Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
У Києві відбувся круглий стіл на тему «Правосуддя майбутнього: альтернативне вирішення спорів», організований «Юридичною практикою» разом з International Commercial Arbitration Court за підтримки Верховного Суду. Модераторами заходу виступили Микола Селівон, голова МКСА при ТПП України, та Олексій Кот, директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України.
Досвідчені спікери, яких зібрав даний захід, обговорили численні можливості ADR, як одного зі способів покращення ситуації в судовій системі України, ділились свіжою практикою ВС, а також дискутували щодо інших важливих тем, пов’язаних з альтернативними методами розв’язання спорів в Україні.
>Микола Селівон, голова МКСА при ТПП України, під час свого вступного слова наголосив на важливості альтернативного вирішення спорів (ADR) для правової системи України. Він щиро привітав усіх учасників круглого столу, звернув увагу на актуальність та теми ADR, зазначивши, що цей напрямок заслуговує на велику увагу. Водночас, він підкреслив, що АDR має суспільно-політичне значення і є свідченням демократичності суспільства, оскільки громадяни мають можливість обирати, як захищати свої права – через державне правосуддя або альтернативні способи, такі як арбітраж, третейське судочинство чи медіація. За його словами, увага до цих форм вирішення спорів зростає як на національному, так і на міжнародному рівні.
Пан Селівон також відзначив значення нещодавніх комітетських слухань у Верховній Раді, присвячених розвитку ADR, на яких були ухвалені важливі рішення щодо майбутнього арбітражу, третейського судочинства і медіації. Він підкреслив, що ці рекомендації мають велике значення для формування державної політики в цій сфері.
Ще однією важливою темою його виступу стала підтримка судової влади для ефективного функціонування ADR. Микола Селівон наголосив, що позитивне ставлення судової системи до цих альтернативних форм вирішення спорів є ключовим для їхнього розвитку. Він також підкреслив зростаючу роль міжнародного арбітражу, який за останні роки став важливою частиною як світового, так і національного правопорядку України.
Роман Бабій, член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, поділився своїм баченням розвитку альтернативних способів вирішення спорів, як важливого інструменту для покращення судової системи України. Він наголосив на тому, що сьогоднішній круглий стіл є цінним для обміну досвідом та знаннями серед учасників, а також для розвитку загальної концепції ADR.
Пан Бабій підкреслив, що судова система України зіштовхується з численними проблемами, зокрема кадровим дефіцитом суддів, недостатнім фінансуванням та надмірним навантаженням на суддів. Відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) стало позитивним кроком, але розв’язання цих проблем вимагатиме кількох років. Він також згадав про проблеми з мотивацією суддів, які посилюються через велику кількість справ.
На думку пана Бабія, інститути ADR можуть частково вирішити ці проблеми, розвантаживши судову систему. Хоча судова форма захисту прав залишається ключовою, альтернативні способи вирішення спорів, такі як арбітраж, медіація та третейські суди, надають можливість швидшого, зручнішого та менш затратного вирішення конфліктів. Це також важливо з точки зору соціальної ролі ADR, адже громадяни повинні мати вибір у способах вирішення своїх спорів.
Роман Бабій наголосив на важливості імплементації змін до національного законодавства, зокрема рекомендацій Комісії ООН з міжнародного права (ЮНСІТРАЛ) щодо арбітражу. Він також звернув увагу на те, що Україна повинна стати привабливим місцем для інвестиційного арбітражу, що є важливим у контексті майбутнього економічного відновлення після війни.
Окрім цього, спікер говорив про необхідність удосконалення законодавства у сфері медіації, зокрема імплементації положень Сінгапурської конвенції та розширення можливостей для застосування медіації в рамках виконавчого провадження. Він також відзначив важливість популяризації медіації в Україні, особливо для вирішення споживчих спорів.
Ольга Ступак, суддя Великої Палати Верховного Суду у своєму виступі розповіла про справи щодо оспорювання визнання надання дозволу на рішення МКАС. Вона підкреслила важливість змін, запроваджених судовою реформою 2016 року, та нові процесуальні кодекси, які значно вплинули на розвиток альтернативних методів вирішення спорів в Україні. Вона зазначила, що скорочення інстанційної юрисдикції у справах щодо оскарження рішень міжнародного арбітражу до двох інстанцій, зокрема участь Київського апеляційного суду як першої інстанції, значно полегшує процес, зменшуючи час і витрати для учасників.
