Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Третя сесія IX Міжнародного судово-правового форуму відбулася у форматі EXPERTtalk на тему «Кримінальна юстиція», модератором якої виступив Антон Новаков, партнер АО «Шкребець та Партнери».
Про практику примирення у кримінальному провадженні говорив у своєму виступі Дмитро Сирко, старший партнер LEGARD. Він наголосив, що інститут угод є одним із дієвих інструментів принципу диспозитивності у кримінальному провадженні. Це корисний та дієвий механізм, який забезпечує досягнення консенсусу між сторонами та врегулюванні конфлікту, і головне у примиренні потерпілого із правопорушником. «Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення», – наголосив Дмитро Сирко та підкреслив, що з метою забезпечення законного судового рішення ініціатива повинна виходити лише від потерпілого чи підозрюваного/обвинуваченого. Спікер зазначив, що укладаючи угоду про примирення, сторони повинні узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). При цьому домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Також Дмитро Сирко сформулював ряд практичних порад адвоката, котрі варто враховувати в ході укладення угоди про примирення.
Олена Танасевич, голова Вищого антикорупційного суду розповіла про формування ВАКС практики в антикорупційних кримінальних провадженнях. Вона розпочала зі статистики, з якої випливає, що за час процесуальної діяльності ВАКС ухвалено 37 вироків, з яких 5 виправдувальних, а 32 – обвинувальні. З 32 обвинувальних вироків 12 були ухвалені на підставі угоди про визнання винуватості, відтак ці вироки не були оскаржені. А от решта вироків – і виправдувальні і обвинувальні були оскаржені, проте жоден з них ще не був переглянутий по суті Верховним Судом, тому лише за півроку-рік можна сподіватися отримати усталену практику ВС щодо цих справ. Говорячи про вироки, які були ухвалені на підставі угоди про визнання винуватості Олена Танасевич наголосила, що насправді таких угод було 16, проте 4 угоди колегії суддів відхилили з підстав невідповідності вимогам КПК України. З 12 затверджених угод 7 було затверджено із застосуванням статті 75 КК України. При цьому спікер зазначила, що до можливості застосування цієї статті у кримінальних провадженнях, які стосуються корупційних правопорушень, у правничому середовищі існує неоднозначне ставлення – частина правників вважають, що частина 1 статті 75 КК України забороняє застосовувати правовий механізм угоди про визнання винуватості щодо осіб, звинувачених у вчиненні корупційного злочину. Інша частина правників вважає, що частина 2 статті 75 КК України не містить такої заборони і застосовують її як самостійну норму.
Про практику перегляду вироків суду першої інстанції апеляційною палатою ВАКС йшлося у виступі Дмитра Михайленка, судді Апеляційної палати ВАКС. Він розповів про обсяг справ, розглянутих апеляційною палатою за минулий рік та наголосив, що хоча загальна кількість справ і менша, ніж в інших судах, проте зазвичай це справи пов’язані з великою кількістю обвинувачених та мають великий обсяг матеріалів. Говорячи про загальне враження від апеляційного перегляду вироків суду першої інстанції він звернув увагу на те, що в апеляційних скаргах висловлюються велика кількість доводів: приміром якщо провадження має обсяг десять томів, три з них складають апеляційні скарги. Крім того, стороною захисту можуть висуватися різні версії подій, які суперечать одна одній: одна версія може говорити про недопустимість усіх доказів, а інша – про те, що відбулася провокація, третя версія виходить з того, що події все ж відбулися, але не мають ознаку кримінальної діяльності тощо. Таким чином версії захисту не лише конкурують з версією прокурора, але й одна з одною, послаблюючи позицію захисту. Ще однією проблемою він вважає те, що захисники в апеляційних скаргах практично не піднімають питання матеріального права, переважно зосереджуючись на процесуальній стороні справи (недопустимості доказів). З цього приводу Дмитро Михайленко провів детальний аналіз допустимості доказів та зазначив, що не будь-яке порушення процедури може тягнути за собою недопустимість доказів та аргументував цю тезу практикою Верховного Суду.
Про «прецедентні» рішення ККС ВС йшлося у доповіді Германа Анісімова, секретаря судової палати Касаційного кримінального суду ВС. Він розповів про організаційну структуру ККС ВС, яка складається з трьох палат та наголосив, що до компетенції третьої палати відноситься розгляд проваджень, які порушені за статтями, що передбачають корупційні правопорушення, а також зловживання службовим становищем. Верховний Суд виходить з того, що таким шляхом забезпечено державну політику в цій галузі – створення антикорупційної вертикалі. «Я вважаю, що третя палата є невід’ємною складовою Касаційного кримінального суду ВС і завершальною ланкою антикорупційної структури, яка утворена з урахуванням спеціалізованого Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати ВАКС», – підкреслив Герман Анісімов. Говорячи про забезпечення сталості судової практики він наголосив, що наразі касаційний суд лише процесуальними засобами забезпечує єдність і сталість правозастосовної практики. Він схвалив новели, які містяться в схваленій Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, де запропоновано передбачити шляхи позапроцесуального забезпечення єдності і сталості судової практики.
Про надмірну тривалість кримінальних проваджень та шляхи подолання цього явища говорив Сергій Колісник, керуючий партнер АО LES. Він зазначив, що наразі розгляд кримінальних проваджень перетворився у безкінечну тяганину, де вироки навіть по нетяжких злочинах можна очікувати роками. Спікер наголосив, що в межах проекту «Справедливе правосуддя» організація USID провела дослідження в результатах якого зазначено, що за 14 годин можна розглянути розкрадання (стаття 191 КК України) та зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України), за 13 годин – ухилення від сплати податків (стаття 212 КК України). «Тобто за дві доби можна розглянути будь-яку економічну або службову справу, хоча реально цей процес розтягується на роки», – підкреслив Сергій Колісник. Причиною цього він вважає те, що сторона обвинувачення не зобов’язана і нормативно не регламентована дорученням до справи доказів, незалежно від того, стосуються вони даного провадження чи ні і більшість судів прокурору в цьому потурають. При цьому вони забувають про статтю 371 КПК України якою головуючий має усувати все зайве зі справи. На думку спікера підготовче засідання суду не виконує своїх фільтруючих функцій, а прокурора варто було б зобов’язати зазначати чіткий перелік доказів, якими він буде підтверджувати обвинувачення.
Ірина Стародуб, керівник судового відділу Moneyveo розповіла про різні аспекти визнання фінансової компанії потерпілою в кримінальному провадженні. Вона наголосила, що згідно частини 1 статті 55 КПК України, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, є потерпілим у кримінальному провадженні. Відповідно, для захисту своїх інтересів фінансовій компанії необхідно діяти в рамках КПК України. Спікер описала стадії кримінального провадження та особливості набуття статусу потерпілого. Окреслюючи коло осіб, які можуть представляти юридичну особу-потерпілого в кримінальному провадженні вона наголосила, що таким представником, згідно з частиною 2 статті 58 КПК України може бути директор компанії; працівник компанії за довіреністю; інша особа, уповноважена законом або установчими документами; особа, яка має право захищати інтереси потерпілого у кримінальному процесі. Найбільш надійним способом відшкодування шкоди Ірина Стародуб вважає подачу цивільного позову в рамках кримінального процесу. Принагідно вона описала переваги такого способу та послалася на приклади актуальної судової практики з цього питання.
Підсумовуючи дискусію модератор зазначив, що його особистий досвід роботи за новим КПК України свідчить, що зі ста відсотків клопотань, які не сприймалися прокурором та судом першої інстанції, дев’яносто відсотків отримали задоволення в рішеннях Верховного Суду.
