Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Якби у країні були якісні бази даних, не довелося б мучитися півтора року, щоб запустити зміну місця реєстрації
– Міністерство цифрової трансформації працює півтора року. Ви задоволені своїм результатом?
– Я критично ставлюся до себе і команди. Немає стану повної задоволеності результатом. Оцінюю нашу роботу таким статусом: рухаємося в межах плану. У нас чотири головні цілі до 2024 року.
Перша – оцифрувати всі послуги в нашій країні і зробити їх повністю електронними, щоб людині взагалі не потрібно було фізично ходити в державні органи, крім одного разу – отримати паспорт. Для цього знімають біометрію, і дані громадянина одразу потрапляють у якісні реєстри. Хоча вже є уявлення, як надалі можна розв’язати завдання отримання паспорта без візиту до держустанов. Але водночас одержання послуг офлайн залишиться як альтернатива.
Друга – покрити країну інтернетом. Ми хочемо, щоб 95% населення мали доступ до високошвидкісного фіксованого інтернету і 4G до 2024 року. Уже є певний результат у цьому напрямі.
Третя – навчити 6 млн українців базової цифрової грамотності. Ідеться про людей, які раніше не розумілися на технологіях. Ми вчимо їх довіряти цифровій державі, щоб вони зрозуміли, наскільки це спрощує життя і робить їх щасливішими.
Четверта мета – збільшити частку IT у ВВП країни до 10% (сьогодні це приблизно 3,7%).
Якщо всі цілі реалізувати, нам удасться створити найзручнішу країну у світі на думку користувача державних послуг. У межах цих цілей ми рухаємося за планом. За такої динаміки незабаром почнеться ефект снігової кулі: з кожним місяцем буде з’являтися дедалі більше продуктів, які наближають нас до цифрової держави.
– Ви підрахували, скільки взагалі в нас держпослуг?
– Офіційно понад тисячу, якщо взяти ще й підпослуги – кілька тисяч. Наш підхід: не просто оцифрувати все, що є, а оптимізувати, спростити, деякі послуги навіть ліквідувати. Наприклад, довідка про склад сім’ї. На рівні Кабміну ми її вже прибрали, хоча деякі органи ще вимагають, але згодом вона зникне зовсім.
Ще приклад: зовсім нещодавно для реєстрації новонародженої дитини потрібно було зробити багато візитів, провзаємодіяти з 8–11 держорганами. Зараз завдяки «еМалятко» для людини це одна послуга, а для держави – більше ніж вісім. Отже, запускаючи послугу, ми об’єднуємо її з іншими супутніми й прибираємо зайві.
Загалом у країні має бути до 300 послуг. Зараз нараховують масових приблизно 120 послуг, переважно їх надають Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП). Ми ведемо моніторинг і дивимося статистику щодо кожної.
– Із якою швидкістю ви плануєте реалізувати ці цілі?
– До 2024 року збираємося завершити повністю оцифрування держпослуг. Ми зараз робимо деякі фундаментальні речі, які дадуть змогу просуватися з великою швидкістю.
Запускаємо цифровий підпис у смартфоні – це один з інфраструктурних елементів, тому що для одержання послуги людина має підтвердити, що це вона.
Ми розробляємо платформу для розгортання реєстрів, яка дадуть нам можливість за лічені години й дні запускати реєстри будь-якої складності. Бази даних – основа цифрової держави. Якби нам дісталася країна з якісними реєстрами, які створювали для людей і менеджерів, а не для заробляння грошей, ми запускали б послуги за клацанням пальця. Ми ж одержали реєстри в незадовільному стані.
Ось приклад: реєстр водійських посвідчень. У ньому 9,5 млн водіїв. Фотографії та повні дані в базі були тільки щодо 2,5 млн водіїв. Завдяки різним інструментам ми придумали інтеграцію з реєстром паспортів і вже стало якісно відображатися 5 млн посвідчень.
