення не з’явилось екстраординарних навантажень у роботі і самого парламенту, і окремих нардепів. Навпаки, тепер засідання в сесійній залі проходять лише кілька разів на місяць, у середньому близько чотирьох днів. А кожне засідання для розгляду питань триває лише кілька годин на день. Не зростає і кількість засідань парламентських комітетів.
Фото: facebook/Олег Федонюк Сергій Шахов
Наголосимо, що минуле й поточне скликання парламенту з перших днів працюють меншим депутатським складом через окупацію Росією частини українських територій і неможливість провести там вибори. Водночас, згідно з Конституцією, Верховна Рада є повноважною, якщо обрали не менш як дві третини від її конституційного складу (300 і більше народних депутатів). Отже, за цими нормами, зараз Верховна Рада навіть з історично найменшим складом депутатів є цілком повноважною.
Малоймовірна ситуація, за якої від мандатів у Верховній Раді може відмовитися ще сотня нардепів. Теоретично це можливо, однак на практиці на місця вибулих списковиків усе ж будуть заходити нові кандидати. І це, можливо, навіть матиме позитивний ефект — «нова кров» стимулюватиме парламентську діяльність. Водночас ситуація з мажоритарниками складніша, адже під час воєнного стану проводити довибори в округах заборонено.
В історії Верховної Ради були складніші періоди з гарантованою наявністю голосів для ухвалення рішень. Загалом перед усіма попередніми скликаннями стояв виклик забезпечити голоси, саме тому доводилося формувати парламентські коаліції та діяти через консенсус із опозицією. Водночас керівництво парламенту й депутатських фракцій і груп має реагувати на проблему прогульництва. Якщо цього не робити, у нардепів може виникнути ідея відключити сенсорну кнопку й повернути «кнопкодавство», яке раніше слугувало механізмом прикриття прогульників й імітувало реальні голоси.
Олександр Саліженко, головний редактор Руху ЧЕСНО Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram .fb_iframe_widget_lift { width: 100% !important; } Теми: Верховна Рада, депутати, голосування, партія «Слуга народу» Facebook Twitter LB.ua в Google News
