Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Кілька років тому вирішувати цю проблему взявся громадський сектор: Центр лідерства Українського католицького університету спільно з Міжнародним благодійним фондом «Повернись живим» почав застосовувати бізнес-інструменти для розвитку лідерів у військовому середовищі.
Цивільні фахівці почали повільно, але впевнено «заходити» в армію й реалізовувати програму «Менеджмент та лідерство у військовому підрозділі» для молодших офіцерів.
І якщо первинно тренерами з лідерства були фахівці з УКУ, то з кінця 2021 року, отримавши відповідні сертифікати про кваліфікацію, ними стануть троє співробітників Фонду «Повернись живим». Навчання тривало пів року, цьому передувала ще кількарічна практика роботи з військовими.
Ми поспілкувалися з тренером з лідерства Фонду «Повернись живим” Олегом Карпенком, щоб зрозуміти: для чого Фонд взявся за цю тематику, як це працює, чому тема лідерства у війську така важлива і що робить цивільний сектор, щоб перебудувати ментальний радянський устрій на сучасний у нашому війську.
Олег Карпенко — кадровий військовий з відповідною освітою, служив з 2011 по 2018 рік, зокрема у 95 десантно-штурмовій бригаді. Після цього звільнився у званні капітана і пішов працювати у Фонд «Повернись живим» на посаду менеджера по роботі з військовими. З ветераном і волонтером Андрієм Римаруком відповідали кожен за свою ділянку фронту: Олег — за Луганщину, а Римарук — за Донеччину.
Олег Карпенко
З початку 2021 року Карпенко паралельно опановує посаду фандрейзера і відповідає за пошук нових спонсорів, партнерів для фінансування роботи Фонду, а також підтримує зв’язки з наявними партнерами. Співрозмовник цінний ще й тому, що бачив армію та її “статутні традиції” (читайте — зразка СРСР) до російської агресії, а тепер може об’єктивно аналізувати динаміку змін в українському війську від початку війни.
Хобот слона. Чому люди йдуть з армії
Ідея проводити навчання з лідерства та менеджменту виникла через спостереження Фонду за військами протягом декількох років. Ми бачили брак сучасних інструментів в управлінні людьми, і тогочасна керівниця військового відділу Наталія Калмикова – людина, що мала досвід роботи в бізнесі та розуміння інструментів управління – запропонувала створити можливість для навчання офіцерів, оскільки в сержантському корпусі на той час уже існувала лідерська підготовка. Навчання стартувало у квітні 2019 року. Пізніше в дослідженні причин звільнення людей з армії аналітики Фонду виявили дев’ять основних факторів. Якість менеджменту та лідерство були в цьому переліку.
«Це одна з причин, чому і я звільнився з армії. Знаю цю проблематику зсередини: яке ставлення до особового складу, розумію, як ставляться завдання, як контролюється перебіг їхнього виконання тощо. Я вам зараз покажу дуже хороший приклад», — жваво каже Карпенко, підводиться і виходить у сусідню кімнату.
За кілька секунд повертається з так званою сумкою офіцера, військовим планшетом. Зараз цей девайс скасовано в ЗС.
«Це така штука, з якою всі офіцери ходили свого часу на заняття, стройові огляди тощо. Зараз це вже скасували. Але раніше ця сумка мала бути укомплектована, ти маєш бути підготовленим фахівцем і все мати під рукою», — пояснює співрозмовник.
Він наголошує, що його планшет не ідеально укомплектований. І описує базовий склад.
«Тут мають бути 5 олівців. Не загострені і жовто-чорного кольору. Якщо це не так — то офіцер на стройовому огляді ризикував би позбутися премії», — розповідає капітан резерву Карпенко.
«Але навіщо офіцеру тупі олівці?» — У планшеті, який демонструють мені, олівці, власне, гостренькі. — «Питання відкрите. Я не готовий на нього відповісти. І не певний, що на це питання зможе відповісти хтось із командування», — усміхається Олег і продовжує описувати вміст.
«Має бути також циркуль, ніж, курвіметр, стиральна гумка, карта місцевості ППД тієї військової частини, де служить армієць, секундомір (як пейджер), особистий зошит із бирками, офіцерська лінійка, різнокольорові фломастери, звичайна дерев’яна лінійка (пластмасова не пройде). Мають бути кольорові олівці, і на них має бути бирка. Також мають бути конверти — 5 штук. Плюс чисті аркуші — раптом тобі знадобиться комусь написати листа! Плюс компас, який кріпиться на сумці. Також мають бути різнокольорові ручки, статут ЗСУ та бойовий статут», — демонструє склад сумки Карпенко, а далі розповідає сюрреалістичний факт з життя української армії до російського вторгнення та старту реформ.
«В офіцерській сумці обов’язково має бути гумка для стирання, і вона має бути саме такого зразка – зі слоником. Коли ти виходиш на стройовий огляд, у тебе має бути гумка зі слоником, у якого хобот має бути піднятий вгору. Це історія про встановлений зразок і те, що всі цього мають дотримуватися», — каже Карпенко і демонструє, що в гумці, яка в його планшеті, хобот слона опущений (були й такі зразки гумок), відтак довелося лезом усунути цей «зоологічний дефект» і підняти хобот.