Якби в Україні спочатку були якісні бази даних, технологічно готові обмінюватися між собою даними, не довелося б мучитися півтора року, щоб запустити зміну місця реєстрації. Зараз це найзатребуваніша послуга. Щоб її запустити, довелося подружити між собою кілька тисяч реєстрів і навчити їх взаємодіяти. У деяких реєстрів узагалі не було технічної можливості інтегруватися. Інші є виключно на папері.
One stop shop (це термін, котрий означає портал і застосунок – єдиний бренд «Дія», який усі знають і куди заходять по послуги) ми створили з нуля. Уже більше ніж 10 млн українців скористалося різними продуктами «Дії». У такий спосіб ми створюємо умови, щоб, починаючи із 2022 року, щомісяця запускати десятки послуг. Паралельно ми вже запускаємо послуги (реєстрацію ФОП, зміну КВЕД, реєстрацію ТОВ, зміну місця реєстрації, «еМалятко» тощо) і водночас дивимося, як виправити фундаментальні помилки, зроблені до нас.
Ми хочемо запускати сервіси, які прозвучать у світі. Це не просто зручно для українців, а ще формує бренд нашої країни
– У багатьох людей в Україні немає свого житла, тому вони орендують квартири. Скажімо, прописані в мами в Сумах, а живуть і працюють у Києві, через що стикаються з безліччю незручностей. Як ви розв’яжете таку проблему?
– Людині в застосунку або на порталі «Дія» досить указати адресу, де вона хоче зареєструватися. Власник житла одержить повідомлення. Натиснувши кнопку «підтвердити», він дозволить людині зареєструватися і завірить своє рішення електронним підписом. Власник житла зможе також перевірити всю інформацію про людину, яку реєструє. Відвідувати ЦНАП, військкомати в перспективі більше не буде потреби.
– А як же тисячі власників, які не хочуть світити, що у них квартира в оренді?
– Реєстрація людини не означає, що квартиру автоматично здають в оренду. Із погляду сервісу ми все максимально спростимо. Можна до себе прописати будь-яку людину, і це нічого не означає. Якщо власник захоче сплатити податок, він зможе це зробити в застосунку «Дія». А після запуску цифрового підпису орендар і наймач квартири зможуть навіть створити контракт за кілька хвилин і підписати його.
Треба зауважити, що зараз кожен третій українець проживає не за місцем реєстрації, а мільйон українців узагалі не має місця реєстрації.
Чому це погано для держави? Вона не може розвивати інфраструктуру. Коли немає реєстрації, немає і розуміння, де і скільки людей проживає. Отже, неможливо зрозуміти, де будувати дорогу, лікарню, дитсадок, школу, розбивати парк, запускати транспорт. Тобто неможливо ухвалювати ефективні управлінські рішення.
Навіщо це потрібно людині? Тому що за місцем проживання вона зможе одержувати якісніші послуги. Я виступаю за лібералізацію в цьому питанні і переконаний, що треба відв’язувати життєві ситуації від місця прописки. Люди у XXI столітті багато мігрують, міняють квартири, міста, орендують житло. Нормально не бути прив’язаним до місця реєстрації.
– Які ще послуги з’являться найближчим часом?
– Ми презентуємо цифровий підпис. Це проривна технологія! Підпис генерується дистанційно, через ідентифікацію обличчя (треба порухати головою перед камерою смартфона) звіряють біометрію з реєстром і генерують підпис. Частина його зберігається в хмарі, частина – на захищеному контейнері у смартфоні.
Запускаємо оплату податків для фізосіб-підприємців на спрощеній системі. Узагалі фантастика – за три-чотири кліки можна сплатити податки та ЄСВ, подати декларацію. Усе просто, жодних зайвих паперів, система автоматично завантажує необхідні дані.
Також запускаємо автоматичну реєстрацію бізнесу. 20 квітня протестували першу реєстрацію ФОП – занесення даних до реєстру тривало кілька секунд. У такий спосіб ми запустимо найшвидшу реєстрацію бізнесу у світі. До того ж ми прибираємо реєстратора із цього процесу. Людина самостійно заповнює форму заяви, тому реєстрація в реєстрі відбувається миттєво.
