Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Про гостру кадрову кризу в судовій системі не говорить хіба що лінивий. Попри те, що зараз залишається всього один місцевий суд, який не працює (а на початку 2020-го таких судів було 8), масштаби кадрової кризи за рахунок призначення на посади нових суддів суттєво зменшити не вдалося:
По-перше, загрозливих розмірів набуває відтік фахових спеціалістів з апарату судів. По-друге, судді продовжують реалізовувати своє право на відставку, а також звільнятися через інші обставини. По-третє, орган, який генерував головний кадровий потенціал для судової системи, не працює вже майже 15 місяців, і перспективи відновлення його роботи найближчим часом досить примарні.
За таких умов нехтувати кадровим потенціалом, готовим до призначення, вкрай свавільно. Декілька сотень кандидатів на посаду судді «зависли» на етапі перевірки їхніх завдань в рамках кваліфікаційних іспитів у Вищій кваліфікаційній комісії судів України (ВККС). І народні депутати України (попри існування низки законодавчих ініціатив) вирішувати це питання коротшим шляхом не поспішають. Ми про це писали не один раз.
А сьогодні хочемо зосередитися на кадровому потенціалі судової системи, чиє призначення залежить виключно від волі Вищої ради правосуддя (ВРП). Як відомо, ВРП розпочала розгляд матеріалів щодо внесення Президентові України подань про призначення суддів на посади в місцевих загальних судах 27 квітня 2020 року (хоча свої рекомендації до ВРП ВККС надіслала ще 9 серпня 2019 року). За результатами цього процесу понад 4 сотні кандидатів стали суддями і вже здійснюють правосуддя в місцевих судах по усій Україні.
Утім, питання 9 кандидаток у судді досі не розглянуто ВРП: кандидаток на посади суддів Печерського районного суду м. Києва Оксани Вовк, Олени Куць, Анастасії Мішкіної, кандидаток на посади суддів Шевченківського районного суду м. Києва Наталії Грішиної, Яни Левицької, Ольги Ляшко, Олени Молчан, Марини Троян і кандидатки на посаду судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Наталії Алексашиної.
У період гострого кадрового дефіциту ВРП зволікає з розглядом рекомендацій про призначення цих кандидаток на посади суддів у вкрай завантажені суди Києва та Кременчука вже 11 місяців.
Ми спробували довідатися у ВРП про причини нерозгляду матеріалів цих кандидаток і поцікавитися, коли планується, власне, завершення розгляду. Утім, у Вищій раді правосуддя обмежилися досить формальною відповіддю. Наш запит на інформацію датовано 5 березня 2021 року. Відповідь ВРП надійшла 15 березня 2021 року.
Згідно з пунктом 5.25 Регламенту Вищої ради правосуддя Рада розглядає питання, віднесені законом до їх компетенції, в розумні строки. Як ВРП тлумачить розумні строки в питанні розгляду матеріалів щодо внесення Президентові України подань про призначення суддів на посади в місцевих загальних судах? Якими є середні строки розгляду таких матеріалів?
«Порушені в запиті питання стосовно визначення середніх строків розгляду матеріалів щодо внесення Президентові України подань про призначення суддів на посади в місцевих загальних судах і тлумачення визначення «розумні строки» в питанні розгляду таких матеріалів за своїм змістом потребують надання відповідних пояснень, що не охоплюються вимогами законодавства, яке регламентує діяльність Ради», — констатує у своїй відповіді ВРП.
Окрім того, вказано, що «на Вищу раду правосуддя покладено обов’язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації. З врахуванням вимог законодавства ВРП максимально оперативно здійснює розгляд питань, віднесених до її компетенції».
Також у відповіді ВРП йдеться про те, що рекомендації ВККС про призначення 9 кандидаток на посади суддів були розподілені членам ВРП і нині перебувають у них на розгляді.
Далі в листі сказано, що «пунктом 9.1 глави 9 Регламенту встановлено, що Вища рада правосуддя може ухвалити відкласти розгляд питання, зокрема, для додаткового вивчення матеріалів про внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді».
Щоправда, ми такої норми в пункті 9.1 глави 9 Регламенту ВРП не знайшли. У Регламенті, який опубліковано на сайті Ради, йдеться про форми, в яких ухвалюються рішення Ради, й про те, що «питання, пов’язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал». Імовірно, наша здатність «читати між рядків» Регламент Ради і здатність автора листа-відповіді суттєво різняться.
У ВРП зазначили, що наразі питання щодо розгляду матеріалів вказаних кандидатів на посади суддів до проектів порядку денного засідань ВРП не включено.
Як бачимо, Рада не планує найближчим часом завершувати розгляд питання щодо 9 кандидаток результативним рішенням. А нам доводиться лише здогадуватися про справжні причини такого зволікання.
Ми отримали коментарі двох кандидаток, рекомендації яких досі перебувають на розгляді ВРП. Ми їм поставили декілька запитань. Зокрема, поцікавилися: з яких причин відкладалися засідання з розгляду їхніх питань? Як така невизначеність впливає на їхнє професійне життя? За яких умов, на їхню думку, ВРП повернеться до розгляду рекомендацій ВККС та завершить їх розгляд? І чи має бути обмежено строки розгляду ВРП матеріалів щодо внесення Президентові України подань про призначення суддів на посади в місцевих загальних судах?