Співрозмовник наголошує, що використовувати склад офіцерської сумки не можна було, бо під час стройового огляду все мало бути новеньким. Носити можна, але використовувати заборонено.
“Бюрократія зашкалювала, і не було бажання служити», — резюмує Карпенко причини свого звільнення.
Як програма з лідерства й менеджменту з Канади опинилася в українській армії
Фонд звернувся до Центру лідерства УКУ з пропозицією підготувати навчальну програму. За непросту задачу взявся Андрій Рождественський. Разом з колегами та з долученням експертизи Фонду фахівці Центру лідерства опрацювали канадійську програму, адаптували її під військових і створили триденний тренінг про менеджмент і лідерство. Фонд провів перемовини з керівництвом ЗСУ, програму погодили і почали проводити такі заняття.
Першою була 28 окрема механізована бригада ЗСУ імені Лицарів Зимового Походу. Вони пройшли заняття у квітні 2019 року.
«Наразі Фонд провів заняття майже у 20 бригадах. Загалом участь у них узяли понад 700 людей. Йдеться про ланку виключно командирів рот і командирів окремих підрозділів. Ми проводили такі заняття також для полковників і генералів. Був і тренінг у командуванні Сухопутних військ з начальниками управлінь і начальниками відділів. Більшість наших «курсантів» — це ті, хто орієнтовно два роки тому закінчував військовий навчальний заклад і прийшов на посади командирів взводів чи рот, а отже, це переважно хлопці 21-30 років. Так, серед наших “студентів” були і старші люди, які тривалий час служили в армії і поступово доросли до командира роти, але таких людей — відсотків 15% від основної кількості. Основа — це все ж випускники військових вишів», — коментує Карпенко.
Офіцери, котрі пройшли курс «Менеджмент та лідерство у військовому підрозділі», яку фонд ‘Повернись Живим’ організував у 2019 році.
Він акцентує, що самомотивація до навчання у військових з’являється вже безпосередньо в процесі студій.
«Відторгнення до засвоєння нового було, і це є не лише серед військових. Коли до тебе приходять умовно «ліві» люди і кажуть: «Давайте ми вас зараз навчимо, як бути красунчиками» — то не завжди це сприймається адекватно. У військових — тим паче. Вони досить закриті до якихось сторонніх знайомств. Як правило, перший день виходить досить напруженим, бо викладачі з військовими починають притиратися, налагоджувати якусь взаємодію тощо. І лише під кінець першого дня люди включаються в процес. Так, спочатку йде повне дистанціювання, але потім вони стають активнішими», — розповідає тренер з лідерства «Повернись живим».
Карпенко констатує: багато залежить і від того, наскільки якісно військові були поінформовані, що в підрозділі відбуватиметься заняття з питань лідерства.
«Наприклад, ми приїхали у 24 бригаду — і люди заздалегідь знали, що ми будемо там проводити заняття. А бували бригади, де люди навіть не знали, чому їх викликали. Багато залежить від умов, у яких відбувався тренінг. Чимало занять ми провели саме в районі ООС, і там дуже впливають умови на проведення навчання — в одній бригаді ми працювати просто в наметі, і ця атмосфера не сприяла засвоєнню чогось нового. Бо люди в цей час думали не про те, як набути нові навички, а як зігрітися через холод і випити кави», — наголошує Карпенко.
Самопрезентація, командоутворення, теорія й дуже багато практики
Графік роботи з кожною бригадою — індивідуальний. Так, в одному підрозділі можуть розпочати з навичок самопрезентації, а в іншій можуть стартувати з функцій менеджменту, а потім плавно перейти до зворотного зв’язку, постановки завдань, делегування тощо. Орієнтуються часто і на безпосередній запит військовослужбовців у конкретному підрозділі.
Але традиційно тренери «Повернись живим» розпочинають з функцій менеджменту, постановки завдань і делегування.
На другий день дають кілька вправ і теоретичних блоків про командоутворення, ведення перемовин тощо. Третій день присвячують темі лідерства: говорять про чесноти лідера, розбирають конкретні кейси, переглядають відеоматеріали, аналізують їх тощо. Коротко кажучи: все ділиться на теоретичну частину, практичні відпрацювання, роботу в командах.
Практика займає 60-70% усієї програми лідерства та менеджменту.
У «Повернись живим» аналізує також і фідбек від своїх тренінгів у військових частинах, бо розуміти зворотний зв\’язок пропрацьованого надважливо.
«Через 4-6 місяців ми приїздимо в підрозділ, в якому працювали раніше; проводимо анкетування з тем, щодо яких проводили заняття — робимо невеличкий опитувальник. Ми спілкуємося не лише з командиром, а й з його підлеглим особовим складом. Запитуємо різне, зокрема, і щось на кшталт: «Як змінилася поведінка вашого командира за останні пів року?» Результати опрацьовуємо потім», — наголошує Карпенко.