Ми вивчили системи реєстрації в різних країнах і в Україні, придумали, як зробити так, щоб було потрібно лише кілька кліків, і реалізували свою ідею. Усе просто. Не знаєш, який обрати КВЕД, – заповни тест, він допоможе. Можна просто змінити КВЕД або закрити ФОП.
Ми хочемо запускати сервіси, які прозвучать у світі. Це не просто зручно для українців, а формує бренд України. У цій сфері ми в топах, і думаю, за зручністю і швидкістю сплати податків ми теж увійдемо у світові топи. Але ми не живемо цими перемогами. Я їжджу у ЦНАП, дивлюся, як люди одержують послуги, виявив безліч зон для поліпшення і непотрібних послуг. Мені хочеться якомога швидше все впровадити, спростити, тож я живу вже цими новими завданнями.
– Тобто ми з вами обговорюємо минуле, а ви вже в майбутньому впроваджуєте нові сервіси?
– Дуже схоже на це. Ми ще не презентували одних послуг, а проводимо зустрічі для розв’язання наступних завдань. До речі, у нас незабаром відбудеться «Дія. Саміт». Ми мали раніше презентувати нові послуги, але через карантин перенесли. Це велика подія, де Мінцифри презентує всі свої напрацювання, усі нові продукти.
Також ми презентуємо реєстрацію в «Дія» через NFC (коли ID-картку підносите до телефона і так авторизуєтеся в застосунку навіть без BankID) і сервіс прямої електронної демократії.
– Невже голосування?
– Побачите. Не зовсім. Але це точно буде сюрприз для всіх.
Запускаємо можливість реєструвати онлайн свою нерухомість, якщо її немає в реєстрі, – усі документи автоматично підтягуються з БТІ. Тому що на сьогодні в реєстрі тільки 30% нерухомості.
Ще одне нововведення – статичний QR-код. Наприклад, ви заселяєтеся в готель – у вас беруть паспорт і роблять із нього ксерокопії. Більше в цьому немає потреби. Співробітник готелю генерує код, ви його скануєте й одержуєте повідомлення в застосунку, що готель запитує номер паспорта, ви підтверджуєте, і в готелю з’являться ваші документи, а у вас збережеться запис, що ви передали дані готелю. Це набагато безпечніше. Будь-який бізнес зможе генерувати такі коди. Ця послуга, як і багато інших, буде працювати за принципом people to people (від людини до людини), ми як держава ніяк її не регулюємо і не втручаємося.
– А до кінця року чого нам чекати ще?
– Це ми розповімо на саміті.
У нас працює професійна команда. Хлопці знаходять такі юридичні конструкції, що можуть перемогти бюрократію і подолати спротив
– Скільки людей на сьогодні працює в Мінцифри?
– До всіх проєктів залучено приблизно 300 осіб. Є міністерство, держпідприємство «Дія», офіс віцепрем’єра, багато донорських проєктів, заступники із цифрової трансформації в кожному відомстві. Ми побудували унікальну структуру у світі: міністерство формує цифрову політику, заступники із цифрової трансформації в кожному міністерстві й відомстві, в обласних і міських адміністраціях. Зараз заступники із цифрової трансформації з’являються також у територіальних громадах. У парламенті є комітет із цифрової трансформації. Тобто ми повністю пронизуємо державу, щоб проводити зміни за допомогою ефективного менеджменту.
– Є регіони та відомства, де вам відверто не раді?
– Спочатку були, тому що ніхто не розумів, чим ми збираємося займатися. Але зараз набагато легше працювати. Люди побачили ефект, тепер усі хочуть свої продукти бачити на «Дія», усі сприяють, передусім президент і прем’єр-міністр. Із кимось у нас динамічніша співпраця, із кимось повільніша. Зазвичай це залежить від компетенції менеджерів у конкретних структурах. Відвертий саботаж виникає рідко. Ми не виносимо це в публічну площину і розв’язуємо питання в робочому порядку.
– Цікаво, як?
