Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
“29.12.20 Київський апеляційний суд залишив без змін ухвалу Печерського суду про роз’яснення ухвали від 04.09.2019 про відновлення досудового розслідування та обмеження строку на його проведення (30 днів) у справі за підозрою колишнього секретаря РНБО України Андрія Клюєва у незаконному перешкоджанні проведенню мітингів із застосуванням фізичного насильства, а також в організації перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів”.
Ця новина звучить нудно, незрозуміло і нестрашно. Але якщо заглибитися і розібратися, виявляється, що Андрій Клюєв, підозрюваний в організації кривавих подій в ніч на 30 листопада, може назавжди уникнути відповідальності.
Роль Клюєва в розгоні Майдану, версія слідства
Андрій Клюєв на момент розгону Майдану був секретарем РНБО. А з 24 січня по 25 лютого 2014 — ще й головою Адміністрації президента. За версією слідства, саме Клюєву й ексміністру МВС Захарченку Янукович доручив виконати рішення про силовий розгін Майдану.
За свідченнями начальника київської міліції Валерія Коряка, які з’явилися в мережі в грудні 2013 року, Коряк віддав наказ на “відтиснення” протестувальників з Майдану, тому що отримав таке завдання від Клюєва. Згідно з цими свідченнями, Володимир Сівкович (заступник Клюєва) безпосередньо віддавав розпорядження Коряку вночі 30-го в робочому кабінеті останнього. Разом з ними в кабінеті був ексглава КМДА Попов та інші. За тим, що відбувається, вони спостерігали на моніторі, куди були виведені зображення з камер на Майдані.
Олександр Попов: «Ми могли встановити ялинку і в інший час»
30 листопада 2013, після розгону Євромайдану, прокуратура Києва зареєструвала кримінальне провадження №42013110000001053 за фактом перевищення працівниками міліції службових повноважень.
Побиття беркутівцями мітингувальників 30.11.2013
У лютому 2014 Андрій Клюєв утік з України і, за даними слідства, перебуває на території Росії.
7 жовтня 2014 матеріали щодо деяких підозрюваних високопосадовців виокремили в інше провадження (№ 42014000000001025). На сьогодні ця справа охоплює розслідування за підозрою: Андрія Клюєва (під час Майдану — секретар РНБО, керівник АП Януковича), Валерія Коряка (начальник ГУМВС в Києві на момент подій 30 листопада), Петра Федчука (начальник міліції громбезпеки ГУМВС у Києві часів Майдану), Сергія Кусюка (тодішнього командира київського “Беркуту”) та Руслана Скрицького (заступника командира підрозділу «Беркуту») в організації незаконного перешкоджання проведенню мітингів. Розслідування проводить ДБР.
Як бачимо за версією слідства, Клюєв — найвища посадова особа, яку слідство вважає відповідальною за кривавий розгін 30 листопада. Януковича в межах цього епізоду серед підозрюваних немає.
До речі, 21 січня 2021 року Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення SHMORGUNOV AND OTHERS v. UKRAINE, яке стосується, зокрема, подій 30 листопада 2013. У ньому Клюєв фігурує як один з високопосадовців, щодо якого ведеться розслідування. У рішенні зазначено, що розслідуються справи стосовно колишніх вищих посадовців, “які підозрюються в підготовці та реалізації навмисної стратегії, спрямованої на припинення та подальше запобігання протестам на Майдані з застосуванням непропорційної сили проти протестуючих, а також у застосуванні до них довільних арештів і жорстокого поводження”.
Рішення суду, яке виводить Клюєва з-під кримінальної відповідальності
Згідно з КПК України, строк розслідування будь-якої справи обмежений. Досудове розслідування повинно бути закінчене протягом максимум дванадцяти місяців з дня повідомлення особі про підозру.
Але якщо підозрюваного оголосили в розшук, як-от Клюєва, розслідування може бути зупинене постановою слідчого. (Відповідно зупиняють і строки розслідування). Що і було зроблено 26.11.2018. Відновлюють його, наприклад, тоді, коли місце перебування підозрюваного встановлено і можна продовжити слідчі дії. Або якщо суд надасть дозвіл на розслідування в заочному порядку.
2019 року Марина Сініцина, адвокат Андрія Клюєва, звернулася до суду з клопотанням про відновлення розслідування у зв’язку з тим, що місце перебування Клюєва начебто вже встановлено (хоча його ймовірне місце перебування — територія Росії). Вона просила суд зобов’язати слідчого протягом 24 годин прийняти рішення про відновлення розслідування та обмежити строк його проведення двома тижнями.
04.09.2019 відбулося дещо дивне — слідчий суддя Печерського суду Олексій Соколов побачив у клопотанні адвоката Сініциної про відновлення розслідування скаргу на бездіяльність. І скасував постанову про зупинення досудового розслідування від 26.11.2018.
