Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Головна — Політика — 16 серпня 2021, 10:00
Обпалені війною: хто очолив армію напередодні 30-ї річниці незалежності України
Президент Володимир Зеленський упродовж останніх двох тижнів провів масштабну перестановку в командному складі Збройних сил. Українська армія отримала нового головнокомандувача, начальника Генерального штабу, командувачів Операції об’єднаних сил, Повітряних сил і Десантно-штурмових військ. Також зміни торкнулися і очільників трьох з чотирьох оперативних командувань Сухопутних військ.
Фото: president.gov.ua
Хто посів ключові посади у військовій вертикалі, чим обумовлені ці призначення та чого очікувати від оновлення командного складу української армії?
Відповіді на ці запитання — у спільному матеріалі LB.ua і Фонду “Повернись живим”.
Максим Лиманський, «Повернись живим» Facebook Twitter
Про зміну головнокомандувача ЗСУ активно заговорили ще восени 2020-го, а в січні 2021 року публічного розголосу набув конфлікт Руслана Хомчака і командувача Повітряних сил Сергія Дроздова, з одного боку, та міністра оборони Андрія Тарана — з іншого. Як стверджують журналісти, у ситуацію навіть втрутився Офіс президента: відбувся ряд зустрічей міністра з головкомом на Банковій за участю Володимира Зеленського, в результаті сторони нібито дійшли компромісу. У той самий час президент у своєму інтерв’ю ТСН натякав, що з Хомчаком і Тараном говоритимуть інакше, якщо вони не розв’яжуть проблеми взаємодії.
Фото: МОУ Руслан Хомчак та Андрiй Таран (справа)
“У нас іде війна, і нам потрібна стабільна ситуація що в армії, що в Міністерстві оборони. Є помилки, і вони (Таран і Хомчак. – Ред.) їх виправляють. Якщо вони всіх не виправлять, буде інша бесіда. Реформа йде від початку війни і не зупиняється, треба робити різкі кроки”, — заявляв Зеленський.
Виправили свої помилки дві ключові фігури в українській армії чи ні — невідомо, але 27 липня, на річницю всеосяжного і всеохопного перемир’я, президент відправив Руслана Хомчака у відставку з посади головнокомандувача ЗСУ та призначив його першим заступником секретаря Ради нацбезпеки і оборони. У середовищі військових нову посаду Хомчака вважають “заслуженою пенсією”.
Його наступником на Банковій обрали 48-річного генерал-майора Валерія Залужного — командувача ОК “Північ”. Він є одним із тих вищих офіцерів української армії, хто жодного дня не служив у ЗС СРСР: у 1990-х Залужний навчався в Одеському вищому об’єднаному командному училищі, пройшов усі щаблі офіцера тактичної ланки — від командира взводу до комбата й далі — начальника штабу 24 окремої механізованої бригади, а у 2009 році він став командиром 51 ОМБр.
Фото: НикВести Генерал-майор Валерій Залужний
У середині серпня 2014 року його призначили заступником командувача Сектора С, сформованого на Дебальцевському напрямку, і відтоді він керував майже всіма військовими угрупованнями, які на ньому створювалися. 23 серпня 2017 року Залужний отримав звання генерал-майора. Станом на 2018 рік він був начальником штабу — першим заступником командувача Об’єднаних сил на Донбасі. З 2019 і до моменту призначення головнокомандувачем Валерій Залужний служив командувачем військ ОК “Північ” (Київська, Чернігівська, Сумська, Черкаська, Житомирська та Полтавська області. — Ред.).
Сам президент так прокоментував рішення про заміну Хомчака: “Сфера оборони має функціонувати стабільно, скоординовано, з чіткою перспективою та без непорозумінь між керівниками. (…) Від того, як побудовані відносини між керівниками, залежить виконання майже всіх завдань – від підготовки державного оборонного замовлення до конкретної роботи з нашими військовими на передовій, їхнього забезпечення. Очікую від керівництва Міністерства оборони та Збройних сил якіснішої взаємодії та чіткішого окреслення перспектив для кожного українського військового – як на професійному, так і на соціальному рівні”.
Наступного дня відбулося подальше оновлення командного складу Збройних сил: своїми указами Володимир Зеленський звільнив з посад начальника Генерального штабу генерал-лейтенанта Сергія Корнійчука, командувачів Операції об’єднаних сил генерал-лейтенанта Володимира Кравченка та Десантно-штурмових військ Євгена Мойсюка. На їхнє місце президент призначив командувача ОК “Захід”, Героя України генерал-майора Сергія Шапталу — начальником Генштабу, командувача підготовки Командування Сухопутних військ генерал-лейтенанта Олександра Павлюка — командувачем ООС. Мойсюк згодом посяде до того вакантну посаду заступника головнокомандувача ЗСУ.
