ІX Міжнародний судово-правовий форум триває. Актуальні питання фінансування та доступу до правосуддя аналізували спікери в рамках PUBLIC talk. Модератором сесії став Олег Горецький, керуючий партнер ЮФ «Горецький та Партнери». Він впевнений, що синергетична співпраця Вищої ради правосуддя (ВРП), Державної судової адміністрації (ДСА), адвокатів та науковців сприятиме розвитку судової реформи, на яку ми розраховуємо уже довгий час. Проблема фінансування є надзвичайно актуальною, напряму впливаючи на якість правосуддя.
Сергій Демченко, народний депутат України, відзначив, що Кабінет Міністрів України не підтвердив бюджетний запит судової гілки влади майже на 15 млрд грн, що саме по собі було великою помилкою. Саме тому було ініційовано законопроєкт №5304, який спрямований на збільшення фінансування на суму 742 млн грн. Ці кошти нададуть можливість вирішити проблему, пов’язану з виплатами так званих «заохочень», які наразі становлять основну частину винагороди держслужбовців. Цей законопроєкт не вирішує проблему з фінансуванням в цілому, проте є першим кроком до покращення ситуації. Прийняття законопроєкту №5304 очікується найближчим часом.
Олег Прудивус, член Вищої ради правосуддя, секретар Другої дисциплінарної палати, констатував, що існує повне ігнорування деякими посадовцями проблеми, яка склалася в системі судової влади щодо фінансування судової влади. Олег Прудивус впевнений, що судова влада має бути спрямована на захист прав та охоронюваних інтересів громадян. Належне фінансування має відбуватися в чіткій синхронізації з вибудованою моделлю суду і судової конструкції. Протягом останніх років прослідковується тенденція, що судова влада недофінансовується до 60%, більшість коштів, які виділяються, спрямовуються виключно на оплату праці суддів і працівників апаратів. Наслідок цього – масовий відтік кадрів апаратів суду, а суди знаходяться на межі технічного зупинення.
Людмила Гізатуліна, заступник голови Державної судової адміністрації України, підкреслила, що рівень задоволення потреби системи правосуддя з року в рік все зменшується і зменшується. Якщо у 2020 році цей рівень задоволення потреби склав 60%, то у 2021 – лише 38.4%, а проєктом на 2022 рік заплановано 53.2%. Практично не залишається видатків на поточне забезпечення судочинства, потреби розвитку, саме тому ситуація проблематична. На думку пані Гізатуліної, необхідно працювати над розробкою і запровадженням Регламентів прозорого планування та розподілу бюджетних коштів в судовій системі.
Віталій Кальник, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду, член Ради суддів України, також згадав про законопроєкт №5304, який має забезпечити мінімальну потребу у виплаті заробітної плати співробітникам апаратів судів. Рада суддів України майже на кожному своєму засіданні звертається до питання фінансування судової влади. Протягом 2020 року цих рішень було шість. За вказаних обставин необхідно прийти до висновку, що монопольне становище Кабінету Міністрів України в праві подання законодавчої ініціативи щодо річних проєктів законів про бюджет аж ніяк не сприяє дотриманню конституційного принципу розподілу влад. Пропозиції ВРП в частині розміру видатків задля забезпечення діяльності судової влади повинні бути обов’язковими для формування відповідних показників бюджету нашої країни.
Ілля Черногоренко, засновник Українського центру ефективності правосуддя, побудував свою доповідь через ряд антиномій. Зокрема, він зазначив, що судова система України – одна з найдешевших у Європі, але і водночас одна із найдорожчих, якщо до уваги брати критерій співвідношення всього фінансування до ВВП. Існує група судів, в яких можна констатувати надлишок ресурсів, а є група судів, в яких цих ресурсів не вистачає – простір розподілу і оптимізації самої системи є. Пан Черногоренко вважає, що необхідно працювати паралельно над оптимізацією всередині самої системи.
Олена Фонова, суддя-спікер Господарського суду Луганської області, к.ю.н. звернула увагу на важливість забезпечення доступу до суду для мешканців непідконтрольних територій. Суддя констатувала труднощі звернення до суду громадян з непідконтрольних територій, труднощі у відновленні матеріалів справ, які залишилися на непідконтрольній території (особливо кримінальних проваджень) та складність подання документів онлайн для осіб, що там проживають. Поштовий зв’язок з ОРДЛО відсутній, хоча це є один із основних каналів зв’язку через який можна звернутися до українського суду. За 7 років конфлікту ці питання є вкрай актуальними і потребують термінового вирішення.
Володимир Гевко, суддя Господарського суду Тернопільської області, голова комітету з дослідження судової практики АРССУ, став заключним спікером сесії виступивши з темою міжнародного досвіду визначення кількості суддів та їх навантаження, які потрібні для якісного функціонування судової влади країни. Зокрема, він зупинився на 5 основних методах розрахунку кількості суддів:
За співвідношенням кількості населення на 1 суддю; За співвідношенням кількості справ на 1 суддю; Метод ідеального навантаження Часовий метод Відносно потреби розгляду накопичених справ та потреби розумного строку розгляду вхідних справ (метод усунення беклогу – накопичених справ).
Пан Гевко також зазначив, що Україна увійшла до трійки лідерів із комп’ютеризації. Порівняно з 2016 роком у 2018 році показник реалізованого бюджету України у цій сфері становив +138%. Якщо кількість професійних суддів на 100 тисяч жителів у середньому у Європі становить 21 суддю, то в Україні цей показник – 13 суддів.
Олег Горецький підсумував зустріч основним меседжем – якість правосуддя залежить від достатнього фінансування судової системи. Тому основне завдання судової реформи – забезпечення належного фінансування судової системи.