Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
>Віталій Сиченко,
керуючий партнер AGARD
Угоди зі слідством, вони ж угоди про визнання винуватості – мають не тільки сприяти розкриттю складних інтелектуальних злочинних схем, але й зберігати баланс між інтересами суспільства та особи, яка укладає таку угоду
В більшості країн, де існують угоди зі слідством, а це і США, і Велика Британія, і Німеччина, і Нідерланди тощо, усюди вони передбачають, окрім надання корисної інформації для слідства та відшкодування збитків, також і настання покарання для тієї особи, яка пішла на угоду зі слідством. Наприклад, в практиці США доволі часто мова йде про зменшення реальних строків позбавлення волі. Можемо загадати справу Джека Тейшейри, 22-річного військовослужбовця ВПС Національної гвардії США: завдяки угоді зі слідством він уникнув звинувачення у державній зраді, яке тягне на пожиттєвий строк ув’язнення, та за рішенням суду отримав 15 років позбавлення волі (за угодою погодився на 16 років) за злив інформації Пентагону.
Джуліан Ассанж, засновник WikiLeaks, в результаті угоди із прокурорами США, визнав себе винним у шпигунстві з метою отримання та розголошення секретних документів США в обмін на вже відбутий 62-місячний термін у в’язниці суворого режиму в Лондоні, коли оскаржував спроби його екстрадиції до США.
Згадуючи українські угоди зі слідством, то зовсім на днях, 20 лютого 2025 року, Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі щодо зловживанні владою колишнім народним депутатом. Особа відшкодувала збитки та отримала покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням положень ч. 2 ст. 75 КК України, іспитовий строк – 1 рік, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 рік та 17 тис. грн штрафом. Також за умовами угоди екснардеп має перерахувати на підтримку армії 2 503 000 грн.
Угоди зі слідством
Отже, в Україні інститут угод зі слідством з’явився у 2012 році – разом із новим Кримінальним процесуальним кодексом (КПК). Головною метою запровадження цього інституту стала економія, як часу слідчих органів, прокуратури та суддів, а також, відповідно, і видатків держави на забезпечення їхньої праці. Крім цього, угода зі слідством має бути вигідною і для обвинуваченого – є можливість зменшення покарання чи звільнення від нього. Натомість постраждала сторона отримує швидке відшкодування.
За угодою про визнання винуватості обвинувачена особа повністю погоджується із покаранням та відшкодовує збитки. Важливим аспектом в застосуванні угод про визнання винуватості є досягнення соціального балансу. З одного боку, такі угоди не повинні розглядатись як законна можливість «відкупитись від проблем», з іншого – угоди мають дотримуватись усіма її сторонами, без подальшого безпідставного оскарження вироків.
Суд під час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості зобов’язаний встановити відповідність умов угоди вимогам законодавства та відповідність угоди інтересам суспільства (тут він полягає в швидкому судовому провадженні, притягненні до відповідальності в міру вини, у запобіганні вчиненню подібних злочинів обвинуваченим та іншими особами, в економії державних ресурсів та зменшенні навантаження на судові органи і органи прокуратури).
Також перевіряється чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, перевіряється добровільність укладення угоди та можливість виконання обов’язків за нею.
Звісно, важливим є встановлення наявності фактичних підстав для визнання винуватості особи. Також судом оцінюється можливість застосування ст. 75 та 76 КК щодо випробування та іспитового строку. Тут є важливою дата укладення угоди та чинна на той момент редакція ч. 1, 2 ст. 75 КК.
Наприклад, у справі № 991/13852/24 18 грудня 2024 року ВАКС встановив, що на момент укладання угоди діяла редакції, яка не містила обмеження права суду звільнити особу від відбування покарання (призначеного за вчинення корупційного кримінального правопорушення) з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами цієї угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Статистика угод
Наразі за даними Офісу Генерального прокурора, за минулий рік в судах першої інстанції розглядалось 1416 кримінальних проваджень, де були укладені угоди про визнання винуватості, в т.ч. 55 справ, де були ознаки організованої злочинності. За рік в апеляційному порядку було переглянуто 29 вироків, ухвалених на підставі угоди про визнання винуватості. В касаційній інстанції прокурори ініціювали перегляд 11 таких вироків.
Суддя ВАКС Олексій Кравчук під час Міжнародного кримінально-правового форуму заявив, що станом на 7 лютого 2025 року Вищий антикорупційний суд ухвалив 240 вироків, з яких 95 були результатом угод про визнання винуватості.
Про застосування угод про визнання винуватості розповідала влітку 2024 року і суддя ВАКС Інна Білоус, за її словами, за останні 4 роки кількість таких вироків коливається від 25 до 40% від загальної кількості.
Практика ВАКС щодо угод зі слідством дійсно цікава, проте, мабуть, найцікавіші рішення недоступні для широкого загалу через те, що розглядались у закритих судових засіданнях.
Законодавчі зміни
Минулого року нормативне регулювання угод про визнання винуватості декілька разів ставало предметом роботи законодавців. З початку був проголосований за основу законопроєкт №11340, який серед широких мас набув іміджу «відкупного» для корупціонерів, але після критики та пропозиції інших змін, він був знятий з розгляду. До речі, штраф передбачався для корупціонерів лише, як додаткове покарання на додаток до основного.
29 жовтня 2024 року було прийнято Закон № 4033-IX відповідно до якого обвинувачені в корупційних злочинах в результаті угоди зі слідством і надання викривальних показань на інших могли отримати менш суворе покарання.
