Агенство острых новостей НОЖ Ведущее информационное агенство, мы публикуем самые важные и актуальные новости общественной, политической и экономической жизни Украины и мира
Связанные статьи
Які олігархи контролюють стратегічні держпідприємства
Державні підприємства, які вже не перший рік готуються до приватизації, потрапили під неформальний операційний контроль зі сторони олігархів та маловідомих бізнес-групи. БЦ досліджував, хто і які підприємства контролює.
Публічно президент України Володимир Зеленський, прем’єр-міністр та голова Фонду державного майна постійно говорять про «Велику приватизацію» державних підприємств, наповнення бюджету та подальші перспективи цих підприємств як приватних структур.
В 2020 році держава планувала залучити від приватизації великих державних підприємств 12 млрд грн. Пандемія COVID-19 та міжнародна фінансова криза скорегували ці плани до 0,5 млрд грн. Наразі велика приватизація поставлена на паузу.
Паралельно на підприємствах, які вже не перший рік готуються до приватизації, відбуваються зворотні процеси – неформальний операційний контроль над ними отримали олігархи та бізнес-групи.
Контролюючи закупку сировини та комплектуючих та продаж готової продукції, ФПГ отримують додатковий прибуток.
БізнесЦензор розбирався, хто контролює ці підприємства.
Читайте также: Как ильменит ОГХК грузят на Крым, а Фонд госимущества прикрывает поставки
Центренерго
ПАТ «Центренерго» (ЦЕ) – остання державна генеруюча компанія. Оперує трьома теплоелектростанціями: Трипільською у Київській області, Зміївською у Харківській області та Вуглегірською у Донецькій області.
Загальна встановлена потужність трьох ТЕС — 7665 МВт. Станції компанії включають 23 енергоблоки потужністю від 175 до 800 МВт. З них 18 — вугільні та 5 — газомазутні.
В 2018 році компанія отримала дохід на рівні 14,5 млрд грн і прибуток у 0,5 млрд грн. В 2019 році, не дивлячись на те, що компанія наростила виробництво електроенергії на 17% до 10,2 млн МВт*г, її збитки сягнули 2 млрд грн.
У березні 2016 року ЦЕ очолив Олег Коземко, що керував компанією в інтересах Ігоря Кононенка, соратника тодішнього президента Петра Порошенка.
Тоді компанію рятувало те, що збитки залишались не на ЦЕ, а на державних шахтах. Зокрема, на держпідприємстві «Краснолиманська», на якому паразитувала приватна компанія ТОВ «Краснолиманське».
ТОВ «Краснолиманське», засноване донецькими бізнесменами Ігорем Гуменюком та Сергієм Кузярой, ще в 2003 році орендувало у держпідприємства вугільні пласти. В 2014 році, під час бойових дій, шахту захопив підрозділ «Дніпро-1» Юрія Берези, який в майбутньому став народним депутатом.
Докладно про це БізнесЦензор писав у березні 2017 року.
Втім, в 2017 році власником ТОВ «Краснолиманське» стала компанія «УкрДонІнвест» Віталія Кропачева. За декілька років державна шахта офіційно перестала видобувати вугілля. Натомість вугілля видобував і продавав на ЦЕ приватний орендатор Кропачева.
Крім ТОВ «Краснолиманське», Кропачев придбав збагачувальні фабрики (ЦЗФ), які раніше належали компанії ДРФЦ Олександра Януковича. На цих фабриках збагачувалось вугілля держшахт, яке йшло на «Центренерго».
В червні 2019 року тодішній очільник Фонду держмайна Віталій Трубаров призначив в.о. гендиректора ЦЕ Володимира Потапенка – ставленика Ігоря Коломойського. В інтерв’ю Цензор.НЕТ Коломойський назвав новий менеджмент «зрозумілим».
Читайте также: Семейная схема Тимура Хромаева по разграблению бюджета страны
Кропачев в останньому своєму інтерв’ю розповів, що у червні 2019 року ЦЕ під контролем Коломойського відмовилось від договору про постачання вугілля з ТОВ «Краснолиманське». В результаті «УкрДонІнвест» Кропачева через суди вимагає у ЦЕ 1,4 млрд грн.
