Велика Палата Верховного Суду переглянула справу з підстави встановлення Європейським судом з прав людини порушень міжнародних зобов’язань у справі “Карташов проти України“.
Суть справи
Велика Палата Верховного Суду переглянула вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, ухвалу Апеляційного суду Донецької області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалами вищих інстанцій, заявника засуджено за частиною другою ст. 15, частиною третьою ст. 190, частиною четвертою ст. 27, частиною першою ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. Заявника визнано винним у тому, що він:
підбурив двох осіб (у кримінальній справі вони набули статусу потерпілих) до давання хабаря через нього посадовим особам прокуратури та суду, вчинив замах на заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою.
Рішенням ЄСПЛ констатовано порушення судом першої інстанції п. 1 та підпункту «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заявника.
ЄСПЛ виходив із того, що під час постановлення обвинувального вироку вирішальне значення мали показання потерпілих, які були єдиними безпосередніми свідками протиправної діяльності, у вчиненні якої обвинувачували заявника. Проте зафіксовані у виді відеофонограми розмови дані (одержані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів) були вилучені з матеріалів справи, а інших прямих доказів, окрім показань цих осіб, не було. Під час повторного розгляду справи судом першої інстанції жодного з потерпілих не допитано.
Також ЄСПЛ постановив, що з огляду на принципову зміну в доказовій базі та відсутність поважної причини неявки потерпілих наявність протоколів судових засідань з їхніми показаннями, наданими під час попереднього судового розгляду, не була достатньою гарантією для збереження загальної справедливості судового розгляду.
Висновок ВП ВС (постанова від 7 вересня 2021 року у справі № 1-421/10 (№ 13-35зво21))
Велика Палата ВС зауважила, що в основі визнаного ЄСПЛ порушення Україною конвенційних зобов’язань лежали суттєві процедурні помилки, які ставлять під серйозний сумнів результат судового провадження щодо заявника і є підставами для нового розгляду справи з метою відновлення його порушених прав.
На думку ВП ВС, для усунення встановлених ЄСПЛ порушень конвенційних прав заявника необхідно забезпечити явку потерпілих у судове засідання для їх допиту з урахуванням вимог статей 302, 308 КПК 1960 року та/або перевірити за матеріалами справи їхні показання, зафіксовані в інших джерелах. Верховний Суд як суд права позбавлений процесуальних повноважень безпосередньо досліджувати й оцінювати докази.
Велика Палата ВС вважає, що констатовану ЄСПЛ невідповідність судового провадження вимогам ст. 6 Конвенції можна виправити під час нового апеляційного розгляду. Апеляційному суду необхідно з дотриманням норм процесуального права усунути порушення, зазначені в цій постанові.
Тож ВП ВС скасувала ухвали апеляційного суду і ВССУ та направила справу на новий апеляційний розгляд.