Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
>Нікіта Куніцин, помічник адвоката АО «АРМАДУМ ГРУП»
Українське законодавство передбачає, що корпоративними правами можуть володіти як фізичні, так і юридичні особи. Але що робити, якщо учасник юридичної особи припиняє існування у своєму звичному вигляді, а саме шляхом виділу учасника?
Вітчизняне законодавство
Для початку слід почати з одного-єдиного визначення: що таке виділ. Виділ визначається як один зі способів реорганізації юридичної особи.
Цивільним кодексом України, а також Законами України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про акціонерні товариства» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» виділ визначається як створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
Іншими словами, виділення – це подрібнення юридичної особи, яка вже існує, на частини – нові юридичні особи. Коротко кажучи, юридична особа «народжує» собі подібного – іншу юридичну особу. Виділеній юридичній особі надається ім’я та ідентифікаційний код, проводиться її реєстрація. Сама ж “породілля” зі 100-відсотковою ймовірністю залишається «живою».
Але ж що трапляється з наявними у первинної юридичної особи частками в статутному капіталі інших юридичних осіб?
Все вирішується шляхом складення розподільчого балансу. В розподільчому балансі якраз передбачається частка всіх активів первинної юридичної особи, а також статутного капіталу.
Отже, частка передається в розмірі відповідно до розподільчого балансу – письмовому вираженні волі щодо розподілу між первинною та виділеною юридичними особами активів.
Розподільчий баланс
Як і розпорядження частками в статутному капіталі, виділ юридичних осіб є вираження волі їхніх учасників як власників часток.
Корпоративні права розподіляються між первинною та виділеною юридичними особами згідно розподільчого балансу. Причому структура власності обох юридичних осіб залишається однаковою. Відповідно оновлення даних у разі виділення нової юридичної особи – учасника не вимагається, лише під час створення нової юридичної особи на підставі виділення.
Не змінюється також і кінцевий бенефіціарний власник виділеної юридичної особи.
Наприклад, якщо в розподільчому балансі зазначено, що виділеному (-им) юридичній (-им) особі (-ам) передається 50% корпоративних прав у юридичних особах, то в усіх юридичних особах, де учасником є первинна юридична особа, слід провести реєстраційні дії та поділити частку такої юридичної особи навпіл між нею та виділеною юридичною особою.
Відповідно в разі виділення з учасника нової юридичної особи слід провести реєстраційні дії щодо змінення складу учасників тим юридичним особам, в яких внаслідок виділення змінилася структура власності. В такому разі до державного реєстратора подаються заява та протокол загальних зборів учасників такої юридичної особи про зміну складу учасників. Проте є нюанс: до державного реєстратора додатково подається розподільчий баланс, в якому зазначається, що і в якій кількості передається виділеній юридичній особі, тоді як у разі звичайного передання корпоративних прав новому власнику – юридичній особі подаються договір купівлі-продажу (дарування) частки в статутному капіталі юридичної особи та акт прийняття-передання до нього.
Водночас юридичні особи з часткою юридичної особи, з якою відбувся виділ, не мають вносити зміни до реєстру в разі, якщо частка в них не була передана за розподільчим балансом, адже право на частку залишається за первинною юридичною особою, а виділена (-і) юридична особа може нічого не отримати. При цьому учасники первинної юридичної особи самі можуть вирішувати на загальних зборах, в яких юридичних особах передавати повністю або частково частки виділеним юридичним особам, а в яких – ні.
Практичний аспект
Практика, зокрема й судова, демонструє, як на практиці відбувається передання корпоративних прав виділеним юридичним особам, а також що залишається у первинної юридичної особи.
Як і процедура виділу, розподільчий баланс затверджується загальними зборами юридичної особи, з якої виділяється нова юридична особа. Самі учасники юридичної особи вирішують долю активів та корпоративних прав під час здійснення процедури виділу (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 року в справі № 908/702/22 (908/1478/22).
Отже, від учасників юридичної особи залежить не лише здійснення виділу, а й доля активів, в тому числі й корпоративних прав.
Згідно з розподільчим балансом новостворена юридична особа може нічого не отримати. Єдиним винятком є статутний капітал, адже господарські товариства, відповідно до чинного законодавства, повинні його мати. Проте, як правило, у будь-якому випадку хоча б якась кількість активів, зокрема корпоративні права, передається у певній кількості виділеним юридичним особам. Воднораз поширена практика не передавати виділеним юридичним особам певні активи (постанова Верховного Суду від 02.05.2024 року в справі № 910/11149/23). Законодавство не містить зобов’язання для первинної юридичної особи передавати виділеній юридичній особі активи, в тому числі корпоративні права, таким чином, щоб обидві особи мали їх в однаковому співвідношенні. Та сама особливість стосується й практичного аспекту: буває й таке, що первинна юридична особа передає виділеним юридичним особам більшість своїх активів і корпоративних прав, при цьому залишаючись або ні з чим, або з дуже малою кількістю активів, зокрема корпоративних прав.
Може бути, навпаки, ситуація, коли новостворені шляхом виділу юридичні особи нічого не отримують, а все залишається у первинної юридичної особи.
У разі виділу юридичної особи первинна юридична особа ділить свій статутний капітал із новоствореною юридичною особою. Причому передаватися новій юридичній особі може як половина, так і менша або більша частина статутного капіталу. Єдиний випадок, коли поділ статутного капіталу не відбувається, – це виділ із громадського об’єднання (формування) – громадської організації або спілки, бо юридичні особи з такою організаційно-правовою формою не мають статутного капіталу, а отже, ділити нічого, адже статутний капітал де-юре дорівнює нулю (що й відображається в реєстраційних відомостях у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).
Проте поділ статутного капіталу не впливає на обсяг корпоративних прав, які передаються в результаті виділу. Відповідно, поділ статутного капіталу первинної юридичної особи між нею та виділеною юридичною особою не прив’язаний до поділу корпоративних прав між особами.
Законодавство не забороняє приймати додаткові документи стосовно процедури виділу, проте водночас і не передбачає їх. Так, за бажання учасники можуть прописати процедуру виділу в окремому документі. Водночас під час реєстрації нової (виділеної) юридичної особи такий документ матиме лише допоміжний характер. Обов’язковим документом є саме розподільчий баланс, що прямо передбачено чинним корпоративним законодавством.
Натомість слід наголосити на складності процесу передання корпоративних прав залежно від їх обсягу. Так, можна взагалі не передавати жодних корпоративних прав та обмежитися лише реєстраційними діями за результатами виділу нової юридичної особи. А якщо пов’язаних юридичних осіб десятки? А сотні? А тисячі?
З одного боку, повноваження вирішувати долю корпоративних прав первинної юридичної особи належить її учасникам. Подекуди таким чином учасники намагаються розвантажити свої корпоративні зобов’язання – адже корпоративні права у виділених юридичних особах можна продати.
З іншого боку, в разі наявності бажання передати всі або більшість корпоративних прав навіть одній виділеній юридичній особі доведеться пройти десятки чи сотні реєстраційних дій, що спричинить не лише втрату часу, а й втрату коштів, адже послуги державного реєстратора, згідно з чинним законодавством, не є безкоштовними (крім певних винятків, передбачених корпоративним законодавством).