Під контролем менеджменту Коломойського ЦЕ з середини 2019 року почало скуповувати вугілля у держшахт, по імпорту і у ДТЕК Ріната Ахметова. Компанія збільшила виробництво електроенергії, порівняно з періодом кураторства Кононенка.
Головною метою такої роботи було забезпечити дешевою електроенергією феросплавну групу підприємств групи Приват Коломойського: Нікопольський та Запорізький феросплавні заводи, а також Марганецький та Покровський ГЗК, які постачають для них руду.
ЦЕ купувало вугілля у «приватівських» трейдерів по ціні вище ринку, а продавало електроенергію заводам Коломойського по ціні нижче ринку. Докладною БЦ розписував цю схему у жовтні 2019 року.
З травня 2020 року, коли ДТЕК пролобіював загороджувальні мита на вугілля у 65%, а ціна газу подешевшала, ЦЕ почало купувати газ для виробництва електроенергії. Газ за завищеними цінами компанія купувала у трейдера «Юнайтед Енерджи» з групи Приват. Той, у свою чергу купував газ за нижчими від ринкових цін у «Укрнафти», ще однієї державної компанії, яку контролює менеджмент Коломойського.
Наприкінці травня ФДМУ зміг змінити керівника ЦЕ. Новим в.о. директора компанії став Олександр Корчинський. Втім, менеджер Коломойського Володимир Потапенко не був звільнений, а лише перепризначений в правління.
Чи вдасться продати «Центренерго»? За словами голови ФДМУ Дмитра Сенниченка, на сьогодні вартість компанії дорівнює мінус 1,4 млрд грн. Кредиторська заборгованість компанії складає близько 4 млрд грн.
Кредиторами компанії є підприємства Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Дмитра Крючкова та Віталія Кропачева. Навряд чи з ними здатен буде домовитись не український інвестор.
До того ж, для нормальної експлуатації компанії, новий власник повинен мати власні джерела дешевого палива – в першу чергу вугілля. Втім, на сьогодні всі перспективні державні шахти знаходяться у власності ДТЕК Ріната Ахметова (90% видобутку в країні), Віталія Кропачева або Максима Єфімова, власника «Донбасенерго» – ще однієї генеруючої компанії.
Реалістичних сценаріїв приватизації «Центренерго» поки що немає.
ОПЗ
Ще одне підприємство, яке перебуває в управлінні Фонду держмайна і входить в перелік майбутньої великої приватизації — Одеський припортовий завод (ОПЗ).
Цей завод — найбільший виробник мінеральних добрив в Україні, а його розташування на березі Чорного моря в порту «Південний» дає додаткові конкурентні переваги для їх експорту в інші країни.
Окрім того, ОПЗ є кінцевим пунктом міжнародного аміакопроводу «Тольятті – Горлівка – Одеса» і управляє перевалкою аміаку: прийому, охолодження і перевантаження на танкери. Трубопровід з’єднує три виробника аміаку: російські «Тольяттіазот» та українські «Стирол» і ОПЗ. Українською його частиною управляє держпідприємство «Укрхімтрансаміак».
Одеський припортовий завод є символом державної корупції. Під час президенства Віктора Януковича контроль над ОПЗ отримав його політичний союзник олігарх Дмитро Фірташ. Його компанії постачали на завод сировину – природний газ – викуповували готові добрива та постачали на експорт.
Більшість угод з купівлі добрив були укладені із заниженими цінами.
В результаті, у 2013 році, коли компанії Фірташа почали активно «співпрацювати» з ОПЗ, збиток заводу виріс до 1,14 млрд грн з 116 млн грн в 2012 році. Окрім того, ОПЗ заборгував OstChem Фірташа $193 млн за поставки газу.
В 2014 році, після зміни влади, на підприємстві почало заробляти оточення президента Порошенка та представники «Народного Фронту»: підконтрольні колишньому депутату НФ Миколі Мартиненку компанії продавали газ, а компанії з орбіти Ігоря Кононенка викуповували добрива за заниженими цінами і продавали на експорт.
Через збиткову роботу заводу Кабмін зобов’язав «Нафтогаз України» постачати газ на ОПЗ. В результаті, борг ОПЗ перед НАК становив 1,5 млрд грн.