Фото: tsn.ua Генерал-майор Сергій Шаптала
Третій етап оновлення військової вертикалі припав на масштабні командно-штабні навчання, до яких залучили всі роди та види Збройних сил. Тренування відбулися на п’ятьох полігонах та острові Зміїному в Чорному морі. Саме там Зеленський презентував нові кадрові зміни: своїм указом він звільнив командувача Повітряних сил генерал-полковника Сергія Дроздова та призначив на цю посаду генерал-майора Миколу Олещука — начальника штабу й першого заступника командувача Повітряного командування “Схід”. Командувачем Десантно-штурмових військ президент призначив комбрига 95 ОДШБр полковника Максима Миргородського.
У той самий час наказами міністра оборони змінили й очільників трьох з чотирьох оперативних командувань Сухопутних військ: “Південь”, “Захід” і “Схід”. Ці посади посіли Герой України, начальник штабу ДШВ генерал-майор і колишній командир 80 ОДШБр Андрій Ковальчук, перший заступник командувача ОК “Схід” полковник Сергій Літвінов та один з керівників оборони Донецького аеропорту та екскомбриг 93 ОМБр генерал-майор Олег Мікац відповідно. Заступником начальника Генштабу став керівник Воєнно-наукового управління ГШ ЗСУ полковник Володимир Коваль.
Загартовані війною
Абсолютна більшість призначених Зеленським упродовж останніх двох тижнів на посади вищих офіцерів — військові, які не служили в радянській армії й розпочинали свою кар’єру у Збройних силах уже після проголошення незалежності України. У 2000-х і на початку 2010-х частина з них брала участь у миротворчих місіях у Косові, Ліберії, в операції США та їхніх союзників в Іраку.
На момент початку російської агресії Олександр Павлюк очолював 24 ОМБр, яка пройшла важкі бої за 32-й блокпост, Ямпіль, Краматорськ, Слов’янськ, Зеленопілля. Генерал-майор Сергій Шаптала впродовж трьох перших років війни командував 128 гірсько-штурмовою бригадою, яка героїчно проявила себе у боях за Дебальцеве, за що комбрига та командира 15 батальйону Василя Зубанича удостоїли звання Героя України.
Фото: ukrmilitary.com Євген Мойсюк
Колишній командувач ДШВ і заступник головнокомандувача Євген Мойсюк у березні 2014-го на чолі підрозділу 25 повітрянодесантної бригади висунувся на Донбас для укріплення україно-російського кордону. Того ж року очолив створену на Донбасі 81 аеромобільну бригаду. За захист суверенітету та територіальної цілісності України комбрига нагородили орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів. У 2018-му Мойсюк став першим генералом у ЗСУ, який отримав це звання, розпочавши війну командиром батальйону.
З’єднання Мойсюка разом з воїнами 93 бригади під командуванням Олега Мікаца, з 1 батальйоном 79 десантно-штурмової бригади на чолі з Максимом Миргородським та ще цілою низкою частин української армії брали участь в обороні Донецького аеропорту та прилеглих до нього позицій. За проявлену в боях хоробрість Мікац отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а Миргородський став першим учасником російсько-української війни — повним лицарем цього ордена.
Андрій Ковальчук — герой оборони іншого аеропорту — Луганського. Як начальник штабу 80 десантно-штурмової бригади, він брав участь у звільненні Слов’янська та Лиману, після чого батальйонно-тактична група під його командуванням здійснила вихід на допомогу 3 БТГр, спільними ударами підрозділам вдалося деблокувати Луганський аеропорт, який на той момент перебував в оточенні. У бою за летовище Ковальчук отримав поранення, проте відмовився від евакуації й продовжив виконувати свої обов’язки. У серпні 2014-го під його командування переходить уся 80 ОДШБр. За особисту мужність і героїзм Андрій Ковальчук був двічі нагороджений орденом Богдана Хмельницького — ІІ та III ступенів, а на 25-ту річницю Незалежності офіцер удостоєний звання Героя України.
Фото: mil.gov.ua Комбриг 80 оабр Андрій Ковальчук (в центрi)
Призначений на посаду командувача ОК “Захід” полковник Сергій Літвінов у 2015-2017 роках був командиром 17 танкової бригади, далі служив заступником очільника ОК “Південь” і начальником штабу ОК “Схід” Сухопутних військ. У серпні 2017-го його нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Фото: pivnich.org.ua Сергій Літвінов (справа)
Повітряні сили замість Сергія Дроздова очолив генерал-майор Микола Олещук. У 2006 році він командував 160 зенітною ракетною бригадою, далі була служба в Повітряному командуванні “Південь” та Командуванні Повітряних сил. З 2016 року Олещук формував ПвК “Схід” на посаді начальника штабу.
Високо оцінює досвід і вміння своїх колишніх підлеглих і начальник Генштабу — головнокомандувач ЗСУ у 2014-2019 роках генерал армії Віктор Муженко.
