Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, особа, яка є суддею, окрім Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, підпадає під дію Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що є недопустимим, оскільки ставить під сумнів незалежність цих двох інститутів один від одного.
Такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у справі № 822/1309/17 (рішення від 10 лютого 2021 року), остаточно вирішивши питання щодо права повноважних суддів:
складати кваліфікаційні іспити на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, проходити стажування, складати присягу адвоката України та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суть спору
Позивачка – суддя, яка виявила бажання отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Вона у липні 2016 року подала до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області документи для складення іспиту з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Після успішного складення кваліфікаційного іспиту та проходження стажування Рада адвокатів Хмельницької області відмовила у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Спірне рішення рада адвокатів ухвалила 10 травня 2017 року, а з 10 лютого 2017 року позивачка не виконує повноважень судді, у зв’язку з закінченням п’ятирічного строку призначення, проте з посади судді не звільнена.
Позивачка стверджувала, що відмова є протиправною, оскільки чинне законодавство не обмежує право суддів на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішення судів
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, проте суд апеляційної інстанції задовольнив позов частково.
Зокрема, визнані протиправними та скасовані:
абзац другий резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10 травня 2017 року №7-2.1/17 в частині застереження щодо «приведення присяги за умови усунення протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення присяги адвоката обставин несумісності, визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; абзац третій резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10 травня 2017 року № 7-2.1/17 в частині застереження щодо того, що рішення «підлягає скасуванню у випадку неусунення особою обставин несумісності, визначених статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення і до моменту складення присяги адвоката України»; рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 12 червня 2017 року № 8.2/17 про скасування рішення Ради адвокатів Хмельницької області щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Апеляційний суд також зобов’язав Раду адвокатів Хмельницької області прийняти у позивачки присягу адвоката та видати їй свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність здійснення тлумачення статті 7 Закону про адвокатуру та встановлення наявності або відсутності в цій статті такої умови для видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, як попереднє усунення обставин несумісництва.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду в порядку вирішення виключної правової проблеми має відповісти на такі питання:
Чи є статус судді таким, що обмежує право на доступ до професії адвоката? Які обмеження щодо несумісності встановлені для адвокатів та які існують способи їх усунення?
Позиція ВС
Стаття 54 Закону про судоустрій забороняє судді поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Складаючи присягу судді, особа свідомо приймає етичні та інші обмеження, які покладаються на неї спеціальним національним законодавством, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів. Останні, зокрема зобов’язують суддів поводитися у такий спосіб, щоб уникати конфлікту інтересів або перевищення службових повноважень.
Це вимагає від суддів необхідності утримуватися від будь-якого виду професійної діяльності, що може відволікати їх від виконання суддівських обов’язків або призводити лише до часткового виконання ними своїх обов’язків.
Претендуючи набути право на зайняття адвокатською діяльністю (складаючи іспити та проходячи стажування), суддя вступає у позапроцесуальні відносини з Радою адвокатів регіону, адвокатською спільнотою.
Чи можна стажуватися?
Велика Палата ВС зазначає, що стандарти взаємодії представників двох юридичних професій, запроваджені КРЄС, допускають можливість стажування суддів у юридичних фірмах та адвокатів у судах з метою взаєморозуміння між двома професіями. Саме таку мету мають переслідувати судді й адвокати, перебуваючи кожен у своєму статусі.
Проте, на думку Великої Палати Верховного Суду, стажування діючого судді впродовж шести місяців під керівництвом адвоката з метою отримання адвокатського свідоцтва виходить за межі допустимих сфер відносин між суддями та адвокатами.
Тому, хоча чинне законодавство України не містить конкретно визначеної заборони діючим суддям складати кваліфікаційний іспит та проходити відповідне стажування з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, однак участь судді в таких процедурах ставить під сумнів його/її незалежність та безсторонність.
Право чи діяльність?
Позивачка стверджувала, що отримуючи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, вона лише реалізує своє право на отримання такого свідоцтва і не допускає порушень вимог щодо несумісництва, оскільки не здійснює адвокатську діяльність і не планує її здійснювати допоки є суддею.
Разом з тим, ВП ВС зазначає, що обов’язковими складовими набуття статусу адвоката є:
складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суб’єктом адвокатської діяльності є адвокат, тобто особа, яка склала присягу адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а зміст такої діяльності становлять конкретні дії адвоката, передбачені статтею 19 Закону про адвокатуру та іншими відповідними положеннями законодавства.
На думку ВП ВС, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, надає особі:
статус адвоката, гарантії адвокатської діяльності та можливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Це свідчить про те, що така особа вже є суб’єктом адвокатської діяльності у розумінні профільного закону та без укладення договору про надання правової допомоги, без отримання доходу, може у будь-який час надати іншу правову допомогу клієнту.
Суд визначив, що із Закону про судоустрій щодо заборони суддям займатись адвокатською діяльністю не можна відокремити мету отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від бажання надавати (платно або безоплатно) правову допомогу. Саме з метою займатись адвокатською діяльністю особа отримує відповідне свідоцтво.
Отже, хоч закони “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та “Про судоустрій і статус суддів” прямо не забороняють суддям отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, зміст поняття адвокат, суб’єкт адвокатської діяльності, а також описаний вище механізм отримання такого свідоцтва свідчать про те, що процес набуття статусу адвоката, як і сама адвокатська діяльність є несумісними зі статусом судді.
Додатково Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку складення присяги адвоката та отримання особою, яка є суддею, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, така особа одночасно буде перебувати під дією двох присяг – судді та адвоката.
Усунення несумісності
Також треба звернути увагу, що статтею 7 Закону про адвокатуру встановлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката, серед яких першою вказана робота на посаді судді.
Аналіз понять «адвокат» та «адвокатська діяльність», а також зміст статей 4, 6, 19 Закону про адвокатуру свідчить про те, що обставини несумісності з діяльністю адвоката, визначені його статтею 7, виникають для осіб, які мають (уже отримали) статус адвоката.
Відтак обмеження і способи їх усунення встановлені для осіб, які вже мають статус адвоката та які бажають займатись іншою (не сумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для представників інших юридичних професій, які бажають займатись адвокатською діяльністю.
Висновок
Виходячи з наведеного, Велика Палата ВС скасувала:
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні пунктів (абзаців) другого та третього резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10 травня 2017 року № 7-2.1/17. Пункти (абзаци) другий та третій резолютивної частини рішення Ради адвокатів Хмельницької області від 10 травня 2017 року № 7-2.1/17, якими встановлювалися умови допущення чинним суддею до складання присяги після усунення несумісності.
Відтак, за висновком ВП ВС, недопустимою для судді, навіть без повноважень (окрім суддів у відставці та осіб звільнених з посади судді), є не тільки практична адвокатська діяльність, а й:
отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, складення присяги адвоката України, проходження стажування у адвоката.
За таких обставин, враховуючи строк дії результатів кваліфікаційного іспиту (три роки), і складання такого іспиту не видається раціональним для чинних суддів.
