Якщо військовослужбовець втратив військове майно не в наслідок порушення правил зберігання зброї, а з причин, що не залежали від його волі, в його діях відсутній склад такого злочину, як втрата військового майна.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову у справі № 225/1673/19.
Справа стосувалася втрати військовослужбовцем холодної зброї під час його перебування на бойовому завданні в зоні проведення Антитерористичної Операції на території Донецької області.
У зв’язку з тим, що диспозиція ст. 413 КК України є бланкетною, судам під час кваліфікації таких кримінальних правопорушень, необхідно керуватися вимогами правил, передбачених відповідними нормами військових статутів, законів, наказів, прийнятих для запобігання втрати військового майна. Суди зобов’язані ретельно з’ясовувати і зазначати в рішеннях, у чому саме полягали названі в цій статті порушення, а саме:
яких норм правил зберігання військового майна не додержано; чи є причинний зв’язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Скасувавши вирок, ККС ВС, вказав, що у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд першої інстанції:
не зазначив і не встановив, у чому полягала бездіяльність обвинуваченого; чи які конкретно дії він вчинив усупереч вимогам правил, передбачених відповідними нормами військових статутів, законів, наказів тощо, призначених для запобігання втрати військового майна; не обґрунтував, що військовослужбовець утратив ніж саме внаслідок їх порушення.
Кримінальне правопорушення , яке скоєне шляхом втрати військового майна, може бути кваліфіковане виключно за наявності дій, або бездіяльності військовослужбовця, що призвели до такої втрати.