Також суддя звернула увагу на нові функції державних судів, що тепер можуть застосовувати заходи забезпечення позову у справах, які розглядаються в міжнародному арбітражі. Вона підкреслила, що підстави для скасування рішень міжнародного арбітражу чітко окреслені у законодавстві, і відповідальність за їх доведення лежить на стороні, проти якої винесене рішення.
Ольга Ступак також звернула увагу на тактичні дії учасників спорів, які після отримання рішення міжнародного арбітражу намагаються перешкодити його виконанню. Вона зазначила, що це часто є частиною стратегії сторін, які використовують всі можливі аргументи для оскарження рішення. Одним із нових аргументів, який виник останнім часом, є твердження про закінчення строку дії арбітражного застереження разом із завершенням договору. Однак Верховний Суд чітко окреслив, що недійсність договору не означає автоматичну недійсність арбітражного застереження, що підтверджує усталену судову практику в цьому питанні.
Олена Кібенко, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зосередила свою доповідь на принципах проарбітражності в українському судочинстві та розвитку правової позиції Верховного Суду щодо арбітражних угод. Одним із головних питань, яке вона порушила, було те, чи може вимога про визнання недійсності арбітражної угоди бути предметом окремого позову. Суддя підкреслила, що такі питання мають розглядатися лише в процесуальному порядку, коли це чітко передбачено законодавством, наприклад, при скасуванні рішень арбітражних судів або визнанні їх невиконуваними.
Вона також звернула увагу на важливість дотримання проарбітражного підходу, наголосивши, що суди повинні запобігати зловживанням правом з боку сторін, які намагаються перешкодити виконанню арбітражних рішень. У своїй доповіді Олена Кібенко також згадала про нещодавні постанови Верховного Суду, які сприяють розвитку арбітражного судочинства в Україні та поступово змінюють ставлення національних судів до арбітражу як рівноправного способу вирішення спорів.
Євген Петров, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розповів про участь державного суду в альтернативному вирішенні спорів. Він підкреслив важливість залучення суддів до процесів позасудового врегулювання, водночас наголошуючи на необхідності спеціальної підготовки суддів для участі в таких процесах.
Пан Петров надав приклад Німеччини, де в процесуальних кодексах передбачено добровільну відмову від судового порядку на користь арбітражу, що не є порушенням прав сторін відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Він також зазначив, що Верховний Суд Канади підкреслює важливість вирішення спорів поза судом з метою економії часу та фінансів. Це положення ставить на суддів обов’язок сприяти сторонам у досягненні компромісу шляхом дружнього врегулювання.
Він також звернув увагу на відсутність у законодавстві України вимог щодо спеціальної підготовки суддів для виконання функцій медіатора, на відміну від Німеччини, де така підготовка є обов’язковою.
Спікер також підкреслив важливість зміцнення правового регулювання альтернативних способів вирішення спорів в Україні, зокрема, визначення категорій справ, для яких досудове врегулювання має бути обов’язковим. Він навів приклади країн, таких як Англія та Уельс, де суди очікують від сторін самостійного врегулювання конфлікту перед зверненням до суду.
Юрій Притика, заступник голови МКАС при ТПП України, присвятив свою доповідь питанню арбітрабільності спорів, а також захисту прав інвесторів в контексті інвестиційної діяльності. Він зазначив, що термін “арбітрабільність” не має чіткого визначення в українському законодавстві, але активно використовується у судовій практиці, зокрема під час вирішення спорів щодо оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу та їх виконання.
Пан Притика наголосив на важливості арбітрабільності, яка вирішує, чи може конкретний спір бути переданий на розгляд арбітражу. У відповідності до українського законодавства, комерційні спори, що мають міжнародний характер, можуть бути передані на розгляд міжнародного комерційного арбітражу. Однак є винятки, які регулюються господарсько-процесуальним кодексом України.
Юрій Притика акцентував увагу на декількох проблемних аспектах арбітрабільності:
1. Міжнародні спори: Спікер вказав на необхідність удосконалення українського законодавства щодо визначення міжнародного спору. Хоча в законі України про міжнародний комерційний арбітраж використовується критерій наявності іноземного резидента як учасника спору, експерт зазначив, що інші критерії, наприклад місце виконання за кордоном, також повинні бути імплементовані для розширення розуміння арбітрабільності.