20 листопада 2024 року Закон № 4074-IX, який стосувався позбавлення державних нагород за зраду, вніс зміни і до ст. 77 Кримінального Кодексу, виключивши норму щодо можливості конфіскації майна корупціонерів у разі укладання угоди зі слідством.
5 грудня 2024 року Законом № 4120-IX до КК повернули норму щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації для корупціонерів, які пішли на угоду зі слідством.
Повертаючись до Закону № 4033-ІХ, варто відмітити важливі аспекти, наприклад, заборону укладання угоди про винуватість із організатором злочинної групи (угода можлива за умови, якщо така особа викриє іншого організатора, надасть відповідні докази і відшкодує завдані збитки), також новим є узгодження покарання із прокурором вищого рівня. Законом передбачене те, що сторони угоди можуть визначити додаткове покарання (навіть, якщо його немає в санкції статті) у вигляді штрафа.
Якщо погоджено і призначено судом основне покарання, яке нижче від найнижчої межі в санкції статті (нижче від найнижчої межі в КК), то відповідно до змін, особа не може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням.
З негативних моментів: особі може бути важко «здати» із доказами організатора іншої злочинної групи, адже доступ до всієї інформації особи слідчі отримують і так під час обшуків. Тобто нової інформації, якої не було б у правоохоронців, у особи може не бути.
Наразі в парламенті зареєстровано законопроєкт №12204, яким пропонується доповнити ст.90 КПК нормою про те, що вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиційного значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб.
Це доповнення виходить із усталеної судової практики у справах №552/6085/23, № 991/2288/21, № 554/8321/23, № 991/6004/21. Його фіксація у КПК, на думку депутатів, має зменшити кількість спорів.
Повноваження прокурора
В укладанні угод зі слідством, звісно, важливу роль відіграє прокурор. Тому і судова практика щодо їхніх повноважень є досить багатою. Цікавим є рішення ВП ВС у справі № 947/10464/21 від 29 березня 2023 року, де вирішувалось питання порядку оскарження прокурором вироку, винесеного на підставі угоди про визнання винуватості. Прокурор наполягав на тому що суд першої інстанції затвердив угоду, яка не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального прав. Велика палата відзначила, що реалізація права на касаційне оскарження пов’язана із дотриманням вимоги щодо необхідності перегляду судового рішення в апеляційному порядку до моменту подання касаційної скарги. Недотримання цієї вимоги унеможливлює перегляд відповідного рішення суду в касаційному порядку.
Також ВП ВС наголосила на вичерпності переліку меж і підстав, передбаченими п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК, за яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено.
Це рішення ВП ВС викликало неоднозначні думки серед суддів та стало причиною двох окремих колективних думок суддів.
Одні судді прийшли до висновку, що вирок суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, умови якої не відповідають суспільним інтересам, у тому числі вимогам КК та КПК до судових рішень, може бути предметом перегляду судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою прокурора вищого рівня на підставі ч. 6 ст. 9 КПК з огляду на положення статей 370, 412 КПК та загальні засади кримінального провадження.
Група інших суддів також зауважила, що «прокурор має процесуальне право на оскарження в апеляційному порядку вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості, з підстави невідповідності її умов та судового рішення засаді законності через істотне порушення норм права. У цьому випадку положення п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК не виключають можливості реалізації стороною обвинувачення своїх повноважень шляхом подання апеляційної скарги та звернення до суду апеляційної інстанції з вимогою перевірки додержання судом першої інстанції приписів ст. 370 КПК. Вирішуючи питання про відкриття провадження за такою скаргою, апеляційний суд не повинен формально виходити лише з правил п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК, а зобов`язаний також керуватися завданнями та загальними засадами кримінального провадження, визначеними у статтях 2, 7 цього Кодексу відповідно».
Перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора, – на цьому наголошується в рішенні ККС ВС у справі № 761/13021/19. При цьому, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав – ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК.
Права інших осіб
У справах щодо укладання угод при винуватість досить часто зачіпають права інших осіб. Це можуть бути і співучасники злочинів (вище зазначали щодо відсутності преюдиціального значення), і потерпілі.
Фізична особа, яка набула статусу потерпілого та не надавала згоди прокурору на укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості, має право на апеляційне оскарження судового рішення, яким затверджено таку угоду, якщо прийняте рішення стосується її прав, свобод чи інтересів, – про це йдеться в рішенні ККС ВС від 20 травня 2020 року у справі № 539/3185/17.
У 2019 році ККС ВС дійшов висновку, що можливість ідентифікації особи з огляду на зазначення її посади та твердження про те, що ця особа керувала діями, спрямованими на ухилення від сплати податків, у вироку, яким затверджено угоду про визнання іншою особою винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК, вказує на наявність у заявника права на апеляційне оскарження зазначеного вироку.
У травні 2020 року ККС ВС розглядав справу № 639/2837/19 щодо права «іншої особи» на апеляційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди (п. 10 ч. 1 ст. 393, ч. 4 ст. 394 КПК) і дійшов висновку, що суддя-доповідач апеляційного суду, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
При цьому, дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
Висновки
Інститут угод про визнання винуватості дозволяє ефективно використовувати ресурси судів та правоохоронних органів, економити бюджетні кошти. Проте потрібно дотримуватись балансу між тим, щоб особи були зацікавлені в укладанні угоди (і мали що запропонувати) і суспільним запитом на справедливе покарання для осіб, які вчинили злочини.
