Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Останніми роками суспільство стикнулося з економічними та геополітичними рішеннями які вже посягають на право власності — зауважила Олена Волянська, партнер Юридичної групи LCF, відкриваючи роботу шостої сесії «Захист власності» IX Міжнародного судово-правового форуму. Його вже неможна назвати абсолютним, з огляду на можливість обмеження або навіть позбавлення права власності, включаючи випадки позбавлення права на мирне володіння майном.
Багатогранність права власності і його реалізації наглядно продемонструвала різноплановість тем, запропонованих спікерами сесії.
Розпочали із питань захисту корпоративних прав. Ганна Вронська, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду навела приклади із останньої судової практики у корпоративних відносинах.
Так, суддя звернула увагу адвокатів на такі правові позиції ВС, де рішення ухвалювалося не виключно зважаючи на принципи закону (вимоги якого формально були отримані), а з огляду на справедливість і верховенство права. Таким чином були захищені права власників часток у статутному капіталі ТОВ, у випадку, коли домінуючий учасник одноосібно ухвалював рішення про збільшення до статутного капіталу, унаслідок якого частка позивача суттєво знижувалася. Крім того, навіть якщо зниження частки було незначним, повинно бути забезпечена можливість такого учасника взяти участь у збільшенні капіталу. Ба більше, думки іншого учасника треба запитуватися навіть якщо до того двічі ним не виконувалися рішення про внесення вартості нової частки.
Також Ганна Вронська зауважила, що за позицією ВС право власності на частку в ТОВ виникає з моменту укладання угоди, а подальша реєстрація цих даних у відповідних реєстрах має значення лише у аспекті взаємин з третіми особами. Відтак продаж частки після придбання, але до реєстрації є законним.
Олексій Колток, радник практики вирішення судових спорів Sayenko Kharenko, продовжив тему корпоративних взаємин у аспекті практики застосування процедури сквіз-аут. Він акцентував увагу на тому, що з минулого року Верховний Суд дещо змінив свій підхід і відтепер міноритарні акціонери отримали можливість захисту свого права, яке було порушене унаслідок такої процедури.
Зокрема належним способом захисту порушеного права в таких випадках може бути як вимога компенсувати різницю вартості акцій так і визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочинів. Власне саме позиція про те, що рішення про сквіз-аут є правочином і дало можливість захисту прав міноритаріїв.
У той же час спікер підкреслив, що ключовим для суду у таких спорах є оцінка того, чи була ціна викупу справедливою або ринковою.
Питання захисту права власності, порушеного унаслідок накладення санкцій розкрив Володимир Ващенко, партнер VB Partners. Він зауважив, що ця практика є новою навіть для європейських колег, які стикнулися з питаннями накладення санкцій тільки в останні десятиліття.
На превеликий жаль Україна намагається санкціями вирішити проблеми системного характеру — вважає пан Ващенко.
З 2015 року суди (спочатку ВАСУ, а потім і КАС ВС) стояли на тому, що органи державної влади уповноважені на ухвалення рішення про накладення санкцій мають право їх застосовувати, і таким чином відмовляли у задоволенні будь-яких позовів. У питаннях коли санкції накладалися помилково суди зволікали ухвалювати рішення, очікуючи вирішення спору позасудовими інструментами.
Однак 2020 року було одразу два рішення КАС ВС як суд першої інстанції, на користь заявників, які ґрунтувалися на тій позиції, саме відповідач, тобто Президент України, повинен доводити правомірність свого рішення, вказуючи на конкретні факти, підтверджені доказами, які вказують на дії позивача, які несуть загрозу національним інтересам.
Коментуючи таку позицію пан Ващенко також зауважив, що українським органам не вистачає діалогу з компаніями та особами, щодо яких застосовуються санкції. Однак відкрита позиція і наведення публічно мотивів допомогла б одночасно і усувати порушення, якщо такі є, і зменшити кількість подальших судових спорів, кількість яких щомісяця зростає.
Новели судової практики застосування віндикації в судових спорах представив Олександр Строкань, партнер Mitrax.
Він зауважив, що судова практика складається таким чином, що наявність у діях власника волі на вибуття майна — виключає подальше витребування. Тобто ключовими стали питання чи була така воля чи ні.
Зокрема не можна вважати, що власник проявив волю на вибуття, якщо відчуження відбулося на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасоване. У той же час, якщо йдеться про продаж з торгів на виконання судового рішення, то презюмується воля власника, навіть якщо торги були визнані недійсними з технічних причин. адже подальше скасування результатів не змінює того, що майно повинно бути відчужене з торгів.
Також важливим елементом є доведення, що невододіючий власник має право на заявлений об’єкт. Таким власником не вважається особа, яка отримала право витребування на підставі договору цесії.
Андрій Гвоздецький партнер ADER HABER, представив аналіз рішення Великої палати у справі Укркоопспілки на підставі окремої думки. Так, дуже дивним, що ухваленої 25 травня 2021 року постанови ВП ВС ще не опубліковано, проте є доступна для прочитання окрема думка суддів з цього питання. Це рішення має важливе значення. адже від висловленої позиції залежить вирішення щонайменше 60 подібних справ про стягнення з пов’язаних осіб банку сум нестачі для задоволення вимог кредиторів ліквідованого банку.
У цій справі ВП ВС ухвалила рішення яким задовольнила вимоги ФГВФЛ, вийшовши за межі вимог касаційної скарги фонду, який просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сама справа має кілька ключових аспектів, включаючи питання позовної давності та можливості стягнення уже після завершення ліквідаційної процедури.
Також спікер звернув увагу, що є ймовірність що найближчим часом законодавець розширить коло осіб, до яких такі вимоги можуть бути пред’явлені за рахунок осіб, які отримали будь-яку вигоду унаслідок дій, які вважаються такими, що вченні на шкоду банку, тобто контаргенти за угодами.
Анатолій Телявський, заступник голови Асоціації приватних виконавців України, заступник голови правління об’єднання «Факт» розповів про захист права власності у виконавчому провадженні, навівши приклади з практики коли боржник під видом захисту цього права намагався уникнути відповідальності.
У цьому аспекті він звернув увагу слухачів, що за останньою практикою ВС оплатні правочини також можуть бути фраудаторними, а тому при їх оцінки як таких, що спрямовані на зменшення платоспроможності боржника або відповідача треба врахувати:
момент укладення договору, контрагента з яким вчинено договір ціну правочину і фактичну оплату.
З іншого боку він висловив сумнів у правильності позиції ВС, який вказав, що можливість виконання рішення за рахунок предмету застави, якщо стягувачем не є заставотримач, можливе лише за умови сукупності всіх трьох підстав, наведених у статі 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: момент передачі в заставу відбувся після виникнення боргу і відкриття виконавчого провадження, вартість заставленого майна переважає розмір обов’язку перед заставотримачем, і для такого стягнення є згода заставотримача. На думку спікера це дозволятиме недобросовісним боржникам ухилятися від виконання зобов’язань, оскільки настання одночасно цих факторів, особливо у випадку пов’язаності заставотримача і боржника, майже неможливе.