2. Арбітрабільність корпоративних спорів: Доповідач наголосив на проблемах співвідношення між юрисдикцією господарських судів і міжнародним комерційним арбітражем у вирішенні корпоративних спорів. Основна проблема полягає в розмежуванні арбітрабільних і неарбітрабільних спорів, а також у питаннях, що стосуються наявності арбітражної угоди в корпоративних договорах.
3. Необхідність змін у законодавстві: Пан Притика закликав до внесення змін у законодавство, щоб уникнути суперечливих трактувань. Він також зазначив, що питання фізичних осіб як учасників арбітражних процесів потребує чіткого визначення для унеможливлення двозначного тлумачення.
Олена Орлюк, директорка Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій розповіла про важливість медіації у сфері інтелектуальної власності, наголошуючи, що цей інструмент є ефективним рішенням для вирішення спорів в Україні. Вона відзначає проблему низької довіри до альтернативних механізмів вирішення спорів (ADR), пов’язану з невпевненістю у виконанні ухвалених рішень. Саме тому Національний офіс інтелектуальної власності бере на себе зобов’язання гарантувати реалізацію рішень, ухвалених під час медіації, що, за її словами, повинно підвищити рівень довіри до цього процесу.
Міжнародна практика свідчить про те, що медіація є більш ефективною, ніж судовий розгляд або арбітраж, особливо у сфері інтелектуальної власності. Олена Орлюк зазначила, що з кінця 1980-х років медіація активно застосовується у цій сфері, а досвід Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) демонструє, що близько 70% спорів успішно вирішуються через медіацію. Якщо раніше медіація була популярною переважно у патентних спорах, то зараз половина спорів стосується авторського права, і це число зростає.
Важливим фактором для ефективної медіації є якісна підготовка медіаторів. На думку пані Орлюк, підготовка медіаторів повинна бути тривалою та глибокою, щоб забезпечити професіоналізм на високому рівні. Вона також звернула увагу на необхідність зменшення навантаження на судову систему через використання медіації, оскільки це дозволяє швидше вирішувати конфлікти в сфері ІВ. Водночас в Україні бракує суддів, які спеціалізуються на питаннях інтелектуальної власності, що ще більше підкреслює важливість розвитку альтернативних механізмів вирішення спорів.
Олена також підкреслила важливість інформування сторін та адвокатів про переваги медіації. Вона не підтримує ідеї обов’язкової медіації, але наголошує на необхідності ознайомлення сторін з її перевагами, оскільки швидке вирішення конфліктів сприяє розвитку бізнесу, тоді як тривалі судові процеси, особливо в складних IP-спорах, можуть гальмувати цей розвиток.
Продовжуючи тему медіації, Ауріка Грибовська розповіла про діяльність Центру медіації та посередництва ІР-офісу, який був створений у 2023 році за підтримки Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Вона пояснила, що центр займається організацією медіації у сфері інтелектуальної власності, спрощуючи та формалізуючи цей процес відповідно до міжнародних стандартів.
Центр затвердив правила проведення медіації та створив реєстр медіаторів, які мають спеціалізацію у сфері інтелектуальної власності. Реєстр є безкоштовним і медіатори повинні відповідати певним критеріям, включаючи відповідну підготовку і спеціалізацію. Наразі до реєстру долучено 13 медіаторів, що підкреслює специфічність та вибагливість цієї сфери.
Пані Ауріка також зазначила, що центр активно займається просвітницькою діяльністю, допомагаючи креаторам ефективно вирішувати конфлікти, які часто мають емоційний характер. Центр забезпечує нейтральність у процесі медіації і виключає економічні відносини, що дозволяє сфокусуватися на вирішенні конфліктів.
Вона навела приклади успішних кейсів медіації. Ці кейси показують, що медіація працює в практиці, і центр планує продовжувати розвивати цей напрямок у рамках ІР-офісу.
Про ADR у сфері неплатоспроможності, його сучасний стан і перспективи розвитку розповів Владислав Філатов, директор департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України. Він зазначив, що ця сфера в Україні недооцінена і має значні проблеми. Перш за все, він підкреслив, що права конкурсного управління не були розвинуті в часи радянської влади, і сьогодні ще існують непорозуміння між процедурами банкрутства та концепцією банкрутства як такої.
Пан Філатов зазначив, що український кодекс з банкрутства ще має багато недоліків і часто судді не можуть знайти відповідні рішення через відсутність чітких норм у законодавстві, зокрема щодо транскордонного банкрутства. Він сподівається, що Міністерство юстиції найближчим часом впровадить зміни, які допоможуть вирішити ці проблеми, зокрема через використання міжнародних типових законодавчих інструментів.