В цілому борг ОПЗ перед НАКом, компаніями Фірташа та іншими компаніями становив 9 млрд грн.
Через відсутність обігових коштів ОПЗ не міг самостійно виробляти добрива і був змушений перейти на давальницьку схему.
Першим давальцем в 2017 році стала «ЕРУ Трейдинг» Андрія Фаворова, Дейла Пері та Ярослава Мудрого.
В грудні того ж року на заводі змінився давальник – ним стала «Всеукраїнська Енерго Компанія» (ВЕК) Олексія Дубаса. Робота з ним тривала до квітня 2018, оскільки ВЕК несанкціоновано відібрала з газотранспортної системи газу на 500 млн грн і не заплатила за ресурс.
З того часу робота ОПЗ була зупинена. У липні 2019 року ОПЗ підписав новий давальницький контракт з ТОВ «Агро Газ Трейдинг».
ТОВ «Агро Газ Трейдинг» було зареєстровано в кінці 2016 року. Офіційно компанія належить бізнесменам Олександру Горбуненку, зареєстрованому в Донецьку та Володимиру Колоту з Білої Церкви Київської області.
На момент створення розмір статутного капіталу «Агро Газ Трейдинг» становив 1 тис. грн. Як повідомляла Економічна правда, в 2017 році «Агро Газ Трейдинг» став ексклюзивним постачальником карбаміду виробництва ОПЗ, коли давальником на заводі була «Еру Трейдинг» Фаворова.
Договір на поставку давальницької сировини з «Агро Газ Трейдинг» діяв до грудня 2019 року. Однак наглядова рада ОПЗ погодила додаткову угоду і роботу з компанією було продовжено до 30 квітня 2020 року.
У січні 2020 року керівництво ОПЗ оголосило новий конкурс з відбору постачальника газу на давальницьких умовах для роботи підприємства в травні-грудні.
Конкурс відбувся 5 березня і участь в ньому взяли IBE Trade Олександра Ровта, ТД «Сокар Україна» з азербайджанської групи Socar, «Укрнафтобуріння» Ігоря Коломойського та Віталія Хомутинніка, швейцарська Maddox, одеський трейдер «Юг-Газ» Ігоря Учителя та «Агро Газ Трейдинг».
Найвищу ціну за переробку запропонувала «Укрнафтобуріння»: $39,5 за тонну та $77 за тонну відповідно. На другому місці опинилася компанія «Агро Газ Трейдинг» з пропозицією $40 та $67,5 відповідно.
10 березня наглядова рада скасувала конкурс. Далі наглядова рада оновлює склад правління ОПЗ, яке приймає рішення про пролонгацію договору з «Агро Газ Трейдинг» до 30 червня 2020 року.
Через не проведення нового конкурсу 19 червня правління заводу продовжило угоду з «Агро Газ Трейдинг» ще на два місяці, або до дати початку робіт з новим давальцем, якого буде обрано на конкурсі.
Водночас компанія «Агро Газ Трейдинг» заявляє про плани брати участь в приватизації заводу та активно розміщає промо-матеріали про те, що завод потрібно продавати по-частинам.
ОГХК
«Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК) створена в 2014 році для управління «Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом» (ГМК) та «Іршанським гірничо-збагачувальним комбінатом» (ГЗК). Вона була створена після того, як уряд розірвав договори оренди майнових комплексів цих підприємств з компанією «Кримський титан» з Group DF Дмитра Фірташа.
Іршанський ГЗК знаходиться в Житомирській області та видобуває і збагачує ільменітові руди (титанова руда). Вільногірський ГМК знаходиться в Дніпропетровській області і видобуває концентрати рідкісних металів.
Руди, які видобувають та збагачують підприємства ОГХК, використовуються при виробництві титану, пігментів, кераміки, скла та рідкісних металів — цирконію. Наприклад, з ільменітових руд комбінатів ОГХК виробляють діоксид титану, який використовують як білий пігмент в целюлозній та лакофарбовій, гумовій промисловості, білої емалі та термостійкого скла.
ОГХК – найбільший виробник ільменітового, цирконієвого та рутилового концентратів в Європі.
