Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
У день повномасштабного вторгнення парламент проголосував ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, яким фактично відразу країну було переведено на військові рейки.
Слідом були проголосовані закони «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»» від 03.03.2022 № 2105-IX і «Про схвалення Указу Президента України «Про використання Збройних сил України та інших військових формувань»» від 03.03.2022 № 2106-IX, які законодавчо закріпили старт усіх необхідних заходів для відсічі збройній агресії. Це були необхідні базові речі.
Окремо Комітет у перші тижні, а потім ще неодноразово розглядав проєкти законів України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», оскільки з початку війни і впродовж усього року потрібно було перерозподілити кошти на фінансування сектору безпеки і оборони в достатньому об’ємі. І хоча питання грошей не підлягає обговоренню, коли стоїть питання існування держави, просто для розуміння об’ємів, що витрачаються.
Процитую міністра оборони України Олексія Резнікова: «Цей рік є екстремальним з точки зору потреб оборони. Міністерство оборони щомісяця витрачає суму, яку в попередні роки витрачало за рік».
Міністр оборони України Олексій Резніков
Паралельно з перших днів вторгнення ми розпочали активну роботу над удосконаленням законодавства, аби під час війни воно «не зв’язувало руки» всім, хто відразу став на захист нашої країни. Парламент ухвалив ЗУ «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 03.03.2022 № 2114-IX, який надав можливість у період дії воєнного стану громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства можливість брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Росії, у тому числі отримати та застосовувати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.
Реакція світової спільноти на акт агресії РФ не обмежилася виключно співчуттями та висловленням підтримки. Багато небайдужих іноземців вирішили допомогти нашим захисникам безпосередньою на полі бою зі зброєю в руках. І тут виникла нагальна потреба унормувати терміни укладання контрактів про проходження військової служби з іноземцями та особами без громадянства, а також уточнити підстави їх розірвання. Тому був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо окремих питань проходження військової служби іноземцями та особами без громадянства» від 14.04.2022 № 2197-IX.
Закон України від 01.04.2022 № 2172-IX установив грошову винагороду військовослужбовцям збройних сил, інших силових структур Російської Федерації за добровільно передану Збройним силам України придатну для застосування бойову техніку держави-агресора.
Довелося парламенту вносити зміни і в прийнятий незадовго до війни ЗУ «Про основи національного спротиву», який надав можливості територіальній обороні виконувати завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Майже за рік роботи парламент проголосував ряд законопроєктів, які були спрямовані на створення максимально сприятливих умов для роботи наших волонтерів і надання їм можливості якнайшвидше забезпечувати всім необхідним наших воїнів і цивільне населення.
Також урегульовувалися питання мобілізації та демобілізації певних категорій осіб. Зокрема, парламент надав можливість Кабінету Міністрів України більш гнучко встановлювати критерії до посад, які підпадають під бронювання під час війни. А чоловікам, у яких народилася третя дитина під час військової служби, депутати надали право на демобілізацію.
Важливим питання, яке потрібно було вирішувати, виходячи із ситуації, стало визначення уповноваженого органу з питань захисту критичної інфраструктури.
Зокрема, Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури» і встановила, що відповідні функції виконуватиме Держспецзв’язку. Такі зміни дають можливість без створення нового органу забезпечити формування та реалізацію державної політики у сфері критичної інфраструктури і зекономити державні кошти. Відповідні повноваження Держспецзв’язку надано на час дії воєнного стану, а також протягом 12 місяців після його припинення чи скасування повноваження уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України.
Питання, що стосувалися посилення санкцій шляхом вилучення активів у громадян РФ, Білорусі або інших країн, теж стояло в порядку денному і було проголосоване. Така конфіскація стосуватиметься осіб, дії яких суттєво загрожували національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України, а також значною мірою сприяли таким діям.
Розуміючи, що активна фаза війни триватиме довго і нашим захисникам потрібно давати хоч якусь можливість перепочити, депутати зареєстрували законопроєкт, що дає за певних умов право військовослужбовцям на додаткову відпустку під час воєнного стану.