Він констатує, що найскладніше військовим даються навички самопрезентації — це, зокрема, виступи перед строєм тощо.
«Це пов’язано з тим, що люди трохи соромляться: комусь це дається легко, а комусь важко. Кажуть, що найбільший страх після страху смерті — це публічні виступи. Ми розуміємо, що навчити всіх 30 умовних людей, котрі присутні на тренінгу, ми не зможемо. І таке завдання не стоїть, ми це розуміємо. Наше завдання — дати матеріал для роздумів, розширити горизонти розуміння управлінських процесів і лідерства», — пояснює співрозмовник.
Інтенсивність тренінгів з питань менеджменту й лідерства — приблизно один раз на місяць. Інколи фахівці ПЖ та УКУ старалися проводити їх двічі на місяць. Утім на це вплинули пандемія та низка коронавірусних обмежень.
“Військових треба хвалити, вони класні!” Інтерв\’ю із Сергієм Притулою та Віталієм Дейнегою
Що це означає для армії
Те, що Фонд задіє співробітників у курсах лідерства та менеджменту в ЗСУ, дасть змогу нам витрачати менше коштів на відповідні послуги фахівців УКУ. Йдеться ще й про економію людського фактору та часу. Сертифікація наших співробітників і створення з них тренерів з лідерства скоротить наші видатки.
Відтак заняття проводитимуть частіше — й армія від цього лише виграє, бо збільшиться коефіцієнт корисної дії в цьому секторі розвитку ЗС.
Проводити такі тренінги планують орієнтовно один-два рази на місяць. Перше — вже всередині грудня 2021 року.
Комунікація з підрозділами, в які «заходять» фахівці Фонду, відбувається по-різному: інколи крок назустріч роблять волонтери, інколи надходить запит від керівництва військової частини.
«Раніше приїжджав один представник від “Повернись живим”, один чи два представники — від УКУ. Викладачі УКУ проводили заняття, а представник Фонду забезпечував організаційні та комунікаційні питання. Тепер три або мінімум два співробітники Фонду будуть їздити до військових, брати на себе питання організації й забезпечення. Представників УКУ не буде на заняттях. Тобто ПЖ для того і набуває цієї компетенції — щоб самостійно проводити заняття», — резюмує Карпенко.
Наразі троє співробітників Фонду завершують навчання в УКУ, незабаром вони захистяться й отримають відповідні сертифікати.
Ігор Гордійчук: «Вороги хочуть, аби ми вмерли. Посередині не буде. Тут або перемога, або капітуляція»
“Наше основне завдання — показати людям, що керувати особовим складом можна інакше, а не так, як вчила радянська система; не так, як часто побудована армійська система. За три дні нашого тренінгу людину важко навчити, з умовного намету не може вийти нова людина. Але дати якісь об’єктивні знання і пояснити, що може бути інакше — це можливо”, — говорить Карпенко.
Чому над організаційною культурою потрібно працювати
Виконавчий директор Центру лідерства Андрій Рождественський, який викладає у Львівській бізнес-школі УКУ, наголошує, що питання лідерства та організаційної культури в армії нерозривно пов’язані. А бізнес-підходи для формування наставника та менеджера у війську — не новина для цивілізованого світу, вони вже давно впроваджуються в арміях країн-членів НАТО.
“Просто навчити людей лідерства недостатньо. Наше дослідження показує, що навички і характер військових лідерів блокуються неефективною організаційною культурою. Це треба терміново змінювати. Культура – на жаль, це щось таке, що трансформується роками та місяцями, але треба починати вже», — каже Рождественський і наголошує, що в армії планують масштабні заходи, пов’язані з організаційною культурою.
Андрій Рождественський
Вимір організаційної культури ще обіцяють проговорювати в майбутньому чимало та на різних рівнях. Мета єдина — достукатися до військових, бо нинішня система не дає лідерам розкритися, а отже, знижує їхню ефективність на полі бою та в побутових питаннях, вважає експерт УКУ.
Проблемою є й те, що молоді офіцери випускаються з вищих військових навчальних закладів, не пройшовши описані вище цивільні дисципліни, зокрема з менеджменту та лідерства.
З деякими викладачами військових навчальних закладів невійськові експерти вже пропрацьовують цей контекст.
За прогнозами Рождественського, на успіх впровадження цивільних предметів (менеджменту й лідерства) у навчальні програми ВВНЗ впливають чимало різних факторів. За його оптимістичними прогнозами, такі предмети можуть ввести у програми військових вишів України вже за кілька місяців.
Тема лідерства стане також однією з ключових під час одноденної онлайн-конференції «Modus initiative», котра відбудеться в Києві 4 грудня. На ній йтиметься, зокрема, і про ставлення з боку армії, якість менеджменту та лідерство, можливість кар’єрного зростання та оточення на службі як важливі причини плинності кадрів у війську.
До участі в конференції запрошені головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, міністр оборони Олексій Резніков, представники НАТО, фахівці та науковці.