До зміни влади в 2014 році, Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК забезпечували сировиною титанові підприємства, які належать Фірташу, або які він контролює: «Кримський титан» в Криму, «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ЗТМК) та «Сумихімпром».
Після переходу майнових комплексів комбінатів на баланс ОГХК її очолив Руслан Журило — близький до впливового на той момент депутата від «Народного фронту» Миколи Мартиненка.
За даними Національного антикорупційного бюро, зібравши команду, Журило впровадив схему продажу продукції підприємства на пов’язані іноземні компанії за заниженими цінами, з подальшою реалізацією такої продукції кінцевим споживачам вже за ринковими цінами.
Іноземні компанії, яким продукція комбінатів продавалася за заниженими цінами, виявилися афілійованими з Миколою Мартиненком.
В січні 2017 року НАБУ затримало керівника ОГХК Журила за підозрою в нанесенні шкоди компанії у розмірі 300 млн грн. В березні він вийшов під заставу в 12 млн грн, яку вніс на той момент нардеп від «Народного фронту» та соратник Мартиненка – Микола Княжицький.
Наразі справа Журила перебуває у Вищому антикорупційному суді.
Виконуючим обов’язків став перший заступник Журила – Олександр Гладушко, його соратник. Тобто, звільнення Журила не змінила ситуацію на держпідприємстві.
В лютому 2020 року Фонд державного майна звільнив Гладушко та призначив виконуючим обов’язки Михайла Макарова. Його першим заступником став Пітер Девіс. Однак вже 25 травня ФДМУ звільнив Макарова за власним бажанням через стан здоров’я. В.о. голови правління став перший заступник Пітер Девіс.
За декілька днів до цього Фонд прийняв рішення про зміну складу правління ОГХК. Серед іншого, заступником і тимчасово виконуючим обов’язки голови правління став Артур Сомов.
Обох менеджерів поєднує робота в структурах Дмитра Фірташа, який до 2014 року контролював Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК.
Зокрема, Пітер Девіс раніше був членом наглядової ради банку «Кліринговий дім». Окрім того, до 2013 року, за даними НБУ, Девіс був генеральним директором та співвласником компанії ТОВ «Промислова група «Монієр», якій належало 50% «Клірингового дому».
Схоже, що Девіс був лише «фунтом», оскільки насправді банк належав бізнес-партнерам Фірташа. Контрольний пакет акцій належав сестрі Сергія Льовочккіна – Юлії. Іншим співвласником був Іван Фурсін, давній бізнес партнер Фірташа.
На початку 2015 року Львочкіна та Фурсін офіційно оформили на себе акції банку «Кліринговий дім».
Що до Артура Сомова, то раніше він був фінансовим директором компанії «Карпатигаз». ЗМІ пов’язували цю компанію з олігархом Дмитром Фірташем.
У 2011 році «Укргазвидобування», коли її очолював менеджер Фірташа – Юрій Борисов, підписала з «Карпатигаз» договори про спільну діяльність (СД) в сфері видобутку газу. В результаті компанія стала найбільшим партнером УГВ за договорами про СД.
Варто додати, що в ОГХК Сомов прийшов не відразу з Карпатигаз/ В 2017 році він деякий час пропрацював фінансовим директором «Укренерго».
Електроважмаш
«Електроважмаш» – єдиний в Україні виробник гідро- та турбогенераторів для електростанцій та великих електродвигунів. На турбінах цього підприємства працюють електростанції в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу.
У минулому з діяльністю «Електроважмашу» пов’язана низка корупційних скандалів. Зокрема, продаж обладнання в Росію через британські прокладки на 2,5 млрд грн; Експорт обладнання в Литву через «прокладки» за занижеми цінами; Закупівля міді за завищеними цінами у батька нардепа з БПП.
Проти колишнього керівництва «Електроважмашу» відкрита низка кримінальних справ.
В кінці 2019 року Кабмін погодив пропозицію Фонду державного майна та призначив виконуючим обов’язків директора «Електроважмашу» Віктора Буська.
Як повідомив в інтерв’ю НВ голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко, нового керівника безкоштовно допомогло знайти відоме хедхантингове агентство.
