Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Роман Безсмертний: Вживаючи кроки на блокування достовірної інформації про події на фронті, нове політичне керівництво України фактично наносило шкоду ЗСУ
Офіційний Київ та керівництво окупованих РФ Луганської та Донецької псевдо-республік звинувачують один одного в підготовці провокацій і подальшому відновленні повномасштабних бойових дій на сході України. За останні місяці про порушення оголошеного в липні минулого року перемир’я на Донбасі повідомляють фактично кожного дня.
З чим пов’язане вже весняне загострення на лінії фронту і чи варто чекати активної гарячої фази у взаємовідносинах з Кремлем – про це та багато іншого «Економічним новинам» розповів політик, дипломат, один із авторів Конституції України, кандидат політичних наук, народний депутат ІІ, ІІІ, IV та V скликань ВРУ, постійний представник Президента Леоніда Кучми у ВРУ (1997—2002рр), віце-прем’єр-міністр України з питань адміністративно-територіальної реформи (2005 — 2006рр), посол України в Білорусі (2010 – 201рр1), представник України в політичній підгрупі Тристоронньої групи з врегулювання ситуації на сході України (2018—2019рр) Роман Безсмертний.
В чому головна причина нового загострення ситуації на Донбасі? «Режим тиші» де-юре ще діє? Якщо ні, то коли очікувати гарячої фази?
Перше, на що потрібно звернути увагу, коли ми задаємо такі питання, або намагаємось відповісти на них. Наскільки реальний перебіг подій впродовж з серпня минулого року по сьогодні і інформація про це відповідають одне одному? Звіти ОБСЄ свідчать про те, що ніякого «всеохоплюючого, безстрокового припинення вогню» не було. Все почалось буквально наступного дня як були підписані так звані «додаткові пункти» щодо його реалізації. Як ви пам’ятаєте, їх там сім. На другий день прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков дезавуював це. А ще через два дні про це сказав і сам Володимир Путін. Тобто фактично і формально ніякого «безстрокового, всеохоплюючого припинення вогню» не існувало у відповідності до звітів ОБСЄ. Якщо до них додати роботу диверсійно-розвідувальних груп, роботу під прикриттям пожежних установок УР-1 і УР-2 (спеціальні установки, які здійснювали процедуру розмінування; свого роду ходи в мінних полях, які фактично робили пробоїни в системі оборони, що за ці сім років була вилаштована на Україні), то очевидно, що на той момент йшла підготовка до початку спеціальних операцій.
Паралельно з цим, в порушення усіх трьох протоколів про відведення важких і середніх озброєнь, танків і мінометів, в РФ відбувалася заміна озброєнь особового складу, а також накопичення боєприпасів по всій лінії фронту. Це фіксувалося місією ОБСЄ і українською частиною СЦКК (Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін – ред). Більше того, лише в січні цього року була повністю завершена ротація особового складу, бронетехніки, частин збройних сил РФ. Аналогічно на лінії фронту було завершено ротацію підрозділів першого і другого армійських корпусів, розташованих на території окупованих Луганської і Донецької областей, які підпорядковані Південно-західному оперативному командуванню Генштабу ЗС РФ. Тобто можна говорити про активізацію чи послаблення діяльності диверсійно-розвідувальних груп, вогневої активності, а також кількості прямих зіткнень між особовим складом ЗС України і ЗС РФ на лінії фронту. Міжнародне право трактує поняття «припинення вогню» як не тільки відсутність стрільби, але і припинення будь-яких прямих зіткнень, діяльності щодо зруйнування системи оборони противника, диверсійно-розвідувальних груп і т.д. Якщо до цього додати випадки, коли на територію України засилалися вироблені кустарним способом безпілотники, які вражали об’єкти інфраструктури, комунікації, а також бойові комунікації на лінії фронту, то стане зрозуміло, що Генштаб РФ лише міняв тактику у зв’язку із необхідністю проведення ротації, а сама ідея «всеохоплюючого, безстрокового припинення вогню», ініційована російською стороною в Трьохсторонній контактній групі (ТКГ), було ніщо інше як бажання отримати паузу для того, щоб забезпечити проведення цих заходів і зміцнення потужностей на ліній фронту. Ось як би я оцінив те, що ми називаємо «безстроковим, всеохоплюючим припиненням вогню».
