22 липня 2021 року було оприлюднено рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України». ЄСПЛ погодився з висновками Конституційного Суду України про те, що судді Верховного Суду України не могли бути звільнені або переведені до іншого суду, тим більше нижчого рівня. Судді Верховного Суду України мали продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду. Детальніше — в окремому матеріалі «Юридичної практики». 28 липня 2021 року відбувся брифінг суддів Верховного Суду України щодо рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України», яке підтвердило відсутність підстав для ліквідації Верховного Суду України, констатувавши наявність законодавчих підстав виключно для перейменування найвищого органу судової влади у нашій державі.
В.о. Голови Верховного Суду України Василь Гуменюк підкреслив, що позбавлення суддів гарантій індивідуальної незалежності та неупередженості на національному рівні не дасть позитивного результату у захисті прав громадян нашої держави, у дотриманні принципу верховенства права та прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. В офіційному повідомленні суду судді Верховного Суду України наголошують, що змушені були звернутись до Європейського суду з прав людини, оскільки, використавши всі законні шляхи, в Україні захисту не знайшли. У свою чергу, Європейський суд з прав людини констатував, що питання неконституційності деяких положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 вирішив Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. (З поданням Конституційного Суду України Пленум Верховного Суду України звернувся ще 3 жовтня 2016 року).
А саме: йдеться про зміни до Конституції України, внесені у 2016 році, які не порушували принципу інстанційності наступності вищого судового органу , який продовжував діяти під назвою «Верховний Суд»; системний аналіз змін до Конституції України, внесених Законом України № 1401, вказує, що ці зміни не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади шляхом вилучення слова «Україна» — назви держави — з назви «Верховний Суд України»: пункт 17 рішення ЄСПЛ (Факти) та пункт 98 рішення ЄСПЛ (Оцінка).
Варто взяти до уваги, що Європейський суд з прав людини встановив: у результаті «остаточних та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ухваленого Верховною Радою України у 2016 році, заявникам — суддям Верховного Суду України — було фактично заборонено виконувати свої судові функції, хоча Конституційний Суд України підтвердив їхні повноваження.
Суддя Верховного Суду України Галина Канигіна зауважує, що це рішення КСУ тривалий час не виконується.
Таким чином, Європейський суд з прав людини погодився з висновками Конституційного Суду України про те, що судді Верховного Суду України не могли бути звільнені чи переведені до іншого суду, тим паче нижчого рівня. Згідно з рішенням і Конституційного Суду України, і Європейського суду з прав людини судді Верховного Суду України повинні були продовжувати здійснювати свої повноваження саме як судді Верховного Суду (пункт 55 рішення ЄСПЛ).
Суддя Верховного Суду України Тетяна Жайворонок звернула увагу на те, що, на думку Європейського суду з прав людини, необхідність участі суддів Верховного Суду у конкурсі також не узгоджується з принципом незмінності суддів.
«Було б помилкою вважати, що судді можуть підтримувати верховенство права та застосовувати Конвенцію, якщо національне законодавство позбавляє їх гарантій статей Конвенції з питань, що безпосередньо стосуються їхньої індивідуальної незалежності та неупередженості» (пункт 66 рішення ЄСПЛ).