Також він відзначив, що в Україні існує потреба в більш відповідних інструментах для мікро- і малих підприємств у процедурі банкрутства, оскільки наразі діючі механізми більше підходять для великих підприємств. Це створює труднощі у вирішенні справ про банкрутство маленьких компаній.
Спікер зазначив, що хоча ADR у сфері банкрутства ще знаходиться на початкових етапах розвитку, є позитивні приклади його застосування. Арбітражні керуючі вже інтуїтивно використовують медіацію та переговори для вирішення конфліктів. Проте він підкреслив, що часто кредитори не розуміють своїх ролей у процедурах банкрутства і це може ускладнювати процес.
Він також розповів про плановані зміни в кодексі, які повинні впровадити превентивну реструктуризацію, що допоможе запобігти банкрутству на ранніх етапах і створить нові можливості для вирішення фінансових проблем підприємств. Пан Філатов висловив сподівання, що це стане важливим кроком вперед у розвитку ADR у сфері неплатоспроможності в Україні.
Георгій Грабчак, начальник управління міжнародних спорів Міністерства юстиції України. розповів про тенденції в інвестиційних арбітражах, пов’язаних з Україною. Він зазначив, що повномасштабне вторгнення Росії поділило їхню роботу на два періоди: до і після 24 лютого 2022 року. З того часу Україна впровадила низку законодавчих і підзаконних актів, які регулюють питання збройної агресії, включаючи постанову Кабінету Міністрів та зміни до закону про санкції. Основна увага Міністерства юстиції була зосереджена на конфіскації активів підсанкційних осіб та російських компаній.
Пан Грабчак підкреслив, що, незважаючи на критику з боку Заходу, ці інструменти є юридично збалансованими. Він зазначив, що хоча критикують ці інструменти, альтернативи не пропонують, і вирішення питань залишається за інвестиційними арбітражами та іншими незалежними органами.
Один з викликів, з якими стикалися в Міністерстві, полягає в тому, що інвестиційне право є новим і було створено в 60-х роках XX століття. Внаслідок цього не існує великої практики щодо збройних конфліктів, тому Україна буде першопрохідцем у цьому напрямку. Він також зазначив, що пандемія COVID-19 внесла корективи в графіки розгляду справ, і деякі офлайн слухання були відкладені. Після початку вторгнення справи були зупинені на тривалий час, але нові спори продовжували надходити.
Зараз Україна має не менше ніж 15 інвестиційних арбітражів, а також розглядає заяви про скасування рішень арбітражу та визнання і виконання рішень за кордоном. Експерт підкреслив, що розгляд інвестиційних арбітражів вимагає значних інтелектуальних зусиль для формування позицій у справах, а також часу для їх повного розгляду.
Сергій Гришко, партнер Queritius продовжив тему інвестиційних спорів, зазначивши, що обсяг роботи у цій сфері змінився з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Розпочаті в Україні законодавчі зміни, зокрема, у сфері конфіскації активів підсанкційних осіб та російських компаній, стали основним фокусом роботи у 2022 році.
Експерт також порушив питання про подальший розвиток української судової системи та арбітражу. Він відзначив, що з 2017 року українська судова система зазнала суттєвих змін і прогресу. Це порівнюється з великим вибухом у фізиці, оскільки до 2014 року ситуація була досить складною. Після 2016 року судова система почала активно використовувати доктрини римського права, що раніше здавалося неможливим.
В той же час, в Європейському Союзі спостерігається тенденція до виходу з Договору про енергетичну хартію, що може підважувати принципи верховенства права. Він підкреслив, що хоча війна диктує інші пріоритети, Україна повинна дотримуватися стратегічного курсу на захист прав людини та розвиток правової автономії.
Пан Гришко також підкреслив перевагу арбітражу в його гнучкості порівняно з більш зарегульованим судовим процесом, що дозволяє ефективніше вирішувати конкретні справи без необхідності підганяти всі справи під один кодекс.
Підводячи підсумки, модератори вкотре наголосили на важливості інтеграції інноваційних підходів у правовій сфері, необхідності продовження розвитку медіації та альтернативних методів вирішення спорів, а також на потребі адаптації правової системи до нових викликів, зокрема у контексті міжнародних інвестиційних арбітражів і банкрутства.
>