– У нас працює професійна команда. Хлопці знаходять такі юридичні конструкції, що можуть перемогти бюрократію й подолати спротив. Ефекту досягають у більшості випадків завдяки особистим лідерським рисам менеджерів. Ми дотримуємося свого слова і завойовуємо довіру. Ми тричі на тиждень зідзвонюємося, колеги розповідають, що розв’язали проблему щодо якихось продуктів. А я знаю, яким був масштаб, і навіть уявити не можу, що вони для цього зробили. У нас дуже компетентні й мотивовані люди.
– Але, напевно, є архаїчні держструктури та держпідприємства з тіньовими схемами. Там теж удається впоратися зі спротивом?
– Ми намагаємося в такі структури запускати прості проєкти, щоб був результат, але не виникло великого опору. Так потихеньку ми починаємо взаємодіяти і вибудовувати відносини. Згодом і там міняються керівники, омолоджується колектив, тому крок за кроком ми просуваємося. Проблеми, звісно, є, але еволюційно ми із цим упораємося.
Завдяки Мінцифри кілька десятків мільярдів гривень потрапили в бюджет. Ще залишається низка проблем, але ми їх розв’язуємо
– Як у Мінцифри відбувається творчий процес?
– Перше, що ми зробили, – зібрали якісну інформацію. Спочатку було незрозуміло, скільки послуг у країні, які вони мають назви, як їх класифікують, скільки ЦНАП треба і де.
Ми зібрали дані, запустили моніторинг послуг і почали аналізувати. Для себе ранжували послуги за популярністю, визначили, що робити насамперед, а що може почекати. Зібрали топ послуг, проаналізували опір, можливість швидко реалізувати ідею, гроші, можливість призначити представника із цифрової трансформації тощо. Так у нас з’явився покроковий план дій.
Щопонеділка ми проводимо захід із топовими гравцями нашої команди і запрошеними експертами з бізнесу. Разом розглядаємо кожну послугу: як побудовано бізнес-процес зараз, а як має бути.
Під час обговорення народжується багато цікавих ідей. Так ми зберігаємо логічну структуру і пріоритетність, але водночас залишаємо простір для креативності, щоб не перетворюватися на бюрократичного монстра. У нас завжди є нові ідеї. Наприклад, у наших зустрічах постійно бере участь Олег Гороховський із «Монобанку». У нього геніальне мислення, він генерує купу класних ідей, і навіть найскладніша послуга після його участі спрощується вдвічі.
– Скільки людей займається розробленням продуктів?
– Ми не хочемо перетворювати державу на велику IT-компанію, хочемо, щоб була майстер-тім, яка володіє технологіями і працює з підрядниками. Ми хочемо все віддавати на аутсорсинг. В Україні прекрасні технологічні компанії, які вміють розробляти продукти. У нас у штаті до 30 розробників на портал і застосунок, також є підрядники.
– Усі українці?
– Звісно.
– А залучаєте іноземних експертів і фахівців?
– Немає потреби. У нас одні з найкращих у світі розробників.
– У Мінцифри на цей рік один із найменших бюджетів. Як ви виживаєте?
– Ми розвиваємося за всіма канонами сучасних організацій – спочатку запускаємо продукт, який має довести свою життєздатність. Минулого року ми зберегли для бюджету кілька мільярдів гривень і водночас змогли запустити велику кількість продуктів, залучити партнерів, бізнес, донорів, які допомогли нам усе профінансувати.
Ми зупинили закупівлі непотрібних IT-систем на 2 млрд грн, допомогли податковій ліквідувати найбільшу проблему зі «скрутками». І минулого року під час коронакризи податкова продемонструвала божевільне зростання за зборами – щонайменше 2 млрд грн щомісяця після того, як ми в червні запустили цю спецоперацію. Тобто завдяки Мінцифри кілька десятків мільярдів гривень потрапило в бюджет. Ще залишається низка проблем, але ми їх розв’язуємо.
– Ви таку важливу справу робите, не образливо, що вас недооцінюють у прямому сенсі цього слова?
– Нам досить виділених грошей для того, щоб функціонувати й розвивати продукти.
– Але гарні розробники на вагу золота. Якщо їм погано платити, вони знайдуть кращу пропозицію.
