Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду пояснив застосування норми щодо реалізації Генпрокурором та керівництвом обласних прокуратур повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, та наслідки її недотримання.
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Суть справи
Касаційний суд розглянув кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників на судові рішення щодо особи, засудженої за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 189 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України.
У скарзі захисники вказали, що оскільки кримінальне провадження, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК, а потім за статтями 146, 189, 263 КК, не передавалось із дотриманням правил ст. 216 КПК слідчим органам Національної поліції для здійснення досудового розслідування, то підстав для реалізації прокурором повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, передумовою яких є встановлення неефективного розслідування, не було, а тому орган досудового розслідування та прокуратура діяли поза межами визначених КПК повноважень.
Висновок ККС ВС (постанова від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19)
За змістом ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПК України визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, яка містить такі елементи:
належний суб’єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); оцінка досудового розслідування як неефективного; відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні – постанові; вмотивованість такої постанови.
Обов’язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності може бути встановлено відповідним прокурором на будь-якому етапі досудового розслідування, зокрема на його початку, та бути підставою для ухвалення рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України.
У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтовано у відповідному процесуальному рішенні – постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав ухваленого рішення.
Постанова про доручення проведення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яке здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів із точки зору допустимості.
У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК України, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК України та порушення вимог статей 214, 216 КПК України.
Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елемента принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних під час досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні з порушенням установленого законом порядку.
