Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Що має статися, аби Росія припинила нас атакувати і ворог остаточно відступив? І щоб нарешті росіяни лишили нас у спокої і перестали намагатися завоювати під приводом «порятунку» або іншими приводами?
Росія ніколи не припинить нас атакувати. Саме формулювання питання не дуже реалістичне. По-перше, вся ідея сучасної Росії вибудувана на протистоянні Заходу, символом якого зараз є Україна. Ми – уособлення всього, що ненависне Кремлю. Тому будь-яка домовленість з нами для них неможлива. Росія теоретично може змінити тип агресії, але не припинити саму агресію.
Треба чітко розуміти, що війна з Росією триває не 14 днів і не вісім років. Вони триває століттями. І є цивілізаційною проблемою для Росії: або ми, або вони. І, я думаю, Кремль це розуміє. Бо якщо Кремль програє Україні, Росія почне розвалюватися. Це буде довгий процес, Давній Рим теж розпадався тривалий час. Але ці процеси були незворотними.
Якщо ми говоримо про припинення бойових дій, то припинити їх я теж не бачу можливостей. Бо в Путіна є маніакальне бажання знищити Україну як явище – він не зупиниться. І з боку України теж, не знаю, хто насмілився б заговорити про припинення бойових дій. Таке зараз навіть у магазині краще вголос не говорити, бо можна зазнати фізичного впливу з боку інших громадян.
Домовлятися з Росією у принципі безглуздо, адже Росія не виконує ніяких домовленостей. Усі вже бачили гуманітарний коридор у Маріуполі. Росія обіцяла припинити обстріли – і щоразу стріляла. Ми маємо справу з божевільно країною. Жодними раціональними засобами війну не завершити, лише гамівною сорочкою.
Зараз ця гамівна сорочка — це, крім нашої зброї, ще й тиск з боку США та Європи. Він уже став відчутним, але не став остаточним. Тобто для росіян це має бути як явище природи. Не просто закрився якийсь магазин, а закрився і не відкриється вже ніколи. Коли це розуміння до росіян прийде, то їхня свідомість почне потроху змінюватися. Це, звісно, не вплине на мілітарну політику російських збройних сил. Але це каталізує розпад Росії в тому вигляді, в якому ми її сьогодні знаємо.
Єдина вимога для припинення бойових дій (і вона озвучена Україною) — це вихід ЗСУ на наші кордони. Це реалістичний сценарій, який підтримує більша частина суспільства. Будь-які зупинки для нас будуть означати анексію сходу.
Для Путіна програма максимум — закошмарити Україну як таку. А якщо не вдасться — то захопити весь південь і подати воду на Крим. Вийти на нові рубежі і сказати: це історично руська земля. Але цей план зараз теж провалюється. Уже зрозуміло, що такий цирк, як у 2014-му, не вийде, що ніхто Росію на півдні і сході не чекає. Тому все, що ми маємо робити — це гнати їх з нашої землі, бити й убивати.
Як тільки вони похитнуться — ми спостерігатимемо дуже цікаве явище. Кожен бандит почувається молодцем, коли кошмарить слабших. А щойно отримує у відповідь — одразу “дядєнька, нє бєйтє”. Великі, масивні люди, які мають біологічну перевагу, думають, що це абсолютна перевага. Але це не так, і про це знає кожен хлопець з двору.
От сьогодні офіційна представниця Міністерства закордонних справ Росії Захарова заявила, що їхньою метою не було повалення української влади в Києві. Ці флюгери дуже чутливо реагують на зміну ситуації. А ситуація для Росії щодня погіршується. Ми тримаємо фронт, Захід їх бомбить санкціями. Через тиждень росіяни заявлять, що “іх тут нєт”. Якісь невідомі люди купили у воєнторзі танки і перейшли кордон. Путін і вагнерівців сюди тому послав, що їх у принципі для світу не існує, вони не будуть рахуватися як втрати. Кадировці — те саме, ніхто за ними не плакатиме. Кадиров знову скаже, що навіть нежитю ніхто не підхопив. І справді, який у мертвих нежить.
Зараз іде фронтове протистояння. Будуть якісь повтори, нові хвилі атак. У відчаї росіяни будуть нас бомбити і атакувати балістичними ракетами. Але балістичні ракети відбиваються легше за крилаті. А атаки будуть іти по тих напрямках, які ми вже знаємо. Ефекту несподіванки вже нема, ініціатива росіянами давно втрачена. Не знаю, наскільки вони здатні до імпровізації. Як психолог маю в тому великі сумніви.
Тож тільки-но ми отримаємо виразну перемогу на якійсь ділянці фронту, вона автоматично перетвориться на стратегічну перевагу. Це може бути розгром угруповання на одному із загрозливих напрямків — не локальний, як зараз, а власне котел у повному розумінні слова. Думаю, це дуже сильно похитнуло б упевненість Росії у своїй величі.
Ще одне питання, яке назріває: нам немає куди дівати полонених. А зараз ще прибіжить любвєобільний Захід і буде розказувати, що ми маємо їх утримувати в гуманних умовах. Я думаю, в такому разі хай у себе їх садять. Можемо віддати полонених росіян, наприклад, німцям і французам в обмін на літаки. Німці їм будуть каву наливати і розказувати, що треба зрозуміти Путіна. І ООН буде чим зайнятися. Правда, не знаю, як росіяни зможуть перетнути територію Польщі. Можна відправити їх через трубопровід, запихати туди по одному – і хай лізуть у Європу. Дуже гуманно і практично.