Рада проголосувала проєкт Закону «Про внесення зміни до пункту 18 статті 101 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» щодо надання військовослужбовцям відпусток під час дії воєнного стану №8081.
Тепер в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надавати частину щорічної основної відпустки, а також відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів кожну без урахування часу, необхідного для проїзду. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більш ніж 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
Парламентарі приділили увагу і душпастирській опіці наших захисників. Аби прискорити підготовку військових капеланів, які задовольняють духовно-релігійні потреби наших захисників на передовій, парламент вніс зміни до ЗУ «Про Службу військового капеланства», якими надав можливість військовим капеланам проходити підготовку у вищих військових навчальних закладах Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
В окремий блок можна об’єднати численні зміни законодавства, що стосуються притягнення осіб до кримінальної відповідальності. Так, народні депутати посилили відповідальність за державну зраду та диверсії, за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції, за злочини проти власності.
Парламент установив кримінальну відповідальність за несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану. За незаконне використання гуманітарної допомоги також встановлено кримінальну відповідальність.
Скасовано кримінальну відповідальність у разі добровільної здачі зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв, що тепер значно спрощує та прискорює такі процедури.
Одним з ключових питань цього блоку, дискусії стосовно якого йшли вже довгий час, стало запровадження відповідальності за колабораціонізм.
Питання протидії колабораціонізму виникло, щойно в нас з’явилися тимчасово окуповані території. З 2014 року було напрацьовано ряд законодавчих ініціатив для визначення і протидії колабораціонізму. Однак відповідний закон не приймався якраз через складність цього питання. Зокрема, складність розрізнення – де справді добровільна колаборація, яка завдає шкоду Україні, а де – вимушена діяльність осіб на окупованій території.
У разі притягнення до відповідальності осіб, щодо яких є підозра в колабораціонізмі, має бути враховано кілька важливих правових принципів – це невідворотність покарання для тих, хто шкодить суспільним і державним інтересам, презумпція невинуватості, щоб не були покарані невинуваті, а також однозначність і правова визначеність – щоб було зрозуміло, де саме колабораціонізм, а де інша, можливо, також протиправна діяльність. Тобто закон мав не лише покарати винуватих. Головне завдання – це стати запобіжником від співпраці мешканців окупованих територій з агресором і допомоги йому. Адже росіянам дуже важливо легалізувати свою агресію, показати, що люди на окупованих територіях підтримують їхні загарбницькі дії. Оскільки Рада не могла далі зволікати з підготовкою ідеального варіанта законопроєкту, весною був прийнятий вже раніше зареєстрований документ.
На жаль, він має ряд недоліків. Наприклад, надто широке трактування колабораціонізму, сім форм, які перегукуються з іншими злочинами: наприклад, відсутність чіткого розрізнення колабораціонізму і державної зради у формі надання допомоги в підривній діяльності. Із статтею 111-2 ККУ (пособництво, допомога агресору на шкоду Україні) також збігається одна з форм колабораціонізму. Як і з виправданням збройної агресії Росії (стаття 436-2 ККУ). Такі накладання призводять до складностей під час кваліфікації злочинів, а різні статті мають різну санкцію покарання – і особа може одержати надто легке покарання або, навпаки, помилково завищену тяжкість покарання за фактично майже однакове діяння. Також це створюватиме прецеденти оскарження рішень судів у національній юрисдикції та через міжнародний суд з прав людини.
Підписуйтесь на наш Google News
Ще одним важливим моментом є відсутність можливості уникнути кримінальної відповідальності за аналогією з державною зрадою – якщо особа під примусом погодилася на співпрацю з ворогом, однак шкоди національній безпеці не вчиняла і повідомила правоохоронні органи про такий факт, то вона звільняється від кримінальної відповідальності. У статті про колабораціонізм такої можливості немає. А ми розуміємо, що багато наших громадян за місяці в окупації, щоб вижити, могли йти на якусь вимушену часткову співпрацю, але при цьому розуміли свою відповідальність і шкоди національній безпеці своїми діями не завдавали. Їх обов’язково треба відокремлювати від тих, хто співпрацював свідомо і з умислом та чия діяльність призвела до певних наслідків.