“Захисник Сініцина у своєму клопотанні не вимагала скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування від 26.11.2018. Зазначене процесуальне рішення не було предметом оскарження. І слідчий суддя, в межах наданих йому повноважень, не міг скасувати вказану постанову. Тобто він вийшов за рамки вимог, вказаних в клопотанні. І це дуже дивно”, — пояснює Марина Ліліченко, представниця потерпілих у справі.
Марина Ліліченко
Процесуальним наслідком цього рішення Печерського суду мало б бути закриття справи щодо Клюєва чи завершення всіх слідчих дій і передача справи до суду впродовж місяця. Але проведення слідчих дій неможливе за відсутності підозрюваного. Як і навіть гіпотетичне оголошення йому про завершення розслідування. Окрім як у заочному порядку. Але дозволу на проведення заочного розслідування суд у цій справі не надавав.
“І це, власне, є проблемою. Тому що передавати справу до суду без нормальної процесуальної норми щодо заочного засудження неможливо. Залишається закривати справу? — обурюється Марина Ліліченко. — Коли я про це дізналась, одразу мої потерпілі подали апеляцію на це рішення. Бо воно буквально звільняє Клюєва від кримінальної відповідальності”.
Проте Київський апеляційний суд відмовився відкривати провадження по апеляційних скаргах прокурора і представників потерпілих.
Тоді ж у 2019 році прокурор Сергій Табалюк подав апеляційну скаргу на це рішення. Але суд її навіть не розглядав. “Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв’язку з поданням апеляційної скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку”, — йдеться на сайті Київського апеляційного суду.
Потерпілі оскаржили цю ухвалу, тільки-но про неї дізналися.
“Єдина мета винесення такої ухвали (Печерського суду) – незаконне виведення підозрюваного Клюєва А.П. з-під кримінальної відповідальності. Що грубо порушує права потерпілих, принцип законності, верховенства права, змагальності сторін, доступу до правосуддя, розумності строків (передбачені ч. 1. ст. 7 КПК ) і суперечить завданню кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК”, — йдеться в апеляційної скарзі потерпілих.
Але колегія суддів: Юрій Трясун, Іван Мосьондз та Оксана Павленко — як і у випадку з апеляційною скаргою генпрокуратури, навіть не відкрила апеляційного провадження.
“Відмова в апеляційному оскарженні цієї ухвали непоправно порушує права потерпілих, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Цією ухвалою слідчий суддя не просто вирішує якесь проміжне питання досудового розслідування, а фактично спонукає прокурора до закриття кримінального провадження, — каже Марина Ліліченко. — І це кінець справі проти Клюєва. Практично остаточний».
Посилаючись на постанову Верховного Суду, вона пояснює, що слідчий суддя вийшов за межі вимог, вказаних у клопотанні, і виніс ухвалу взагалі не передбаченим КПК способом. Чим порушив права потерпілих, тому апеляційна скарга на ухвалу повинна розглядатися на загальних підставах — є відповідна практика Верховного Суду.
“А те, що апеляційний суд навіть не відкрив провадження — це позбавлення потерпілих права на судовий розгляд. Це знущання. Усе вирішили без нас. На розгляд клопотання захисту Клюєва нас ніхто не покликав. Ні слідчий суддя, ні прокуратура навіть не повідомили нас про прийняте рішення. Я дізналася, коли знайомилася з матеріалами справи. Звісно, ми подамо касацію”, — додає Ліліченко. Але оцінювати шанси навіть не береться.
— Тепер усе, Клюєв чистий перед законом? Йому можна повертатись в Україну і знову балотуватись у нардепи чи очолювати Офіс президента? Про роль Клюєва в організації розгону і побиття протестувальників 30 листопада зазначив і Європейський суд з прав людини у своєму нещодавньому рішенні. Цікаво, що тепер скаже ЄСПЛ, коли дізнається, що кримінальна справа проти Клюєва випарувалася, — обурюється один з постраждалих під час розгону Майдану 30 листопада Роман Ратушний.
Нагадаємо, що ЦВК 2 липня 2019 (повторно за рішенням Верховного Суду) зареєструвала кандидата в народні депутати України Клюєва А.П., висунутого Ліберальною партією України в ОВО № 46, на позачергових виборах народних депутатів України. Третього липня 2019 року ЦВК скасувала реєстрацію Андрія Клюєва.