Тобто на покращення ситуації сподіватися не варто? Тоді чому в ЗМІ лунали більш оптимістичні повідомлення щодо ситуації на Донбасі?
Я не випадково на початку бесіди наголосив, що треба розрізняти реальний перебіг подій і інформацію. Вперше за сім років війни з приходом нової адміністрації на Банкову вживалися кроки для блокування достовірної інформації про події на фронті. Додайте сюди штрафи, які вводилися чи намагалися вводити для того, щоб мінімізувати вогонь у відповідь. Бо що таке «вогонь у відповідь»? Це ураження противника, що означало б поширення останнім інформації щодо таких дій. Тому ситуація оцінювалась не стільки діями противника, скільки відповідним вогнем у відповідь української сторони. Тому вживаючи кроки на блокування достовірної інформації, нове політичне керівництво України, треба відверто про це сказати, фактично наносило шкоду ЗСУ. Тому що, окрім деморалізації на фронті, прямим наслідком якої став некомплект особовим і офіцерським складом, це становить дуже велику небезпеку для української армії.
Очевидно, що Нормандський формат врегулювання конфлікту на Донбасі себе давно вичерпав через блокування Росією переговорного процесу і багато сьогодні говорять про необхідність шукати новий переговорний майданчик. Яким він може бути? Наскільки готові США, Великобританія і ЄС повноцінно долучитися до процесу?
До моменту поки не вироблено підходи нового формату, а також період і механізм транспортування, починати його роботу є дуже небезпечно. Бо це означає, що старе, яке продовжує працювати, але не на повну силу буде розвалено, а нового нічого не створено. Що фактично поверне ситуацію на момент найвищого напруження. Тому я наполягав від самого початку, перебуваючи в ТКГ, в «Норманді»: або ми пропонуємо і бачимо як запустити новий формат, або ми на повну потужність використовуємо наявні інструменти.
Чи на повну потужність з приходом нового керівництва України і ЗС, представництва в ТКГ наша країна використовувала старий формат? Ні. А хто перший надламав цей механізм? Він був надломлений, підписаним у липні на той момент радником президента України Вадимом Пристайком, протоколом політичних радників глав держав Нормандського формату, який забрав основні 15 пунктів в діяльності Нормандського формату і передав його ТКГ. Не випадково із-під контролю Нормандського формату випали ті речі, які стали далі найрезонанснішими і найнебезпечнішими в цьому переговорну процесі. Перше, це так звана «формула Штайнмайера», друге – атака Кремля, щоб Київ напряму вів переговори з Луганськом і Донецьком, третє – активні дії Кремля щодо набуття статусу нейтральної сторони у цих переговорах. Цей протокол фактично надломив статус «Норманді». Після цього в ТКГ, в його гуманітарній частині, було допущена чергова помилка з української сторони, коли було дано згоду на розподіл звільнення військовополонених на декілька груп. Перша група – ті, хто знаходиться в Росії. Друга – ті, хто знаходиться в Луганську і Донецьку. І третя – українські татари, які були затримані, заарештовані чи потрапили в полон в Криму. До чого це привело? До того, що фактично Москва штовхнула Київ на прямі стосунки в питанні звільнення військовополонених Києва з Луганськом і Донецьком. З того часу ніяких переговорів по звільненню кримських татар і тих бранців, які знаходяться в Росії не велося. А у вересні Росією в принципі було заблоковано ведення переговорів по звільненню військовополонених. Тому українська сторона під тиском громадськості змушена була дезавуювати домовленості, які закрито досягалися президентом Володимиром Зеленським під час зустрічі в Омані. В результаті цього станом на кінець 2020 року вже нове керівництво ТКГ на чолі з Леонідом Кравчуком змушено було заявити про те, що робота ТКГ заблокована. Якщо прослідкувати генезис розвитку подій, то стає зрозумілим, що саме помилки, допущені політичним керівництвом України в цьому процесі, привели ситуацію до того, що «Норманді» і ТКГ фактично стали неефективним інструментарієм у вирішенні питання врегулювання конфлікту на Донбасі. Якщо все це покласти на онлайн формат переговорного процесу, який домінував, то стає зрозуміло, чому жодних результатів не було. А остання активність українського представництва в США з приходом нової американської адміністрації щодо необхідності скликання чергового саміту «Норманді» свідчила лише про те, що президент Зеленський разом із головою свого Офісу Єрмаком панічно шукали інструмент, як показати хоч якісь аргументи у діяльності в рамках «Норманді» і ТКГ.
