Касаційний цивільний суд ВС постановив: виселення з іпотечного житла, придбаного частково за кредитні, а частково за власні кошти, є неможливим.
Суть справи
Відповідачка отримала кредит банку й передала в іпотеку придбану нею квартиру, після чого оселилася в ній із чоловіком та дітьми і вони зареєстрували своє місце проживання.
Згідно з договором купівлі-продажу квартира придбана частково за особисті кошти відповідачів і частково – за кошти, отримані в кредит.
У 2018 році банк звернув стягнення на іпотечну квартиру і за ним було зареєстровано право власності на квартиру.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову банку до боржниці та її чоловіка, які діють у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей, про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Висновок КЦС ВС (постанова від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18)
Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду залишив у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців у процесі зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст. 109 ЖК Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Аналіз норм гл. 26 ЦК України дає підстави для висновку, що частка в праві спільної часткової власності на житлове приміщення є окремим об’єктом цивільних прав, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, розглядається не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна.
Оскільки житлові приміщення та частка в праві спільної власності є різними видами об’єктів цивільних правовідносин, вони можуть становити різні за змістом та наповненням правові поняття, що не дає можливості поширити дію положень норми про виняток із загального правила, встановленого ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР.
Згідно з нормами ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 379 ЦК України у поєднанні з гл. 26 ЦК України виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається в тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбано за кредитні кошти. Якщо за кредитні кошти було придбано інший об’єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення в цілому, яке передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.
Читайте також про постанову ВС, у якій Суд вказав, коли боржника може бути виселено із житла, яке є предметом іпотеки, без надання йому іншого житла.