Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Загалом з полону повернулися 215 українських військових. Росія ж забрала, зокрема, Віктора Медведчука: ще одна вкрай непопулярна серед Z-патріотів дія російської верхівки.
Учора, 21 вересня, з російського полону повернулися 215 українських військових. 188 з них – захисники Азовсталі: 108 азовців, а також нацгвардійці, морпіхи, прикордонники, поліцейські, тероборонівці та співробітники СБУ.
Серед звільнених – п’ять командирів оборонців Азовсталі: командир полку «Азов» Денис Прокопенко (Редіс), заступник командира полку Святослав Паламар (Калина), командир 36 окремої бригади морської піхоти ЗСУ Сергій Волинський (Волина), нацгвардійці Денис Шелега й Олег Хоменко. Щоправда, вони до кінця війни перебуватимуть у Туреччині (це так звана процедура екстракції), під особистими гарантіями захисту президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, але зможуть бачитися з рідними.
Денис Прокопенко спілкується з президентом Зеленським по відеозв’язку.
Повний перелік імен і прізвищ можна подивитися тут.
П’ятьох командирів обміняли на 55 російських полонених. За двохсот звільнених полонених Росії віддали Віктора Медведчука, якому повідомлено підозру в державній зраді. За словами голови Офісу президента Андрія Єрмака, Медведчук уже дав слідству всі можливі свідчення. Ще одна, після оголошення «часткової» мобілізації, вкрай непопулярна дія російської верхівки: так звані Z-патріоти вже виють з відчаю.
Додому повернулися також пресофіцер і фотограф полку «Азов» Дмитро Козацький-Орест, світлини якого з Азовсталі вразили весь світ, і співоча Пташка, захисниця Азовсталі Катерина Поліщук.
Також на рідну Вінниччину повернувся наймолодший захисник Азовсталі – парамедик Грінка, Назарій Гринцевич.
Назарій Гринцевич
Звільнила Росія і громадян США Александра Друке й Енді Гейна, п’ятьох громадян Великобританії, а також громадян Марокко, Швеції та Хорватії – загалом десятьох іноземців, які воювали за Україну і яким у російському полоні погрожували смертю. Вони вже перебувають у місті Ер-Ріяді, адже обмін полоненими було здійснено за посередництва Саудівської Аравії.
Громадяни Великобританії Шон Піннер, у помаранчевому, та Ейден Аслін, праворуч, у літаку додому.
Захисники Азовсталі пробули в полоні понад чотири місяці. Спробуємо пригадати, хоча б побіжно, що сталося за цей час.
Оборонці Азовсталі надлюдськими зусиллями утримували територію заводу у знищеному ворогом Маріуполі впродовж 86 днів. Вони повністю виконали наказ відтягнути на себе сили росіян й дати змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу й отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів. На заводі лишалися бійці полку «Азов», морпіхи 36 бригади, прикордонники, правоохоронці. Завдяки їхній обороні не було допущено перекидання близько 20 тисяч особового складу супротивника, росіянам не вдалося швидко захопити Запоріжжя і створити умови для оточення Об’єднаних сил. Оборона Маріуполя подарувала критично важливий час для того, щоб сформувати оборонні рубежі та резерви.
Увесь цей час ворог штурмував Азовсталь усім чим міг, скидав на її захисників авіабомби, залучав важку артилерію і танки, застосовував величезну кількість піхоти. 14 травня військові РФ уперше використали проти азовців фосфорні бомби.
Однак захисники Маріуполя, серед яких було чимало важкопоранених, лишалися на заводі, поки не отримали наказ припинити оборону міста та зберегти життя бійців.
16 травня ГУР, ЗСУ, Національна гвардія, Прикордонна служба спільно розпочали операцію порятунку заблокованих на території комбінату «Азовсталь» оборонців Маріуполя. До медзакладу в окупованому Новоазовську евакуювали 53 важкопоранених. Ще 211 осіб через гуманітарний коридор були доставлені в окуповану Оленівку. Для подальшого повернення їх додому планувалося здійснити процедуру обміну.
19 травня заступник командира полку «Азов» капітан Святослав Паламар (Калина) повідомив, що на Азовсталі залишилася частина українських захисників, які виконують завдання.
20 травня командир полку підполковник Денис Прокопенко поінформував, що влада України віддала наказ захисникам Маріуполя припинити оборону міста та зберегти життя бійців. Він наголосив, що цивільних удалося евакуювати, важкопоранені отримали необхідну допомогу.
За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, іншої формули порятунку бійців з Азовсталі, ніж та, яку було застосовано, не існувало, військова деблокада не була можливою.
«Операція проводитиметься до повернення цих осіб на підконтрольну Україні територію», – пообіцяла тоді Маляр.
Потекли дні, сповнені тривоги і надії. Долею азовців переймалися не лише в Україні, але й поза її межами.