“І Клюєва, і всіх інших підозрюваних у розгоні 30 листопада, які втекли з України, потрібно судити заочно, — коментує ситуацію Євгенія Закревська, адвокат Романа Ратушного. — Але для цього необхідні зміни до законодавства. До того часу провадження, де є підозрювані, зупинені у зв’язку з розшуком. І те, що підозрюваний “знайшовся” на недоступній для українських правоохоронців території — це не підстава зупиняти розшук. Це підстава попросити екстрадицію. А ми знаємо, що за сім років РФ ще нікого з підозрюваних по Майдану Україні не віддала. Вони всі там або шукачі притулку, а то й отримали громадянство. Як-от «беркутівці”.
Закревська: «Маємо побудувати таку систему, яка працюватиме без пенделя. Бо постійно давати пенделі — це капець як виснажує»
Намагання прокуратури отримати роз’яснення ухвали Печерського суду у справі Клюєва
Прокуратура звернулася до слідчого судді Соколова із заявою про роз’яснення його ухвали щодо поновлення строків розслідування справи Клюєва та завершення слідства через відсутність підозрюваного.
У лютому 2020 слідчий суддя Соколов вирішив, що його ухвала є чіткою та зрозумілою, а отже, роз’ясненню не підлягає.
Прокуратура оскаржила відмову у роз’ясненні: “Також прокурор звертає увагу на те, що текст ухвали слідчого судді від 04 вересня 2019 року містить неточності та суперечності, зокрема, у формулюванні рішення про скасування постанови слідчий суддя зазначає про те, що у судовому засіданні було встановлено, що наведена постанова слідчого винесена законно, в той же час далі по тексту слідчий суддя вказує протилежне».
Київський апеляційний суд 29.12.20 залишив без змін відмову слідчого судді Олексія Соколова роз’яснити своє рішення.
Кого ще звинувачують у подіях розгону Майдану?
На сьогодні в Шевченківському суді слухаються 13 справ стосовно розгону Майдану 30 листопада
Мариненко Олег, Андрій Дидюк і Микола Тягнирядно (колишні заступники командира Київського полку міліції особливого призначення «Беркут”), а також Юрій Шевченко і Євген Антонов (командири рот) обвинувачуються в перевищенні службових обов’язків, перешкоджанні проведенню мітингів під час масових акцій протесту 30 листопада 2013 і 1 грудня 2013;
Руслан Марчук (заступник командира 1-го взводу 3-ї оперативної роти «Беркуту» при ГУ МВС України в м. Києві) обвинувачується у перевищенні влади та службових повноважень, умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста та незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, у виконанні явно злочинного наказу;
Олег Бойко (на момент подій командир 2-го взводу 4-ї роти київського «Беркуту») обвинувачується у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих діями;
Сергій Лобода (колишній міліціонер 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти київського «Беркуту») обвинувачується у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування, умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста та незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів;
Сергій Лобода (колишній міліціонер 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти київського «Беркуту») та Максим Обмачівський (колишній міліціонер 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти київського «Беркуту») обвинувачуються у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів;
Віктор Ейсмонт і Володимир Мохонь (колишні бійці спеціального підрозділу «Беркут») обвинувачуються в складенні завідомо неправдивих рапортів, протидії мирним зібранням;
Микола Данилюк (колишній міліціонер відділення 2-го взводу 3-ї роти київського «Беркуту») обвинувачується у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням спецзасобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями; незаконному перешкоджанні проведенню мирних зібрань; складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів про затримання потерпілого;
Володимир Кочмар і Назарій Зубкевич (колишні співробітники київського «Беркуту») обвинувачуються у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями; незаконному перешкоджанні проведенню зборів; у складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів про затримання потерпілого;
Павло Парілов та Олександр Перчук (ексберкутівці) обвинувачуються в перешкоджанні мирному зібранню на Майдані Незалежності, перевищенні службових повноважень і службовому підробленні;
Віталій Хруль і Дмитро Музика (ексберкутівці так званої “роти Садовника”) обвинувачуються у перевищенні влади або службових повноважень, перешкоджанні проведенню мирних зібрань, службовій підробці;
Дмитро Дерев’янкін і Вадим Шепель (колишні міліціонери ПМОП «Беркут») обвинувачуються у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувалося діями, які ображають гідність потерпілого. Також їм інкримінують незаконне перешкоджання проведенню мирних зібрань;
Сергій Цинарідзе (1-ша рота київського «Беркуту») обвинувачується у незаконному перешкоджанні організації або проведенню мирних зібрань;
Колишній голова КМДА Олександр Попов обвинувачуються в перешкоджанні мирним протестам і пособництві в перевищенні службових повноважень.
Натомість Олександр Попов, наприклад, посів друге місце на виборах мера в жовтні минулого року. А тепер чекати на повернення Клюєва і всіх інших?
«Надзвичайний процес, або Що відбувається зі справами Майдану. Частина 1».