Робота над удосконаленням триває, можливо, побачимо зміни закону наступного року.
У кінці року парламент прийняв ще один законопроєкт – №8271, який поки що не став законом і має шанси ним не стати, оскільки викликав багато суперечок у суспільстві, а Президент розглядає петицію з проханням накласти на нього вето.
Цей законопроєкт вносить зміни до Кримінального кодексу України, згідно з якими суди не можуть призначати більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, а також звільняти військовослужбовця від покарання з випробуванням за низку військових злочинів, таких як невиконання наказу начальника, погроза або насильство щодо начальника, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство, самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю. За вчинення цих злочинів у період воєнного стану також суттєво посилюється покарання. Прийняття цього законопроєкту нібито повинно зміцнити дисципліну в армії.
Однак, на мою думку, він не вплине на ситуацію з дисципліною, але поставить наших військовослужбовців в один ряд з корупціонерами і тими, хто вчиняє ДТП у стані сп’яніння, адже їм також не призначають покарання з випробувальним терміном і не можуть пом’якшити його.
Свою думку стосовно цього я висловлював одразу. Я проти, наприклад, ситуації, коли людина мобілізувалася, пройшла тиждень підготовки, потрапила під артобстріл, виявила слабкість духу, відійшла і це не призвело до якихось страшних наслідків, а за це їй – безальтернативно від п’яти років ув’язнення. Кожен такий випадок повинен ретельно вивчатися, і, залежно від обставин, суд повинен вирішувати, як покарати винного.
Крім того, правоохоронні органи та суди мають усі можливості і зараз, без зазначених змін, позбавляти волі на тривалий строк злісних порушників дисципліни. Чинне законодавство їм це дозволяє.
У цьому законопроєкті є й правильні речі, такі як законодавче врегулювання процедури огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп’яніння, однак у цілому до документа в юристів дуже багато питань.
Я згадав лише частину законів, що стосуються сектору безпеки і оборони, були й інші. Але окремо хотілося б порушити питання, які потребують законодавчого врегулювання вже або вдосконалення наявного законодавства в перспективі. Вони будуть актуальними наступного року.
На мою думку, топтемами для обговорення повинні стати: по-перше, все, що пов’язане з мобілізацією, граничними строками служби під час воєнного стану, питання ротацій і відпочинку наших військовослужбовців. Це важливе й одночасно складне питання, яке вже найближчим часом постане дуже гостро.
По-друге, це реформа СБУ. До початку повномасштабного вторгнення ми дуже довго працювали над реформуванням спецслужби. Безліч робочих груп і засідань. На мою думку, мета – це посилення саме контррозвідувальної складової органу. Для цього необхідно позбутися всіх невластивих функцій, чітко визначити мету та повноваження Служби безпеки України і забезпечити її всіма необхідними ресурсами для виконання цих повноважень. І головний ресурс – це люди. Має відбутися очищення служби від зрадників, дурнів і ледарів, щоб державну безпеку захищали найкращі, найбільш підготовлені і патріотичні офіцери. Однак за два роки підготовлений закон так і не був прийнятий. Тепер перед нами необхідність реформування з коліс і в бойових умовах. Це виклик, але й вікно можливостей. Ніколи раніше така значна кількість громадян не хотіла вступити до лав СБУ, і ніколи раніше українці не відчували важливість державної безпеки.
По-третє, це розмінування і все, що з цим пов’язано. Це глобальна проблема, і потрібно запроваджувати такі законодавчі механізми, які максимально спростять бюрократичні процедури і пришвидшать початок робіт у цьому напрямку.
Отже, підсумовуючи результати роботи за рік, варто зазначити, що парламент досить продуктивно працював в умовах війни, нормотворча робота велась, законодавство змінювалось, адаптовувалося під реалії, удосконалювалося і цілком логічно буде продовжити роботу наступного року, з урахуванням уже отриманого досвіду, але тепер уже більше часу приділяючи експертизі законодавчих ініціатив, оскільки законодавчі ініціативи, що потребували невідкладного прийняття, вже залишаться у 2022 році.