Ключовим у фразі голови ФДМУ є слово «безкоштовно», бо Бусько вважається людиною олігарха Ріната Ахметова, оскільки з 2012 по 2018 роки обіймав посаду гендиректора підприємства з виробництва вогнетривів ПрАТ «Запоріжвогнетрив», яке входить в структуру «Запоріжсталі» Ріната Ахметова.
Потім Бусько працював в ТОВ «Метінвест СМЦ» – трейдер, який займається реалізацією металопрокату в Україні. Підприємство відноситься до групи «Метінвест» Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
Бусько також був депутатом Запорізької облради від фракції «Опозиційний блок» – політсила, яку контролював Ахметов.
Чому «Електроважмаш» може бути цікавим для Ахметова? Підприємство виробляє турбогенератори для теплових та атомних електростанцій. ДТЕК Ахметова контролює 80% теплових електростанцій в Україні, які працюють на турбінах «Електроважмашу».
Окрім того, гідрогенератори та турбогенератори «Електроважмашу» стоять на ГЕС та ГАЕС «Укргідронерго» та АЕС «Енергоатома».
«Електроважмаш» також виробляє потужні електродвигуни, які використовуються підприємствами металургії, в тому числі і групою «Метінвест» Ахметова-Новинського, вугільних шахтах та на залізничному транспорті.
Контроль за виробництвом і продажем цих важливих агрегатів для енергетичної, вугільної, металургійної та транспортної галузі надає ринкову перевагу та додаткові важелі тиску на конкурентів.
Втім, на початку липня керівника, що працював в структурах Ахметова, змінив керівник, що працював в структурах Фірташа. Замість Буська в.о. директора було призначено Олексія Бунеску, який раніше працював в наглядових радах операторів газорозподільчих мереж з групи РГК Дмитра Фірташа. У наглядових радах він представляв інтереси одного з акціонерів — саме холдингу OstChem Дмитра Фірташа.
ЗТМК
Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК) переплавляє ільменітові руди, які видобувають комбінати ОГХК, в титанову губку та титанові злитки. Печі ЗТМК працюють на електроенергії, через що комбінат є одним з найбільших споживачів електроенергії, коли він в працюючому стані.
ЗТМК — єдиний в Україні і Європі виробник металевого губчастого титану.
В 2013 році на базі ЗТМК було створено ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ТОВ ЗТМК). 51% статутного капіталу відійшло Фонду державного майна, а 49% — кіпрській компанії Tolexis Trading Limited Дмитра Фірташа.
В обмін на акції в новоствореному підприємстві Фірташ зобов’язався погасити борги підприємства та інвестувати $110 млн в розвиток.
Отримавши операційний контроль над ЗТМК, менеджери Фіратша поставляли губку та титанові сляби до Росії. Як відомо, в РФ працює найбільший в світі виробник титанових сплавів — «ВСМПО-Ависма», який входить в російську державну корпорацію «Ростех».
Слідчі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) з’ясували, що більшість інвестицій від Фірташа пішли на погашення заборгованості ЗТМК за енергоносії перед кредиторами, пов’язаними з DF Group.
Далі ці кошти були виведені з України шляхом перерахування на рахунки офшорних фірм.
Водночас, на модернізацію виробництва, а це нібито було головною метою створення спільного підприємства з Фірташем , було направлено тільки 20 млн грн.
У зв’язку з цим САП подала позов в суд з вимогою розірвання договору створення СП, дійшла до Верховного суду і програла.
На початку червня Фонд державного майна змінив керівника ЗТМК на основі прийнятого ще в лютому рішення.
Новим керівником став Сергій Лубенніков. Він змінив Володимира Сівака, який очолював ТОВ з листопада 2013 року – фактично з моменту її створення.
В 2016 році НАБУ затримало Сівака за підозрою в розтраті 492 млн грн компанії-співвласника комбінату Tolexis Trading, які повинні були піти на розвиток підприємства, а були витрачені на погашення його боргів, що компанія-інвестор мала зробити самостійно.
Однак Заводський суд Запорізької області в травні 2019 року виправдав Сівака.
Інформації про досвід управління великими промисловими підприємства у нового керівника ТОВ ЗТМК немає. Лубенніков був засновником маловідомого ТОВ «ВС Менеджмент Груп», яке має спеціалізацію «неспеціалізована оптова торгівля».