Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Укладення договору купівлі-продажу у ситуації, коли від імені продавця діє представник, з іншою стороною — покупцем (родичем представника продавця) саме собою не свідчить, що була зловмисна домовленість представника з покупцем, умислу представника, домовленості сторін оспорюваного договору для переслідування власних інтересів всупереч інтересам продавця.
Неотримання продавцем грошових коштів за договором купівлі-продажу, укладеним продавцем, від імені якого діяв представник, не свідчить про недійсність договору, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.
Такі висновки зробила об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 504/3085/20.
ОП КЦС ВС відступила від висновку, зробленого КЦС ВС у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17.
За обставинами справи
Громадянка звернулася з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що повірена на підставі довіреності від її імені здійснила відчуження земельної ділянки на користь своєї матері.
Звертала увагу на те, що вона грошових коштів не отримувала, крім того, мала намір відчужити, у тому числі, будівлі незвершеного будівництва, що розташовані на спірній земельній ділянці. Позивачка вважала, що під час укладення цього правочину існувала зловмисна домовленість, спрямована на те, щоб позбавити її та дітей права на земельну ділянку і незавершене будівництвом домоволодіння.
Районний суд, рішення якого залишив в силі апеляційний суд, позов задовільнив частково. Суди керувалися тим, що відповідачка, діючи на підставі довіреності від імені позивачки, відчужила своїй матері за договором купівлі-продажу спірну земельну ділянку за ціною, яка не відповідає її ринковій вартості станом на момент вчинення оспорюваного правочину, у той період, коли подружні стосунки позивачки з цивільним чоловіком, який є сином покупця та рідним братом довірителя, погіршилися.
Висновки об’єднаної палати КЦС ВС
ОП КЦС ВС скасувала рішення судів в частині та відмовила в задоволенні позову, зауваживши таке.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Обов’язковими ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, відповідно до ст. 232 ЦК України є:
1) наявність умисної змови між представником потерпілої сторони правочину і другою стороною з метою отримання власної або обопільної вигоди;
2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;
3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
ОП КЦС ВС виснувала про недоведеність позивачкою існування під час укладення спірного правочину зловмисної домовленості між її представником та покупцем, а неотримання продавцем грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу не свідчить про недійсність такого правочину, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, що виникли на підставі укладеного договору.