– Держава влаштована так, що вона не дає змоги платити великі зарплати людям, які працюють на неї. Часто питання не в бюджеті й кількості грошей, а в юридичній конструкції. Звісно, грошей бракує, і я вважаю, наші працівники мають заробляти краще. Але зараз, навіть якщо нам дадуть ще грошей, ми не зможемо платити великі зарплати. Це питання реформи всієї держслужби. Ми ним не займаємося, тому що це не наша зона відповідальності, але сподіваємося на зміни.
Наше завдання – завдяки ентузіазму людей, які хочуть зробити свій внесок у розвиток держави, усе встигнути за кілька років. Я сподіваюся, відбудеться реформа держслужби, скоротиться кількість міністерств, чиновників, більше грошей залишиться в бюджеті й можна буде забезпечити кращу мотивацію і зарплату. Але наразі це ще потрібно заслужити – держава стільки років неефективно працювала, що комусь доводиться виконувати соціальну місію.
Ми бачимо модель ефективного уряду і хочемо презентувати її людям. Наприклад, ми зібрали всі проєкти цифрової трансформації («еНотаріат», «еМалятко», «еЗдоров’я», «еШкола», «еПодатки» тощо), створили методологію і зробили дашборд, на якому видно, який бюджет проєкту, хто за нього відповідає (із фото менеджерів), дедлайни, на якому етапі реалізація, чи є протермінування, коли очікують на запуск. Незабаром зробимо його публічним, тоді кожен українець зможе побачити цю роботу.
– Ви рахували, скільки грошей заощадили державі?
– 2,7 млрд грн на закупівлі й по 2 млрд грн надходжень щомісяця, починаючи з червня. Тут не враховано соціально-економічного ефекту. Займаючись побудовою цифрової держави, ми насичуємо її якісними даними, щоб можна було ухвалювати ефективні управлінські рішення для зростання економіки й розвитку регіонів України. За різними оцінками, одна послуга може заощадити сотні мільйонів гривень грошей українців.
– А скількох чиновників ви залишили без роботи?
– Завжди є перетікання людей з однієї сфери в іншу. Це нормально. Нова формація економіки створює додану вартість в інших напрямах. Умовно кажучи, розвиток цифрової держави приведе до збільшення IT-компаній, навколо яких розвивається інфраструктура – юристи, бухгалтери, технічний персонал. Ми реально зможемо це оцінити тільки 2024 року, коли запустимо всі сервіси.
Важливо навчити дітей не просто того, що таке смартфон, планшет чи комп’ютер, а грамотно користуватися ними, шукати інформацію, аналізувати, ухвалювати рішення
– Через епідемію коронавірусу актуальність дистанційної освіти стала очевидною, але якісно навчати дітей було дуже складно, адже навіть у багатьох великих містах школи зіткнулися з проблемами через слабкий зв’язок або навіть цілковиту відсутність інтернету. А це найбільша перешкода для цифрової держави загалом.
– Щойно почалася пандемія, у березні 2020 року ми запустили безплатний курс для вчителів, як використовувати IT-інструменти для дистанційного навчання. Він став одним із найпопулярніших на платформі «Дія. Цифрова освіта». Його подивилося більше ніж 45 тис. учителів. Ми створили для них ком’юніті – чат у Viber, де вони між собою спілкуються й обговорюють ситуації, які виникають.
Окрім того, ми допомогли областям використати освітню субвенцію на під’єднання шкіл до інтернету і домовилися з усіма IT-інтеграторами про надання (безплатне) українським учителям різних рішень для дистанційного навчання.
А цьогоріч запустили великий проєкт – виділено 500 млн грн із бюджету на під’єднання об’єктів соціальної інфраструктури в селах до оптичного інтернету. Наразі подало попередню заявку 730 громад, які охоплюють приблизно 4,5 тис. сіл і понад 10 тис. об’єктів соціальної інфраструктури. Наша мета на цей рік – під’єднати щонайменше 6 тис. об’єктів (шкіл, лікарень, бібліотек) до оптичного інтернету.
Паралельно спільно з Міністерством освіти ми розробляємо нову програму з інформатики для школярів. Хочемо, щоб цей предмет починали вивчати з молодших класів. Важливо навчити дітей не просто того, що таке смартфон, планшет чи комп’ютер, а грамотно користуватися ними, шукати інформацію, аналізувати, ухвалювати рішення, визначати шкідливі ресурси.