Вихід з Азовсталі.
На початку червня в російському полоні перебували понад 2,5 тисячі оборонців з Азовсталі, повідомив журналістам президент України Володимир Зеленський.
На його думку, катувати та завдавати шкоди цим полоненим у Росії сенсу немає, оскільки це «публічні полонені». Питанням обміну займалося Головне управління розвідки Міноборони.
«Вони (ГУР. – Ред.) у цьому плані найкращі фахівці… Я їм особисто довіряю. Ми очікуємо від них результату. Але ми не можемо щодня їх запитувати: «Ну що там?» – зауважив тоді президент.
Проте з українських полонених знущалися. Колишня омбудсман Людмила Денісова заявляла, що в бійців “Азова” погано з їжею, пораненим не надають допомогу.
Голова Офісу президента Андрій Єрмак в опублікованому 20 червня інтерв’ю LB.ua розповів, що взяті в російський полон захисники Азовсталі живі, але в яких умовах їх утримують, наразі невідомо.
“ГУР постійно тримає це на контролі, з деякими з них є зв’язок, і процес їхнього звільнення не зупиняється ні на годину. Я дуже сподіваюсь, що він увійде у свою активну фазу і ми почнемо повертати наших героїв до України”, – зазначив Єрмак.
29 червня з російського полону звільнили 95 оборонців Азовсталі. До їх числа увійшли 43 військових полку “Азов». Загалом того дня було визволено 144 військових – на той момент це був найбільший обмін за час повномасштабної війни.
А 28 липня світ вжахнув теракт в Оленівській колонії на Донеччині, де утримували і вивезених з Маріуполя захисників Азовсталі. Потужний вибух зруйнував приміщення, де перебували полонені українці. Понад 50, серед них і бійці «Азова», загинули.
Джерела в розвідці і правоохоронних структурах повідомили LB.ua, що теракт в Оленівці спланувала ПВК «Вагнер» за погодженням з вищим керівництвом РФ. За інформацією співрозмовників, 30-31 липня готувалася передача гуманітарних вантажів (медикаментів, одягу) для українських військовополонених в Оленівці. На 1 серпня був погоджений візит правозахисників і Федеральної служби виконання покарань для аудиту використання російських бюджетних коштів на утримання полонених. Також на ці дати вчергове планувався обмін військовополоненими.
«Однак окупанти перевели наших військових з місць перебування до необлаштованих не просто бараків, а цехів, де раніше ніколи не трималися люди. Ба більше, перевели не всіх військових, а вибірково – найбільш досвідчених, що підтверджує наша розвідка. Саме там потім умисно був влаштований теракт з підривом. У тому числі щоб приховати факти тортур військовополонених», – розповів один співрозмовник.
Одразу після теракту Офіс уповноваженого з прав людини офіційно надіслав запити до Червоного Хреста, ООН і навіть уповноваженого РФ про проведення незалежного розслідування, узяття проб на місці, експертизу тіл. Однак належного розслідування цього воєнного злочину не проведено досі.
Крім того, 18 вересня колонія в Оленівці знову потрапила під російський обстріл: загинув один полонений, четверо зазнали поранень.
У Міжнародному Комітеті Червоного Хреста своєю чергою заявили, що не могли гарантувати безпеку захисникам Азовсталі, які потрапили в полон Росії, тому що це «не в їхніх силах». Мовляв, МКЧХ був лише нейтральним посередником під час виходу військових з Азовсталі.
Авто місії Червоного Хреста під час виходу азовців з Азовсталі.
Тим часом російські окупанти планували провести показове «судилище» над полоненими захисниками Азовсталі 24 серпня, в День Незалежності України. Для «легітимізації» судового процесу готували спеціальних «свідків» і завозили представників пропагандистських ЗМІ.
«З цією метою в терміновому порядку переобладнується вціліле приміщення Маріупольської камерної філармонії. На сцені філармонії монтуються залізні клітки, в яких будуть утримувати українських Захисників. Також зводиться кілька нових тимчасових споруд поруч з приміщенням», – повідомляло Головне управління розвідки Міноборони.
Через безмежне хвилювання і брак інформації родичі азовців кілька разів виходили на акції, нагадуючи про полонених. Остання така відбулася 17 вересня. Люди тримали в руках плакати з написами «Free Mariupol Defenders», «Азов» – це вся Україна», «Свободу захисникам Маріуполя», «Врятуйте захисників Маріуполя».
Як виявилося, про героїчних оборонців Азовсталі не забула ні влада, ні ті, хто безпосередньо займався питанням обміну і звільнення наших захисників.
Для частини захисників Азовсталі жахіття полону закінчилися, однак для решти з майже двох з половиною тисяч вони тривають. Сподіваємося, незабаром ми дізнаємося про успішне продовження операції їхнього звільнення.
Редіс, Волина, Калина.