Російська сторона намагається легітимізувати питання залучення російських миротворців для врегулювання конфлікту на Донбасі. Наскільки такий сценарій можливий в українських реаліях?
В 2015 році в рамках діяльності ТКГ, експертних груп, аналізувалося безліч форматів миротворчого контингенту на Донбасі. Проте участь у миротворчому процесі контингенту учасника цього конфлікту є недопустимим. Тому коли ми говоримо про участь російських, білоруських чи казахських миротворців, треба розуміти, що мова йде про спільну державу, про спільний митний простір. На той момент обговорювались варіанти, в тому числі залучення так званих воїнів-інтернаціоналістів, які брали участь в міжнародних конфліктах у складі ЗС ще Радянського Союзу. Але навіть цей формат є неможливим у відповідності до статусу та правил застосування миротворчих контингентів в схожих випадках. Тому такий варіант є неможливий в силу того, що фактично і формально війна на Донбасі спричинена агресією РФ проти України. Така оцінка сьогодні дана як у відповідності до постанови ВР, так і у відповідності до резолюцій ООН, Радою Європи, Європарламентом. Міжнародне право трактує це міжнародним збройним конфліктом, тому участь у миротворчому контингенті учасника чи його представників є неможливою.
Роман Безсмертний
Президент Володимир Зеленський видав указ про створення організаційного комітету з підготовки та проведення в Україні установчого саміту Кримської платформи. Подейкують, що США стануть основним її учасником, що і дозволить перезавантажити Мінські угоди. Які перспективи у цієї платформи?
Ідея цієї конференції не нова. Вона вперше прозвучала і пройшла через міжнародні та внутрішньоукраїнські документи у 2016 році. Як я зазначив вище, перш ніж запроваджувати будь-який механізм, треба чітко уявляти, що він справді буде дієвим, що шлях до нього є реалістичним і що не повернемося назад в точку найвищої напруги. Це дуже небезпечно в цій ситуації. Якщо ми проаналізуємо ситуацію по «Норманді», то побачимо чотири сторони. По суті «Норманді» — це 2+2. Два посередника і два учасника конфлікту. Що таке Кримська платформа? Це багато. Але поки що це «клуб друзів» України. Питання: що вона буде вирішувати? Допомогу Україні? Чи перемоги у війні? Як вирозумієте до другого питання в цьому форматі дійти неможливо. Бо в ньому немає основного учасника цього конфлікту. Звідси можна говорити про те, що прямим призначення Кримської платформи може бути координація дії клубу друзів та союзників України. Або початок створення нового антипутінського блоку. Але це як казала ювіляр Леся Українка: «Contra spem spero!». Тобто «без надії сподіваюсь». Якби цей блок мав виникнути, то він би вже давно з’явився, бо конфлікт на Донбасі продовжується вже сім років. Тобто сподіваючись на досягнення якоїсь мети по Кримській платформі, треба бути реалістом. Але в чому ж тоді можна бути реалістом? В тому, що Кримська платформа може стати серйозним механізмом надання допомоги кримсько-татарському народу. Адже ситуація дуже непроста як у внутрішньоукраїнській складові, так і загальносвітовій. Фактично на сьогоднішній день агресія РФ переросла в тоталітарне знищення кримсько-татарського народу. При цьому міжнародна спільнота і Україна безсилі вплинути на ситуацію, демонструють безсилість у питанні надання допомоги. Впродовж останнього століття вже вдруге світ потрапляє у ситуацію, коли по відношенню до кримських татар чиниться по суті тоталітарна змова. Це дуже небезпечний правовий прецедент, коли не тільки національне, але і міжнародне право не в силі вплинути на подібні речі.
На території окупованих Луганській і Донецькій областях останнім часом активізувалися пропагандистські шабаші проросійських політиків. Зокрема, проводяться форуми, де знову піднімаються теми про захоплення всієї території Донецької та Луганської областей, а також про «Малоросію». Це такий спосіб тримати градус напруги в регіоні?