– В Україні безліч сіл, куди часто автобус не може доїхати, а як туди потрапить високошвидкісний інтернет?
– Територію України досить добре покрито фіксованим інтернетом. Не під’єднано тільки маленькі села. За кілька кілометрів до населеного пункту провайдер закінчує свою мережу і далі не веде, тому що йому це економічно невигідно. Завдяки субвенції з держбюджету громада зможе оплатити послуги провайдера, щоб він довів мережу до села. І домовилися, що провайдери дають до кінця 2022 року об’єктам соціальної інфраструктури безплатний інтернет.
Коли в маленькому селі школа під’єднається до інтернету, з’явиться точка, від якої можуть під’єднуватися інші люди, що в рази зменшує вартість під’єднання. Адже сьогодні доступ до інтернету – це базова потреба людини.
– Україна – найбідніша країна Європи…
– …поки…
– …і доступ до держави у смартфоні впирається у придбання пристрою, що багатьом жителям сіл задорого. Як збираєтеся до них доправити цифрову державу?
– Як я вже говорив, ми не просто створюємо цифрову державу, а багато спрощуємо, міняємо саму логіку. Упровадження електронних послуг значно розвантажить центри надання адмінпослуг. Згодом там зменшиться завантаження, отже, людям старшого віку стане простіше використовувати ці центри.
У нас є субвенція – 220 млн цього року. Ми збираємо заявки і допомагаємо громадам будувати ЦНАП, якщо їх немає. Тобто ми одночасно будуємо послуги онлайн і створюємо фізичний простір для їх одержання.
Окрім того, для людей старшого покоління ми запустили курс на порталі «Дія. Цифрова освіта». Зняли мінісеріали, де зірки навчають усього – від оплати комуналки в інтернеті до того, що таке штучний інтелект. Уже понад 520 тис. осіб зареєструвалося і розпочало навчання.
«Дія. Сіті» дасть Україні змогу стати хабом, коворкінгом для технологічних компаній усього світу
– Ви раніше заявляли, що хочете залучити до України ІТ-шників з усього світу. Якими плюшками ви їх сюди заманите?
– Простота реєстрації та адміністрування бізнесу (що ми вже зробили) і найкраща податкова система у світі – «Дія. Сіті» (законопроєкт у першому читанні вже проголосували в парламенті). У такий спосіб створюють комфортні умови для інвесторів, стартапів і продуктових компаній. Гарантований захист авторських прав, усередині закону прописано захист від свавілля правоохоронців, описано спеціальний правовий режим. Це дасть Україні змогу стати хабом, коворкінгом для технологічних компаній усього світу. І що більше грошей будуть приводити наші інвестори, то більше буде робочих місць і багатшими стануть українці.
– Коли йдеться про інвестиції, економісти й бізнесмени говорять про одне й те саме – із такою судовою системою ніхто не ризикне в нас вкладати гроші. Ви знайшли вирішення цієї проблеми?
– Президент займається судовою реформою. Я не сумніваюся, що за кілька років питання буде розв’язано. На мою думку, судова реформа – такий самий проєкт, як цифрова держава чи ринок землі. Ним мають системно займатися відповідальні менеджери.
– А чи не перешкодить ця проблема запуску вашого глобального IT-проєкту?
– Усе, що могло перешкодити, враховано в законі. Правовий захист прописано всередині так, щоб інвесторам не доводилося звертатися в суди.
– Ви – наймолодший віцепрем’єр-міністр і міністр в історії України. Як вам це вдалося?
– Опинився в потрібному місці в потрібний час. (Сміється.) У цьому головна заслуга президента. Разом зі мною у владу зайшла велика кількість молоді.
– Під вас, по суті, з нуля створили ціле міністерство.
– Його не створювали просто для мого працевлаштування. У Зеленського ще до того, як він став президентом, було бачення цифрової держави. Під час виборчої кампанії я керував цифровим напрямом, ми весь час обговорювали, допрацьовували цю ідею. Коли він переміг на виборах, ми остаточно сформулювали ідею: стати найзручнішою державою для людей.