“Усі вони достойні бойові офіцери, обпалені війною — хтось більше, хтось менше, але всі з бойовим практичним досвідом. Я вважаю, що це достойні кандидатури і достойні призначення”, — заявив Муженко в коментарі LB.ua.
Думку генерала підтверджує і керівник військового відділу Фонду “Повернись живим” Андрій Римарук, додаючи: на Банковій сподіваються, що давши можливість бойовим офіцерам, які стали генералами на війні, проявити себе на топпосадах у ЗСУ, вони і продовжать реформу армії, і отримають іміджеві дивіденди для Верховного Головнокомандувача.
“Це було політичне рішення. Час іде, і потрібно показувати і суспільству, і військовим, і західним партнерам результати реформ в армії. Саме тому в ОП вирішили зробити ставку на молодих генералів з бойовим досвідом. Призначені на посади люди, зокрема: Валерій Залужний, Сергій Шаптала та Євген Мойсюк — є новою генерацією офіцерів, які не служили в радянські армії, — їх сформувала війна. Це проактивні генерали, які мають досвід, власне бачення розвитку Збройних сил і здатні його реалізувати”, — упевнений волонтер.
За його словами, оскільки рішення про перестановки командного складу української армії політичне, то його фігуранти затиснуті в межі виборчого циклу, до кінця якого залишається близько двох років — це саме той невеликий проміжок часу, який є у генерала Валерія Залужного та його підлеглих, аби зробити системні зрушення у Збройних силах.
Фото: tverezo.info Генерал Валерій Залужний
“Новопризначені головком, його заступник, начальник Генштабу чудово усвідомлюють, що вони вперше в історії сучасного українського війська отримали таке стрімке кар’єрне зростання і, відповідно, запит на зміни до них буде високим, а часу ці перетворення робити — не так багато. Для них, як і для будь-якого військового, ці посади — зеніт кар’єри. Тому і Залужний, і Шаптала, і Мойсюк зацікавлені працювати й змінювати нинішній стан справ”, — говорить співробітник “Повернись живим”.
Загалом, зізнається Андрій Римарук, глобальною проблемою для Збройних сил, окрім фінансування та переозброєння, є відтік кадрів, який відбувається з різних причин: ставлення командирів, бюрократія, соціальне забезпечення. Тобто далеко не завжди це питання заробітних плат. І про це знають у новому командуванні ЗСУ.
Аналітичний відділ “Повернись живим” провів дослідження “Чому військовослужбовці звільняються з армії?”. Було здійснено анкетування понад двох тисяч воїнів Збройних сил, майже 100 інтерв’ю, а одним з рецензентів звіту був і генерал-майор Залужний.
“Мені відомо, що наразі є вказівки головнокомандувача, спущені на підрозділи: розпочати роботу зі зменшення бюрократії у Збройних силах для усунення так званої “паперової армії”. Як говорять командири — робота над тим, як прибрати зі служби умовні “журнали обліку журналів обліку”, вже розпочата”, — ділиться керівник військового відділу Фонду.
У своїй публічній комунікації Залужний теж акцентує саме на людях в армії та зміні підходів до управління підлеглими.
“Загальний курс на реформування Збройних сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут – принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я хотів би, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби”, – наголосив головнокомандувач ЗС України.
Фото: facebook.com/kommander.nord Генерал Валерій Залужний
Окремо варто відзначити і появу посади заступника головнокомандувача ЗСУ. Вона передбачена українським законодавством, однак була вакантною після переходу на структуру штабів армій НАТО з розділенням посад головкома та начальника Генштабу. Тепер її обіймає екскомандувач ДШВ генерал-лейтенант Євген Мойсюк.
“Хомчак концентрував владу у своїх руках і багато в чому вдавався до мікроменеджменту. У Залужного, вочевидь, інший підхід. Він розуміє, що одночасно осягнути і якісно займатися всіма проблемами та напрямками в армії нереально — це занадто великий обсяг роботи. Призначення Мойсюка свідчить про його готовність делегувати повноваження. Заступник головнокомандувача зможе взяти на себе, наприклад, контроль за виконанням наказів, рішень і завдань, зосередити на собі відповідальність за роботу командувачів родів і сил ЗСУ”, — розповідає Андрій Римарук.
Генерал-майор Валерій Залужний у 2020 році, ще на посаді командувача ОК “Північ”, говорив про відхід від “совка” в армії та невідворотність цього процесу. Тепер у нього та підлеглих, які довели свою мужність і професіоналізм у найважчі дні початку війни, є шанс очолити та прискорити його.
«Ми вже почали цей рух, і назад шляху немає. Повернутися до армії 2013-го нам просто не дасть навіть суспільство», — зазначив генерал-майор Валерій Залужний в інтерв\’ю інформаційній агенції АрміяInform 15 лютого 2020 року.
Максим Лиманський, «Повернись живим» Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram Темы: українська армія, Збройні Сили України, Володимир Зеленський, Валерій Залужний Facebook Twitter