Генштабом ЗС РФ затверджена концепція гуманітарної політики на окупованій території, яка є складовою концепції «руського міра», що територіально охоплює не тільки окуповану територію, а й те, що в концепції іменується «Новоросією». Концепція передбачає нав’язування кремлівської гуманітарної політики в інформаційній, освітній, виховній, релігійній складовій. Тобто фактично реалізацію того, що в свій час називалось «гомосовєтікус». А зараз ми маємо таку собі комбіновану сталінсько-ленінську буржуазну особу, яка виховується на таких авторитетах як «Моторола», «Гіві», Захарченко «енд компані». Тобто мова йде про кування через механізми гуманітарної політики свого роду особи без Батьківщини, без історії, без моралі і т.д. Це дуже небезпечне явище, тому що мова йде про формування чогось особливого, що надалі буде використовуватись як таран не тільки у війні проти України, а й у війні проти цивілізованого світу. В історії людства такі випадки траплялися, коли екстериторіальні утворення перетворювались у формування таких особистостей. Прикладом цього є частина Осетії і Абхазія, які окуповані російською воєнщиною, спроби Кремля із білоруса кувати таку особистість. На щастя сьогодні практикою це відхилено. Перевага цивілізованого світу в тому, що такі утворення є неживучими. Тому що людина хоч і керується матеріальними благами, але вона все ж особа духовна. Навряд чи кремлівській гуманітарній політиці вдасться сформувати особистість без коріння, моралі та духовності.
Чи можна пов’язувати нинішнє загострення на Донбасі з внутрішньополітичною ситуацією в Росії ? Мовляв, таким чином, російська влада намагається відволікти увагу і мобілізувати електорат перед прийдешніми виборами до Держдуми.
Це наше щастя, що спочатку восени припали протести в Білорусі, а пізніше — в Росії. Тому що згідно даних, якими володіють спецслужби України та ТКГ, російська сторона набагато серйозніше готувалась до дій на лінії фронту. А події в Москві дещо пом’якшили та відволікли Кремль від української тематики. Але те, що вони готувались до активних дій і продовжують готуватись це очевидно.
Є думка про те, що до зриву операції українських спецслужб проти бойовиків російської приватної військової компанії (ПВК) «Вагнер» може бути причетний п’ятий президент України Петро Порошенко разом з колишнім керівником Головного управління розвідки Міноборони України Василем Бурбою. Що ви думаєте з цього приводу?
Сьогодні вже всі розуміють, що така операція була. Бо дуже довго в Офісі президента розказували, що цього не було. Це вже наштовхує на питання, а хто ж тоді спричинив провал такої операції? Як людина, яка довгий час працювала на Банковій, в Адміністрації президента, в Уряді, у ВР, можу з усією відповідальністю сказати, що компетенцію щодо зупинки таких операцій і їх продовження, питання обміну інформацією має тільки одна особа – це Президент України. Тому не маю сумніву, що за командою Зеленського і було дано вказівку когось із учасників тих розмов вступити в переговори з білоруською стороною щодо передачі інформації. Тому що на той момент президент Зеленський, як і вся команда видома главою Офісу Єрмаком знаходилася в парадигмі реалізації домовленостей з Кремлем. І тому заради того, щоб зберегти оті Оманські оманливі домовленості і було призупинено реалізацію операції по «вагнерівцях». Але розуміючи в якій ситуації на той момент знаходиться президент Білорусії, спробували скористатися цим. Це є свідченням того, що ні президент Зеленський, ні люди, які знаходилися біля нього не мають необхідної підготовки і усвідомлення того, що таке міжнародні відносини, яка роль у них спецслужб і т.д. В подальшому це було підтверджено далі з маскування Банковою ситуації з МІ-6 і сьогоднішніми їх діями щодо недопустимості транслювання фільму, який знімає Netflix щодо провалу операції по «вагнеровцям». Треба мати на увазі, що рішення про проведення таких операцій, тим більше, що в них були задіяні цілий ряд іноземних спецслужб, приймається на найвищому рівні. А спосіб витоку інформації свідчить про те, що до її появи у ЗМІ мали відношення нині чинне політичне керівництво, а не попереднє.