Тимчасом кадрова криза щодня поглиблюється. І ми не втомлюємося про це нагадувати.
КОМЕНТАРІ
Ситуація викликає здивування
Наталія ГРІШИНА, кандидатка на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва
На розгляді у ВРП рекомендація ВККС щодо призначення мене на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває майже рік, ВРП двічі розглядала питання про внесення Президентові України подання про призначення мене на посаду судді — 28 травня 2020 року та 17 листопада 2020 року.
Так, 28 травня 2020 року ВРП вирішила відкласти розгляд матеріалів у зв’язку з необхідністю проведення додаткової перевірки щодо мене.
На запит із приводу того, з чим пов’язана додаткова перевірка та які обставини (факти) щодо мене додатково перевіряються, ВРП відповіді по суті не надала.
17 листопада 2020 року ВРП також розглядала питання щодо внесення Президентові України подання про призначення мене на посаду судді та в результаті знов вирішила відкласти розгляд матеріалів. На засіданні жодного питання до мене у членів ВРП не було.
На запит щодо підстав відкладення цього разу розгляду матеріалів ВРП відповіді по суті знов не надала.
Після 17 листопада 2020 року питання про призначення мене на посаду судді до розгляду ВРП не призначалось.
На жаль, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не містить положень щодо строку розгляду ВРП рекомендації ВККС про призначення кандидата на посаду судді та внесення Президентові України відповідного подання.
Самим Регламентом ВРП передбачено, що Рада розглядає питання, віднесені чинним законодавством до її компетенції, в розумні строки.
З урахуванням принципу розумності строків ВРП мала б розглянути рекомендації ВККС щодо тих кандидатів, що в серпні 2019 року отримали ці рекомендації для призначення на посади суддів місцевих загальних судів, які до цього часу не розглянуто, адже, на мою думку, у ВРП було достатньо часу для здійснення перевірки таких кандидатів.
Ця ситуація викликає здивування, адже, з одного боку, ВРП вказує на нестачу професійних суддівських кадрів, а з іншого боку, затягує розгляд матеріалів кандидатів, які отримали рекомендації для призначення на посади суддів, зокрема, в Печерському та Шевченківському районних судах м. Києва, які, як відомо, є доволі завантаженими.
Я вважаю, що питання строку розгляду ВРП рекомендації ВККС про призначення кандидата на посаду судді має бути врегульовано на законодавчому рівні, адже відсутність чіткого законодавчого регулювання може призводити на практиці до затягування вирішення тих чи інших питань або до зловживань.
Невизначеність впливає
Олена МОЛЧАН, кандидатка на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва
Рекомендація ВККС щодо призначення мене на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває на розгляді у ВРП з серпня 2019 року.
Засідання ВРП щодо розгляду моєї кандидатури призначалися на 28 травня 2020 року, 3 вересня 2020 року та 21 січня 2021 року, але вони не відбулися. Перше засідання знято з розгляду для додаткової перевірки матеріалів моєї справи, друге та третє — у зв’язку з відсутністю кворуму. Дізнатися більш деталізовано про причини довготривалого розгляду у ВРП неможливо ні в усній, ні в письмовій формі. Запитання, на жаль, залишаються без відповідей.
На мою думку, тривалий розгляд моєї кандидатури пов’язаний з відсутністю правового врегулювання чітких строків розгляду рекомендацій ВРП.
Певна річ, така невизначеність щодо подальшої професійної кар’єри впливає на повсякденне життя. У квітні 2017 року я ухвалила для себе важливе рішення взяти участь у доборі на посаду судді місцевого суду. Спочатку склала відбірковий іспит, за результатами якого пройшла до наступного етапу, а потім після навчання, що тривало 3 місяці, успішно склала кваліфікаційні іспити. Загалом я доклала дуже багато зусиль для досягнення свої мрії стати суддею, і от уже «на фініші» виникли незрозумілі труднощі, подолання яких від мене, на превеликий жаль, не залежить. Ця невизначеність тривалістю майже два роки (час, протягом якого розглядається рекомендація) не дає змоги планувати моє подальше життя, життя моєї родини. Але все ж таки я та інші кандидати, які перебувають у такій самій ситуації, не полишаємо надії на позитивне вирішення цього питання. Крім того, зараз ми часто чуємо по телебаченню та читаємо в друкованих засобах інформації про гостру проблему браку суддів. Тому в її вирішенні повинні бути зацікавлені не лише кандидати, а й суспільство в цілому.
За яких умов ВРП повернеться до розгляду рекомендацій ВККС? З огляду на зазначені ВРП підстави зняття з розгляду рекомендації, повернення до її розгляду можливе після проведення додаткової перевірки моєї справи за наявності кворуму. Хоча, якщо чесно, відповісти на це запитання мені досить складно…
І так, я вважаю, що строки має бути конкретно визначено. Наявність чітких строків розгляду рекомендацій ВРП значно б пришвидшило цю процедуру, і кандидати нарешті склали б присягу та розпочали б виконання своїх професійних обов’язків.