Три-чотири місяці я вивчав питання, поспілкувався з усіма стейкхолдерами, поїздив іншими країнами. І ми намалювали модель: щоб стати найзручнішою державою, треба досягти чотирьох цілей, які я озвучив раніше. Щоб їх досягти, потрібні заступники в кожному міністерстві, тому що окремо взяте міністерство не зможе такого завдання розв’язати. Потрібне власне Міністерство цифрової трансформації, яке буде формувати політику і виносити на засідання Кабміну нормативно-правові акти.
Хто буде ставити завдання головам обладміністрацій та інших міністерств? Для цього потрібен статус віцепрем’єра, щоб координувати й контролювати міністерства. Потрібен комітет у Верховній Раді, тому що має бути ухвалено десятки важливих законів. Отже, вималювалася організаційна структура. Немає нічого того, що ми створили просто так. Спершу мета, потім оргструктура – усе було прораховано. Президенту сподобалося це бачення, він повірив у його реалізацію.
У нас не таке велике вікно можливостей, тому президент увесь час підвищує рівень і якість завдань
– Ви й далі спілкуєтеся з президентом?
– Звісно.
– Він задоволений вашою роботою?
– Президент увесь час підвищує рівень і якість завдань. У нас вікно можливостей не таке велике. Якщо ми відчуємо себе задоволеними, це погано позначиться на результаті. Тому президент хоче швидше, краще, більше. Це змушує нас рости.
– Як ви познайомилися з Володимиром Зеленським?
– Моя компанія співпрацювала з «Квартал-Концерт». Одного разу я приїхав в офіс, щоб презентувати продукт. І топменеджер сказав: «Зеленський тут, я його зараз покличу. Нехай подивиться, які у нас є класні хлопці. Ми багато разів змінювали підрядників, ніхто цього не міг зробити». Він прийшов, подивився, ми поговорили. Так і познайомилися.
– Як потрапили до виборчого штабу?
– У грудні до мене звернулися з питанням: якби Зеленський пішов на президентські вибори, як би ти бачив кампанію в цифровому полі? Я запропонував своє бачення, презентував і так потрапив у команду.
– Отже, ви дізналися про те, що Зеленський піде у президенти, одним із перших?
– Не можу сказати, скільки ще людей про це тоді знало. Я приєднався у 20-х числах грудня. Та виборча кампанія була неймовірною. За неї ми взяли сім нагород міжнародної премії Polaris Awards у політтехнології, із них шість – золото: «Найкращий сайт», «Найкраще залучення», «Найкраще відео», «Гумор проти агресії» тощо.
– Вас ніхто не намагався після цього перекупити?
– До мене постійно звертаються з пропозиціями. Для мене виборча кампанія Зеленського була ідеологічним проєктом. Мені більше подобається займатися цифровими трансформаціями. Спочатку я працював для бізнесу, тепер – для держави. Тут більший масштаб і багато можливостей.
– Бізнес із погляду доходу набагато прибутковіший, ніж держслужба. Чи не шкодуєте, що все кинули, адже економічно ви точно програли?
– 100%. Мені вдалося заробити все необхідне в бізнесі. Мені багато не потрібно, не потрібні заміські будинки, машини особливі. У мене потреби звичайної людини, я їх задовольнив ще до старту виборчої кампанії. Зароблені тоді гроші допомагають мені зараз підтримувати рівень добробуту. Такими темпами я можу до п’яти років спокійно жити. Я вважаю, у мене є унікальна можливість реалізувати велику місію для своєї країни – зробити Україну впізнаваною в усьому світі. І другий плюс – професійний розвиток. Це неймовірний шанс.
Важливо навчати дітей змалку того, що таке інтернет, як його використовувати для розвитку. Це реальний виклик, який нам усім доведеться вирішувати
– Розкажіть про вашу сім’ю. Як вашим батькам удалося виростити вас таким?