На додаток до вже прийнятого рішення щодо блокування проросійських телеканалів і санкцій проти сім’ї Віктора Медведчука, РНБО ввів санкції проти 10 своїх офіцерів у справі про фінансування тероризму. Чому такі жорсткі заходи почалися робитися тільки зараз?
Вважаю помилкою попередньої адміністрації, що такі кроки не були вжиті своєчасно. Цей крок є дуже резонансно позитивний, тому що може позитивно впливати не тільки на внутрішню ситуацію, а й на зовнішню. В ньому приховано цілий ряд механізмів, які стосуються підняття акцій України на євразійському континенті, з точки зору підтримки демократії, впливу на ситуацію в Білорусії, в Росії, спільності дій у відстоюванню ідеалів демократії з європейською спільнотою. Разом з тим не можу не констатувати те, що у більшості випадків такі заходи поки що носять виключно декларативний характер і виглядають як битва за інформаційний простір. Ми не розуміємо фіналу цього процесу. По-друге, це битва за ринки. Бо коли ми говоримо про санкції проти бізнесу Медведчука «енд компані», то ми повинні розуміти, що це 3,5 млн тонн дизельки по року. Це величезна сума і тому може трапитися так, що вона опиниться в руках іншої особи, а не буде реалізована відповідно до механізмів ринку. Тому давайте далі слідкувати за перебігом цих подій. Вони дійсно несуть в собі позитивну складову. Але як завершиться процес не відомо. Поки що все знаходиться на стадії реалізації. Щоб не вийшло так як з операцією проти «вагнерівців», яка починалася з великими сподіваннями, але закінчилася «пшиком».
Соратники Медведчука спробували повернутися в медіапростір, створивши спільний телеканал «Перший незалежний», куплений представником медіагрупи Тараса Козака, однак телеканал відключили через годину після виходу в ефір. Як ви оцінюєте такі спроби реваншу?
Я був би дуже радий, якби розумів, що коли приймалися санкційні рішення по всьому переліку питань, то аналізувалися і контр-дії противника. Бо на сьогоднішній день ефірна, електронна, судова складова, я вже не торкаюсь соціальних мереж, може виглядати як альтернатива. Очевидно треба розуміти, що в усіх цих напрямках пропрацьовані механізми зупинення реакції і досягнення реакції мети. Але будемо слідкувати за цим. На сьогоднішній день я бачу, що тема з бізнесом нефіналізована. А це означає, що збереження джерел доходів залишається. І якщо є такі гроші, то спосіб їх застосування завжди знайдеться.
Віктор Медведчук заявляє, що його можуть незабаром заарештувати. На ваш погляд, яке майбутнє у його політичного проекту. ОПЗЖ вже втратила лідируючі позиції? Наскільки активними можуть бути нові провокації всередині України за посередництва ОПЗЖ?
ОПЗЖ на чолі із Віктором Медведчуком ніяких перспектив не мав. Треба розуміти, що всередині ОПЗЖ, окрім вище зазначеної особи, який явно реалізує пропутінську політику, є цілий ряд осіб, які вагаються. Є Юрій Бойко, який не може сьогодні чітко сформувати свою позицію, але прив’язує себе до електорату, орієнтованого на налагодження відносин з Росією. Є Сергій Льовочкін. І тут я б хотів звернути увагу на зміну контексту інформаційної політики телеканалу «Інтер». Бо це означає, що це прямий конкурент Медведчука в середовищі ОПЗЖ. Тому коли ми аналізуємо фактор особистостей, потрібно дивитись на організаційну структуру. Вона не є монолітною з точки зору служінню Кремлю. А якщо подивитися на програму партії, то там все ще більш розмито. Тобто всередині це звичайне осине гніздо, якими є сьогодні більшість політичних сил.
Печерський суд Києва дозволив затримати підозрюваного у державній зраді Анатолія Шарія для доставки в суд з метою розгляду обрання йому запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Чи реально побачити Шарія на лаві підсудних в Україні. І чи є майбутнє у його політичного проекту?
