Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 910/12876/19 пояснила особливості визначення співмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Суть справи
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 1 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Інновер Україна» (відповідач) задовольнила частково, а саме в частині стягнення 655 067,87 грн, здійснивши при цьому розподіл судових витрат у частині судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Пізніше ТОВ звернулось до Верховного Суду з проханням ухвалити додаткову постанову та стягнути з позивача 140 134,50 грн судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу. Позивач, у свою чергу вказав, що:
заявлені відповідачем витрати на адвокатську допомогу є завищеними, спір у цій справі був зумовлений порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань, відповідач не вживав дій з урегулювання спору та не намагався усунути допущені недоліки, тож є підстави покласти на таку сторону судові витрати незалежно від результатів вирішення спору згідно з приписами статті 129 ГПК України.
Висновок Великої Палати
ВП ВС дійшла висновку, що вимоги ТОВ «Інновер Україна» про відшкодування витрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню та стягнула на користь ТОВ більше 140 тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, судді вказують, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з:
критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У випадку зловживання процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас Велика Палата звертає увагу, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
