Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Законодавець у такому універсальному регуляторі приватних відносин, як ЦК України, не кваліфікує плату за користування майном як істотну умову договору; для тих випадків, коли сторони не домовилися про розмір плати, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Це акцентував Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 7 серпня 2024 року у справі № 757/18462/21-ц.
За обставинами справи
Адвокатське об’єднання звернулось з позовом до фізичних осіб про усунення перешкод у користуванні майном.
Між сторонами був укладений договір найму (оренди), відповідно до якого об’єктом оренди є майно та майнові права на ½ частину квартири. Проте відповідачка надіслала адвокатському об’єднанню лист, в якому повідомила про факт укладення договору оренди цієї квартири з іншою особою та просила негайно звільнити займане позивачем як орендарем приміщення.
Позивач посилався на те, що договір найму (оренди) є чинним, оскільки строк оренди відповідно до умов договору не закінчився і в установленому законом порядку договір розірваний не був.
Районний суд, з позицією якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, пославшись, зокрема, на те, що зі змісту спірного договору та додаткової угоди до нього не вбачається, що сторонами досягнуто такої істотної умови договору оренди, як орендна плата (яка має бути визначена у вигляді фіксованого платежу).
Позиція ВС
КЦС ВС скасував рішення судів у частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном, передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.
За своєю юридичною суттю договір найму (найму житла) є імперативно оплатним. Оскільки оплатність договору найму (найму житла) має імперативний характер, то сторони такого договору самостійно визначають розмір плати (абз. 1 ч. 1 ст. 762, ч. 1 ст. 820 ЦК України) або буде застосовуватися механізм, передбачений в ЦК України (абз. 2 ч. 1 ст. 762, ст. 632 ЦК України). Плата за користування майном (ст. 762 ЦК України) чи плата за користуванням житлом (ст. 820 ЦК України) є тим критерієм, що дає змогу відрізнити договір найму (найму житла) від договору позички. Суди попередніх інстанцій вважали, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, оскільки вони не погодили таку істотну умову договору найму (оренди), як орендна плата. Але суди не врахували, що плата за користування майном (ст. 762 ЦК України) є тим еквівалентом, який отримує наймодавець за те, що надав у найм майно. Така плата може виражатися як у грошовій (що загальноприйнято в цивільному обороті), так і в натуральній формі (наприклад, надання послуг наймодавцеві чи виконання робіт). Якщо сторони визначили плату за користування в грошовій формі, то це може бути як фіксований платіж, так і відсоткове значення. Суди не звернули уваги, що законодавець у такому універсальному регуляторі приватних відносин, як ЦК України, не кваліфікує плату за користування майном як істотну умову договору. Для випадків, коли сторони не домовилися про розмір плати, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. До таких можна віднести, зокрема, рік виробництва речі, її функціональні властивості, розташування речі тощо. Тобто у разі, коли в договорі найму (оренди) не визначений розмір орендної плати, вмикається той інструментарій (спосіб визначення плати), що закріпив законодавець у другому реченні ч. 1 ст. 762 ЦК України. Тому навіть якщо сторони не домовилися про розмір плати в договорі найму (оренди), це не “знищує” такий договір.
«Договір, і зокрема договір найму (оренди), вчиняється для того, щоби породити відповідний результат, а не для того, щоб згодом констатувати його неукладеність, очевидно, для того, щоб не виконувати обов’язки, які випливають із такого договору», — підкреслив КЦС ВС.
Тож КЦС ВС визнав помилковим висновок судів про те, що договір найму (оренди) є неукладеним.