З моєї точки зору, подібні політичні сили не мають перспектив. У них немає соціальної бази. Інша справа, що принцип: «хай буде як завгодно, аби не було так як є» іноді може перемагати. У такому випадку збірна солянка у вигляді тих осіб, про які ми говоримо, можлива, як і їх участь у політичному процесі країни. Але це свідчення того, що Україна піддається інформаційній війні, яку проти неї веде Кремль. А окремі політики, включаючи тих про кого ми говоримо, ласі на корупційні ресурси, якими сьогодні володіє країна-агресор в необмеженій кількості. Наведу приклад. За 2019 рік світ купив у РФ нафти, нафтопродуктів та газу на півтрильйона доларів. Із них 270 трильйонів купила Європа. Тепер подивіться на бюджет РФ. Це 18 трильйонів рублів. Курс долара 1 до 73. Уявіть куди дівається надлишок! Він йде на подібні спецоперації в Сирії, Україні, Придністров’ї, Нагірному Карабаху, в Грузії.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков вважає, що засуджений на 7 років Сергій Стерненко придумав собі образ революціонера. А що ви думаєте про Стерненка?
Я б запропоновав Арсену Авакову згадати 2014 рік. Кого він тоді залучав до протидії російській агресії. Щоб він зрозумів, говорити про те, хто придумав і фантазувати на цю тему є недопустимо. Ситуація навколо Стерненка — це один із кроків, як нанести удар по тим, хто відстоює український суверенітет і територіальну цілісність. Тому я не розумію, чому з вуст людини, яка пережила події 2014-2015 років лунають такі тези. Поки що вважаю їх помилковими.
Президент Володимир Зеленський обіцяє створити в Україні суд в смартфоні, який дозволить скоротити судовий процес і мінімізувати корупцію. На ваш погляд, як це може допомогти побороти корупцію в Україні?
У 1940 році відомий актор, режисер і сценарист Чарлі Чаплін зняв фільм «Великий диктатор», у якому є фінальна сцена, де він говорить про те, що машини, а я додаю ще комп’ютери і діджиталізація, не зможуть замінити мораль, милосердя та добро. Тому тези політичного керівництва про діджиталізацію, комп’ютеризацію — це лише спроба компенсувати відсутність тих речей, про які я сказав. Взагалі доручати важливу справу аморальним людям є неприпустимо. Тому дуже тривожусь, коли до їх рук потрапляють подібні ресурси. Бо ними можуть користуватися на благо тільки моральні, віруючі, милосердні та добрі люди. В іншому випадку все це буде використовуватися з користю.
Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки рекомендував Раді прийняти за основу законопроект про створення Національного агентства з питань подолання наслідків агресії Російської Федерації (№3057). Що означає цей законопроект?
Справа в тому, що від самого початку у цій системі координат не було оператора, який би міг працювати з ресурсом. Бо, з точки зору управлінської моделі, міністерства — це інститути, які виробляють політику. Органи виконавчої влади — це ті, хто здійснюють розпорядчі функції, працюють з ресурсами, тобто займаються, умовно кажучи, реалізацією конкретних проектів, програм і т.д. В питанні подолання наслідків агресії РФ такого органу поки що немає. Думаю, що мова йде про створення нового джерела для того, щоб в ньому сконцентрувати національні і міжнародні кошти. Бо слово «агентство» означає розпорядження ресурсами. Добре це чи погано? Добре, якби в нас був порядок у питанні бюджетних ресурсів. Але на сьогоднішній день це недопустимо, тому що монополізує ситуацію і призведе до того, що недобрі люди будуть займатися розкраданням цих коштів.
Пентагон оголосив про новий пакет військової допомоги Україні на $ 125 млн, метою якого є допомогти нашій країні зберегти територіальну цілісність, захистити її кордони і поліпшити взаємодію з НАТО. На яких умовах надається ця допомога?
Я б звернув увагу на ту ініціативу, яка підготовлена групою американських дипломатів і президентом США Джо Байденом щодо необхідності підняття допомоги до півмільярда доларів. І низка інших пропозицій, які є абсолютно ділові. Частина з цих коштів є безповоротні, частина — для постачання летальної зброї, для того, щоб Україна купувала. Там немає системи кредитних стосунків. Разом з тим наполягаю на тому, щоб з обох сторін були розроблені механізми контролю за використанням цих коштів за прямим призначенням. Щоб це дійсно могло посилити ЗСУ, нашу безпекову складову та оборонно-промисловий комплекс.