– У мене звичайна сім’я. Мої батьки й далі живуть у місті Василівка Запорізької області. Мама працювала фінансисткою в райадміністрації, тато – у БТІ. Коли з першим урядом ми реформували райадміністрації, моя мама потрапила під скорочення.
– Образилася на вас?
– Ні. Але багато хто здивувався, чому я не розв’язав питання для цієї адміністрації. У мене така позиція: адміністрації в такому вигляді не потрібні, усі процеси треба спростити, кадри оптимізувати. Мама перелаштувалася, пішла працювати в іншу сферу. Жодних образ. Вона одразу була згодна. Річ у тім, що люди, які працюють у бюрократичних структурах, згодні з тим, що їх потрібно реформувати. Тепер ми БТІ оцифровуємо…
– Тато теж піде під скорочення?
– Тепер прийшли по нього. (Сміється.)
Насправді нічого незвичайного в моїй сімейній історії немає. Усе як у всіх. Я вчився в Запорізькому національному університеті (факультет соціології та управління) на бюджеті. Потім зайнявся підприємництвом. Моя компанія першою в місті зайнялася цифровою трансформацією бізнесу. Почали працювати з компаніями по всьому світу. Були клієнти з Австралії та США. Потім з’явилося багато клієнтів із Києва. Тому купив квартиру й у серпні 2018 року потрапив із сім’єю до столиці. А вже 25 грудня я працював у виборчій кампанії у Володимира Зеленського. Я, по суті, Києва і не побачив.
– Ваша дружина підтримала ваш похід у політику?
– Уже так.
– Що означає вже?
– Спочатку Анастасія побоювалася, адже це політика, охорона, скандали. Переживала, що я буду пропадати на роботі. Але все виявилося не так. У мене нормальний графік. Я веду життя звичайної людини.
– Ви не працюєте до ночі?
– У такому режимі неможливо бути ефективним. Якщо люди працюють до ночі, це свідчить про слабкий менеджмент. У нас класна команда, багато тямущих хлопців. О 7.30 у мене перший зідзвон, коли я їду на роботу в машині. О 19.00–19.30 я вже вдома.
– Тобто встигаєте приділити час дружині й доньці?
– Безумовно. Я проводжу досить часу із сім’єю.
– Скільки років вашій доньці?
– Чотири роки.
– Ви їй смартфон даєте?
– Даємо. Там є програми, ігри англійською мовою. Марія прекрасно справляється. Дивиться розважальні продукти, мультфільми. І, як усі діти, різну маячню, яку ми намагаємося обмежувати.
– Вдало?
– По-різному. Є дитячий YouTube, куди потрапляє менше маячні й реклами. Ми з дружиною блокуємо влоги, не спрямовані на розвиток. Фільтрація того, що дивиться дитина, – велика робота для сучасних батьків.
– А для багатьох ще й велика проблема. Що ви як експерт порадили б батькам?
– Я помітив одну річ: що більше часу дитина проводить із гаджетом, то більше нервується і злиться. Потрібно постаратися займати її альтернативними іграми, приділяти їй більше уваги і гратися з нею. Тоді дитина буде менше залипати з планшетом і телевізором.
Треба виробляти правила, обмежувати час, коли вона може користуватися гаджетами. Добре б її зацікавити освітніми програмами і мультфільмами. На планшеті й телефоні встановлювати тільки ті ігри, які спрямовані на навчання. Їх зараз безліч. Гейміфікація навчання – світовий тренд. Упевнений, за цим майбутнє.
Необхідно блокувати некорисний контент. Обов’язково створювати обліковий запис для дитини, щоб відстежувати, яка реклама їй видається, який контент вона споживає. А взагалі важливо навчати дітей змалку того, що таке інтернет, як його використовувати. Це реальний виклик, який нам усім доведеться вирішувати.
І найважливіше – батьки мають подавати дітям здоровий приклад. Якщо тато постійно грається в ігри на телефоні, дитина буде робити те саме. А якщо вона бачить, що тато читає, займається саморозвитком, то буде прагнути наслідувати його.
Поради прості: формулювати чіткі правила користування технологіями, бути прикладом і фільтрувати контент. До речі, це актуально і для всіх дорослих.