Нещодавно Лавров заговорив про розрив дипломатичних відносин з ЄС. Таким чином Кремль намагається підвищити ставки в торгах з новою американською адміністрацією?
Згадаємо контекст в якому відбувалися ці події. З одного боку, телефонна розмова президента Путіна і президента Байдена. Було продовжено Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь. З іншого, відбувся візит Верховного комісара ЕС із зовнішньої політики Жозеп Борреля до Москви, який був свого роду складовою руйнування ЕС. Власне подібна теза Лаврова додавала емоційності в позицію Кремля. Чи є ця позиція наріжним каменем і основним завдання політичного керівництва країни-агресора? Ні. Це тактичний інструмент шантажу ЕС і світу, інструмент підняття акцій в розмові з Вашингтоном та Брюсселем. В то й же час це свого роду «привіт» Парижу, Берліну і підтримка Лондону в його діях щодо Brexit. Ці речі є складовою зовнішньополітичної гри Кремля, основною метою якої є руйнування єдності ЕС, розколу стосунків між Брюсселем і Вашингтоном, і як наслідок – спроба маневрувати у цих стосунках, отримуючи дивіденди.
Чи не вважаєте і ви, що режим ізоляції в певній мірі вигідний Путіну, адже таким чином йому вдається утримувати владу в країні?
Люди, які у дитинстві читали багато казок прекрасно розуміють, що в казці не можливо присутність лише добра. Тоді не буде казки. А якщо є і зло, і добро, тоді є казка. Добро періодично буде перемагати. Але це не означає, що зло зникне. Тому «Хартленд» як джерело зла нікуди не подінеться. І в цьому є філософське призначення цього творіння, яке називається РФ, Кремль, Путін з усіма складовими. Іноді з ідеальним і хорошим народом, геніальними тимчасовими вождями, бо це моменти, коли вершиться добро. Але зло тут же відроджується. Це як відрубати Химері одну голову, де на її місці виростають дві нові.
Державний концерн «Укроборонпром» нещодавно представив нову військову техніку і озброєння власного виробництва на виставці IDEX-2021, яка пройшла в Абу-Дабі. Наскільки Україна в цілому посилила свою обороноздатність за час гібридної війни з Росією?
Перше. Те, що я зараз бачу як продукт, у свій час ще бачив у вигляді розробок за президентів Леоніда Кучми і Віктора Ющенко. Можу абсолютно чітко сказати, що найсильнішою складовою за ці роки є власне робота конструкторських бюро. Розроблено дуже багато практичних і потрібних речей для військових. Але водночас їм бракує практики застосування, бо вони не проходять необхідного випробовування. Проте це найсильніша складова України у питаннях розробки. Друге. Це власне робота оборонно-промислового комплексу і його переведення на нові координати. Тут трохи слабше, але дещо усе ж робиться. Я сподіваюся, що з появою віце-прем’єра, із залученням цілого ряду українських фахівців, вдасться розробити і врегулювати питання державного замовлення, взаємовідносин «Укроборонпрому», Уряду і Міноборони, ролі і місця контролю Комітету ВР в цьому плані, випуску сучасної техніки і т.д.
Треба розуміти, що ми протистоїмо РФ. Її концепція і набір техніко-тактичних інструментів зрозумілий. Тому наша задача виробити необхідну протидію і реалізувати її на практиці. Переконаний в тому, що оборонно-промисловий комплекс в умовах війни може стати драйвером української економіки. Можу сказати, що у цьому питанні активізувався і зовнішній контур. Кількість замовлень зросла, бо всі прекрасно розуміють, що у воюючої країни завжди хороша зброя. Але це також означає, що треба серйозно активізувати роботу по оборонно-промисловому комплексу і вкладатися в роботу підприємства. Дещо змінити тактику підходу до залучення, розробок по окремих видах озброєнь, які здійснюються за кордоном. Дещо треба змінити в питанні отримання доступу до цих розробок, тому що тут явно є проколи, які в таких випадках є недопустимі. Я не хочу розкривати деталі, тому що це не для загального користування інформація. Але я переконаний, що тут є колосальний заділ. Я сподіваюсь, що всі ці недоліки будуть виправлені в найближчому майбутньому.
